Справа №705/2536/21
2/705/430/23
21 червня 2023 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого судді Гудзенко В.Л.
при секретарі Музичук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати,
Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Стамбула В.М. до Уманського міськрайонного суду Черкаської області подано позов до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення орендної плати. Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_2 , спадкоємицею якої є ОСОБА_1 , та СВК «Черповоди» 01.08.2016 було укладено Договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,2226га, з кадастровим номером 7124389200:02:000:2204, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області. Відповідно до вказаного Договору відповідач повинен сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за кожен рік користування нею. Проте, відповідач взяті на себе зобов?язання за Договором систематично не виконує, не сплачуючи орендної плати за період з 2018 року по 2020 рік. Позивач вважає, що відповідач повинен сплатити орендну плату в розмірі 10% від вартості земельної ділянки, а саме: за 2018 рік у розмірі 12548,44 грн.; за 2019 рік у розмірі 10675,19 грн.; за 2020 рік у розмірі 10675,19 грн. Крім того, позивач вважає, що у зв?язку із невиконанням відповідачем своїх зобов?язань, він повинен сплатити 3% річних від невиконаного зобов?язання, що становить - 1421,44 грн., а також інфляційні витрати в розмірі 3065,52 грн.
За вх. № 15804 від 23.07.2021 від керівника СВК «Черповоди» Деренюка Ю.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач не визнає заявлених позовних вимог, посилаючись на те, що позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що за договором оренди земельної ділянки відповідачем нібито систематично не сплачується орендна плата на його користь, а саме не сплачено орендну плату за період з 2018 по 2020 роки. Проте, вказане не відповідає дійсності та спростовується доказами про сплату відповідачем орендної плати за землю за Договором оренди землі за період з 2018 по 2020 роки. Відповідно до п. 7 Договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 10 % від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10681,39 грн. Відповідно до п. 8 Договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції. При цьому, відповідно до п. п. 170.1.1. п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. Об'єкт оподаткування визначається, виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі. Відповідно до п. п. 170.1.4. п. 170.1 ст. 170 Податкового кодексу України доходи, зазначені у підпунктах 170.1.1-170.1.3 цього пункту, оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Таким чином, сума таких доходів оподатковується ПДФО за ставкою 18%. Окрім цього, такий дохід оподатковується військовим збором за ставкою 1.5% (п. п. 1.3. п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПКУ). Тому, враховуючи положення Податкового кодексу України, без урахування податків та зборів, відповідач повинен сплачувати позивачу відповідно до Договору оренди землі - 8598,52 грн. за 1 рік. Тобто, за період з 2018 року по 2020 рік відповідач мав би сплатити позивачу орендну плату за землю за Договором оренди землі у сумі 25795,56 грн. Відповідно до довідки про видачу орендної плати за 2018 - 2020 роки, станом на 01.07.2018 у позивача існувала заборгованість перед відповідачем, яка складала 2,44 грн., адже, у рахунок сплати орендної плати за Договором оренди землі відповідач сплачував позивачу кошти, а саме: 3800,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 03.04.2019; 5000,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 19.11.2019; 2500, 00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 29.07.2020; 4000,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 04.05.2021; 7050,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 30.06.2021. Вказані ордери підтверджують отримання позивачем вищеперерахованих коштів, тому заборгованості по орендній платі за вказаний період не існує. Також, вимоги позивача щодо сплати 3 % річних від невиконаного зобов'язання та інфляційних збитків є необгрунтованими та не мають ніяких правових підстав. Більше того, відповідно до довідки про видачу орендної плати за 2018 - 2020 роки, станом на 01.07.2018 у позивача існувала заборгованість перед відповідачем, яка складала 2,44 грн. Крім того, відповідач просить звернути увагу на те, що до Договору оренди землі не вносилися зміни, які б встановлювали інший розмір орендної плати, аніж зазначений в ньому, тому позивачем застосовано неправильний розмір орендної плати при підготовці позовної заяви. Також, відповідач зазначає, що систематичність передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди, однак відповідач не має заборгованості по орендній платі за землю перед позивачем, тому не вбачається системність, а саме два і більше випадки з несплати орендної плати.Тому, вважає, що він виконав взяті на себе зобов?язання по виплаті орендної плати, заборгованості по ній перед позивачем не існує, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних та необґрунтованих. Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення з нього судових витрат, оскільки вони не підтверджені документально.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, від її представника - адвоката Стамбула В.М. надійшла заява, в якій він підтримує заявлені позовні вимоги, просить їх задовольнити та справу розглядати у їх відсутність.
