Справа № 703/2140/23
2/703/833/23
21 червня 2023 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Криви Ю.В.,
секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Сміла Черкаської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини, -
встановив:
12 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, у якій просить збільшити розмір аліментів, що згідно судового наказу виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 31 липня 2018 року у справі № 703/2161/18, 2-н/703/52/18 підлягають стягненню з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня подачі заяви до суду і до повноліття дитини.
В обґрунтування позову позивач вказує, що з 08 квітня 2000 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2018 року, у справі № 703/787/18 шлюб між ними було розірвано. Від спільного шлюбу сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судовим наказом Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2018 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 04 липня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.
У зв'язку з досягненням старшою дитиною - дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття з відповідача припинено стягнення аліментів на її утримання та стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини доходу боржника ОСОБА_2 .
Позивач зазначає, що на даний час матеріальне становище відповідача покращилося, оскільки останній перестав сплачувати аліменти на утримання старшої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із припиненням стягнення. Крім того вказує, що відповідач є пенсіонером органу внутрішніх справ, має постійний дохід, розмір якого становить більше 16000 грн. на місяць, що дозволяє йому сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дитини в більшому розмірі, інших утриманців не має. Тому вважає, що надалі збільшення стягнення аліментів на утримання їх спільного неповнолітнього сина ОСОБА_5 , 2006 року народження, не вплине на погіршення матеріального становища відповідача. Зауважила також, що сума стягуваних аліментів на утримання останнього у розмірі 1/6 частки доходу відповідача є недостатньою для належного матеріального утримання дитини, крім того відповідач неналежним чином виконує свій обов'язок по сплаті аліментів та допускає заборгованість, яка станом на 30 квітня 2023 року становить 8793 грн.95 коп.
В зв'язку з цим, вважає, що аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинні бути визначені у розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття, оскільки таке рішення не вплине на погіршення матеріального становища відповідача.
Ухвалою судді від 31 травня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання, відповідачу був наданий строк з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву, позивачу - подачі відповіді на відзив.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
В судовому засіданні позивач наполягала на задоволенні позовних вимог, з наведених у позові підстав, зазначила, що вона працює, але не офіційно, її дохід на місяць складає близько 7 000 грн, цих коштів їй не вистачає на утримання неповнолітнього сина, тому просила позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, зазначив, що він є інвалідом, а також отримує військову пенсію в розмірі близько 15 000 грн. Заборгованості по сплаті аліментів на даний час немає. Також вказав, що йому потрібні кошти на лікування та операцію. Вказав, що інших утриманців немає. Заперечує проти позову, оскільки позивачка до цього часу 20 років ніде не працювала, натомість він свою пенсію заробив.
Заслухавши пояснення та доводи сторін, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 05 жовтня 2018 року, у справі № 703/787/18 (а.с. 6).
Від подружнього життя сторони мають двох дітей: дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копіями свідоцтв про їх народження серії НОМЕР_1 від 06 серпня 2006 року та серії НОМЕР_2 від 10 серпня 2006 року, виданими Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Сміла Смілянського міськрайонного управління юстиції Черкаської області (а.с. 4,5).
Згідно судового наказу Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 31 липня 2018 року з відповідача на користь позивача стягуються аліменти на утримання дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу), щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідного віку, починаючи з 04 липня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 7).
Встановленою також є обставина, що у зв'язку з досягненням старшою дитиною - дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повноліття з відповідача припинено стягнення аліментів на її утримання та стягуються аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини доходу боржника ОСОБА_2 .
Як вбачається зі змісту позовної заяви дитина - ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні, при цьому на даний час матеріальне становище відповідача покращилося, оскільки останній перестав сплачувати аліменти на утримання старшої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із припиненням їх стягнення, тоді як витрати позивача на утримання неповнолітньої дитини значно збільшилися. Позивач зазначає, що сума стягуваних аліментів на утримання сина у розмірі 1/6 частки доходу відповідача є недостатньою для належного матеріального утримання дитини, отже є підстави для збільшення виплат аліментів, що і є причиною спору.
Відповідно до ст. 192 Сімейного Кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Таким чином, особа, яка отримує аліменти - отримувач аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.
Як роз'яснено у пункті 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст ст. ст.181, 192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Відповідно до ст. ст.183,184 Сімейного кодексу України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно ч. 1 ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Та обставина, що з віком потреби дитини зростають, а це в свою чергу тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживає дитина, на її утримання, на забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку, є загальновідомими та не потребують доказування. Внаслідок таких змін збільшуються витрати матері на утримання дитини, що в свою чергу свідчить про погіршення її майнового стану.
Також слід визнати, що змінилися потреби в коштах для утримання і розвитку дитини, тому виникли дійсні підстави для вимоги до платника аліментів про зміну їх розміру.
Наведені обставини, у зв'язку із суттєвою зміною прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зміною матеріального становища відповідача та зміною матеріального положення позивача, в розумінні ст. 192 Сімейного кодексу України є підставою для зміни розміру присуджених аліментів.
За таких обставин, суд вважає, що аліменти, які стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мають бути збільшені до 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
При цьому суд вважає, що збільшення аліментів відповідає вимогам ст.182, ч. 5 ст.183та ст.184 СК України щодо розміру аліментів на одну неповнолітню дитину.
Суд враховує те, що відповідач хоча і є пенсіонером, однак має постійний дохід розмір якого значно перевищує розмір прожиткового мінімуму та за відомостями ГУ ПФУ в Черкаській області становить більше 16000 грн. (а.с. 10,11), інших утриманців не має, а отже не позбавлений можливості сплачувати аліменти у вищевказаному розмірі.
Окрім того, при розгляді позовів про зміну розміру аліментів застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 181 «Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
У положеннях ст. 2 ЦПК України зазначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із ст. 27 вищезазначеної Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-1V суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV).
У рішенні «Хант проти України» Європейський суд з прав людини наголошує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2). і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, незалежно від того чи перебувають вони у шлюбі чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), чи визнаний шлюб недійсним, чи позбавлені вони батьківських прав, чи дитина від них відібрана тимчасово без позбавлення батьківських прав.
Цей обов'язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).
Таким чином, суд вважає, що розмір аліментів, що підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку (доходу) буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
З урахуванням наведеного, виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та має бути не меншим 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більшим десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, з огляду на інтереси дитини, з точки зору стабільності врегулювання правовідносин між сторонами, підходячи системно до даної ситуації, суд дійшов висновку, що позов у цій частині слід задовольнити та збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі судового наказу виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 31 липня 2018 року у справі № 703/2161/18, 2-н/703/52/18 з 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
Щодо строку з якого слід розпочати стягнення аліментів у новому розмірі суд зазначає наступне.
Так, згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Відтак, враховуючи наведені роз'яснення, суд вважає за необхідне стягувати аліменти у зміненому розмірі з дня набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Розподіл судових витрат суд проводить відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційного розміру задоволених позовних вимог.
У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп., від сплати якого позивач звільнена.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354, 430 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, що згідно судового наказу виданого Смілянським міськрайонним судом Черкаської області 31 липня 2018 року у справі № 703/2161/18, 2-н/703/52/18 підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягувати з дня набрання законної сили даним рішенням суду і до повноліття дитини.
В решті позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп., який зарахувати на рахунок: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві 22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України, код банку отримувача: 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , пенсіонер.
Головуючий: Ю. В. Крива