Представник СВК «Черповоди» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши докази по справі, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 в січні 2003 року отримала Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-ЧР № 017641, який виданий на підставі рішення Черповодівської сільської ради №3-12 від 25.07.02, кадастровий номер земельної ділянки 7124389200:02:000:2204, площею 4,2226га, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Вказана земельна ділянка була передана в оренду СВК «Чорповоди» на підставі договору оренди від 01.08.2016, терміном на 10 років, з виплатою орендної плати в розмірі 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10681,39 грн. (п.7 договору оренди).
Передача в оренду вказаної ділянки була здійснена шляхом складання відповідного акта про передачу та прийом земельної ділянки від 01.08.2016.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна державна реєстрація договору оренди проведена 29.12.2016.
Позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею ОСОБА_2 , яка успадкувала вказану земельну ділянку, що перебуває в оренді у відповідача, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом серії та номер 1066, виданого 13.18.2019.
Відповідно до п.8 Договору оренди земельної ділянки перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані про надання інформації № Б-495/0-0.212-510/145-21 від 07.06.2021 грошова вартість земельної ділянки (паю), що знаходиться в адміністративних межах Черповодівської сільської ради, становить за 2018 рік 125484,46 грн.
Згідно Витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7124389200:02:000:2204, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради за 2019 та 2020 роки становить 106751,94 грн.
У договорі оренди землі сторони передбачили, що: нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 106813,92 грн (пункт 3 договору).
П.7 договору передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 10 % від грошової оцінки земельної ділянки, що становить 10681,39 грн. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахуванням індексів інфляції (пункт 8 договору).
Відповідно до п. 9 договору оренди орендна плата вноситься в кінці с/г року.
Відповідно до п. 11 даного договору, розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами та в інших випадках, передбачених законодавством
У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення (пункт 12 договору).
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 34 договору).
Дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленого законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом ( п. 35 договору).
Згідно п. 36 дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін, рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження, орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
Також, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 отримала від СВК «Черповоди» орендну плату за 2018 - 2020 роки, станом на 01.07.2018 у позивача існувала заборгованість перед відповідачем, яка складала 2,44 грн., адже, у рахунок сплати орендної плати за Договором оренди землі відповідач сплачував позивачу кошти, а сме: 3800,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 03.04.2019; 5000,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 19.11.2019; 2500, 00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 29.07.2020; 4000,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 04.05.2021; 7050,00 грн. відповідно до видаткового касового ордеру від 30.06.2021.
Звертаючись із позовом ОСОБА_1 вказувала, що відповідач використовує земельну ділянку у вказаний в позовній заяві період, систематично не сплачував орендодавцю орендну плату за договором оренди, тому є підстави для розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати з урахуванням зміненої нормативної грошової оцінки землі.
Заперечуючи проти доводів позивача, відповідач СВК «Черповоди» вказав, що ним за 2018-2020 роки була сплачена орендна плата орендодавцю, що підтверджується відповідними видатковими касовими ордерами. Також зазначив, що на час звернення із вказаним позовом у відповідача є переплата по орендній платі у розмірі 2,44 грн., за вказаний період.
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).
Згідно ізстаттею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У пункті «б» частини першої статті 90 ЗК України закріплено право власника земельних ділянок самостійного господарювання на землі.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами першою-четвертою статті 31 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні до спірних правовідносин, передбачено, що договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.
Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Водночас у пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.
Устатті 21 Закону України «Про оренду землі'передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.
При цьому, неналежне виконання умов договору, а саме виконання обов'язків по сплаті орендної плати з порушенням строків сплати також є порушення умов договору оренди землі, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору, незважаючи на те чи виплачена у подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі №912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) міститься висновок, що: «враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українивизначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення пункту д) частини першоїстатті 141 ЗК України, частини другоїстатті 651 ЦК Українисвідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) зазначив, що устатті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов'язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться вглаві 50ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 25/306/20.
Згідно зі статтями 13,15,21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.
Згідно з положеннями статей 21,22 зазначеної редакції Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Орендна плата справляється у грошовій формі.
Так, доводи, що умовами договору передбачено, що орендна плата за договором становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а нормативно грошова оцінка земельної ділянки є динамічною величиною і може мінятись кожен рік не приймаються судом, зважаючи на наступне.
Визначаючи розмір заборгованості зі сплати орендної плати, необхідно виходити із того, що за умовами договору оренди землі від 01.08.2016, сторони у встановленій законом формі досягли згоди щодо сплати орендної плати у грошовій формі, а саме в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, і на час укладення договору становить 10681,39 грн.
Так, п. 7 договору оренди визначено, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: 10% від грошової оцінки земельної ділянки в рік.
П. 8 договору визначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахуванням індексів інфляції.
Також, п. 11 договору оренди визначено, що розмір орендної плати переглядається 1 раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 34 договору).
Отже, тлумачення змісту договору оренди землі від 01.08.2016 дає підстави для висновку, що зміна нормативної грошової оцінки, не є підставою для зміни розміру орендної плати, визначеної умовами договору оренди, оскільки умовами договору не передбачено автоматичну зміну нормативної грошової оцінки землі від зміни (збільшення) нормативної грошової оцінки землі, а в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що сторони вносили зміни в письмовій формі до договору оренди, зокрема в частині зміни розміру орендної плати, тому відсутні підстави для стягнення орендної плати з урахуванням збільшеної нормативної грошової оцінки.
Підпунктами 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену встатті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Особливості оподаткування доходів від надання нерухомості в оренду регламентується пунктом 170.1 статті 170 ПК України, відповідно до підпункту 170.1.1 якого податковим агентом платника податку - орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Доходи, від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.
Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХПК України, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначеністаттею 163 цього Кодексу, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого відповідно до підпункту 164.2.5 пункту164.2 статті 164 ПК України, тобто, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) у порядку, встановленому пунктом 170.1 статті 170 ПК України. Ставка військового збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування.
Відповідно достатті 163 ПК України, об'єктом обкладення податком на доходи фізичних осіб є, зокрема, загальний річний оподатковуваний дохід, тобто будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що для того, щоб утримати з доходу (орендної плати) ПДФО та ВЗ обов'язковою умовою є нарахування (виплата, надання) такого доходу.
Згідно з пп. 1.5 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 цього Кодексу, зокрема податкові агенти для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Таким чином, відповідач, який виплачує доходи фізичній особі (орендна плата за договором оренди земельної ділянки), є податковим агентом щодо таких доходів.
Відповідно до пп. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленомуст. 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною пп. 1.3 цього пункту (1,5%).
Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначеніст.176 Податкового кодексу.
В матеріалах справи відсутні відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної фіскальної служби України про суми виплачених доходів ОСОБА_3 чи ОСОБА_1 , з яких би можливо було б встановити факт не нарахування та не сплати ПДФО та військового збору СВК «Черповоди».
Крім того, у разі несплати зазначених податків у розмірах та у строки передбачені законом, фінансову ( ст. 125-1 ПК України) та кримінальну відповідальність несе саме податковий агент ( СВК «Черповоди).
ОСОБА_2 отримала орендну плату за Договором оренди земельної ділянки від 01.08.2016 за 2018-2020 роки в загальній сумі 22350,00 грн., при цьому недоплата за цей період становила - 3445,56 грн. Проте, як вбачається з наданої відповідачем Довідки про видачу орендної плати за 2018-2020 роки, за підписом голови правління СВК «Черповоди» Деренюк Ю.М., станом на 01.01.2018 заборгованість позивача ОСОБА_2 перед СВК «Черповоди», тобто, переплата за довговором оренди земельної ділянки від 01.08.2016 складає 2,44 грн., оскільки станом на 01.01.2018 заборгованість ОСОБА_2 перед СВК «Черповоди» складала 3448,00 грн.
Позивачем та її представником вказана інформація щодо існуючої перед відповідачем заборгованості не спростована.
При цьому слід зазначити, що сума орендної плати, яка підлягає до сплати за умовами договору без урахування податків та зборів становить 10681,39 грн в рік, та оскільки відраховується 18% від розміру орендної плати встановленої договором податок на доходи фізичних осіб та 1,5% - військовий збір, а за період 2018-2020 роки становить 25795,56 грн.
Отже, із наявних в матеріалах справи доказів, видаткових касових ордерів вбачається, що СВК «Черповоди» здійснило розрахунок та виплату орендної плати за період 2018-2020 роки в розмірі 22350,00грн., недоплата становила 3445,56 грн., та враховуючи існуючу заборгованість позивача перед відповідачем за договором оренди земельної ділянки від 01.08.2016 до 01.01.2018, яку не спростував позивач, тому у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем по сплаті орендної плати за період зазначений у позовній заяві, при цьому наявна переплата.
Таким чином, станом на 01.07.2021 року СВК «Черповоди» здійснило виплату орендної плати, у зазначений позивачем період, у більшому розмірі ніж визначено умовами договору, а з позовом ОСОБА_1 звернулась 11.06.2021, тобто після сплати орендної плати в повному обсязі, підстави для задоволення позову в частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати відсутні.
При цьому, судом встановлено, що відповідач СВК «Черповоди» не виконувало істотної умови укладеного між сторонами договору оренди та систематично не доплачувало орендодавцю передбачену договором суму орендної плати, а саме, за 2018 рік сума сплачувалась невчасно; за 2019 роки сума виплачувалась не в повному обсязі та невчасно; за 2020 рік орендна плата, була сплачена лише в 2021 році, також, в меншому розмірі, ніж передбачено договором, отже відповідно до положень ст. 651 ЦК України, ст. 141 ЦК України та ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є підставою для його розірвання, оскільки носить системний характер та наявні істотні порушення умов договору.
Посилання СВК «Черповоди» про відсутність систематичності, як необхідної ознаки для його розірвання, є необґрунтованими, оскільки фактів, які б спростовували недоплату орендної плати та вчасної її виплати відповідачем не подано. Тому позовна вимога про розірвання договору оренди земельної ділянки підлягає до задоволення.
Крім того, позивач просить стягнути звідповідача витрати понесенгі на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.
Згідно зістаттею 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору і витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частини першої та другоїстатті 137 ЦПК Українивитрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною третьоюстатті 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн, а саме відсутній договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт, квитанції або платіжні доручення, тому відсутні підстави для стягнення вказаної суми.
Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення, то з відповідача на її користь підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн. за позовну вимогу немайнового характеру.
На підставі ст. ст. 526, 610, 626, 629, 651 ЦК України, ст.ст. 2, 13, 15, 21-25, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 ЗК України, керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 141, 247, 263-265, 272, 280-284, 353, 354 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити частково.
Розірвати договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 4,2226 га, кадастровий номер 7124389200:02:000:2204, яка розташована в адміністративних межах Черповодівської сільської ради Уманського району Черкаської області, укладений 01.08.2016 між ОСОБА_2 , спадкоємцем якої та фактичним власником земельної ділянки є - ОСОБА_1 , та сільськогосподарським виробничим кооперативом «Черповоди» .
В задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» в частині стягнення орендної плати - відмовити.
Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «Черповоди» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Головуючий суддя В.Л. Гудзенко