Справа № 135/1278/21
Провадження № 22-ц/801/1296/2023
Категорія: 30
Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошина Т. В.
Доповідач:Сало Т. Б.
20 червня 2023 рокуСправа № 135/1278/21м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Якименко М.М., секретар Луцишин О.П., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 травня 2023 року, ухвалене суддею Волошиною Т.В. в м. Ладижині, повне рішення складено 04 травня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів комісії та купівлі продажу транспортного засобу, визнання права власності на спадкове майно,
встановив:
У листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Ладижинського міського суду Вінницької області із позовом до ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договорів комісії та купівлі-продажу транспортного засобу, а також про визнання права власності на спадкове майно (а.с.30-34 т.1).
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 11 січня 2022 року відкрито провадження у даній справі (а.с.49-50 т.1).
Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 листопада 2022 року прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_4 , провадження у даній цивільній справі в частині позовних вимог до ОСОБА_4 закрито (а.с.40-41 т.2).
Заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 листопада 2022 року позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів комісії та купівлі продажу транспортного засобу, визнання права власності на спадкове майно задоволено.
Визнано недійсним договір комісії №7417/3123 від 10 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_3 в особі директора ОСОБА_3 .
Визнано недійсним договір купівлі-продажу №7417/3123 від 10 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Визнано за ОСОБА_2 , як спадкоємцем другої черги за законом, право власності на спадкове майно, а саме транспортний засіб RENAULT TRAFIC, рік виготовлення 2008, колір білий, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 1995 см, державний номерний знак НОМЕР_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 047,40 грн (а.с.44-49 т.2).
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павлова С.С. залишено без задоволення, заочне рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 листопада 2022 року залишено без змін (а.с.206-211 т.2).
25 квітня 2023 року до Ладижинського міського суду Вінницької області від ОСОБА_2 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, яким він просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь судові витрати, понесені ним на надання правничої допомоги в сумі 25 000 грн.
У заяві вказав, що заочним рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 29 листопада 2022 року задоволено його позов. В позовній заяві він просив стягнути з відповідачів в рівних частках на його користь судові витрати відповідно до квитанцій, які будуть надані ним до суду. Під час розгляду справи він надав документи на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, однак, судом це питання вирішено не було (а.с.241-242 т.2).
Додатковим рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 травня 2023 року заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у даній справі задоволено.
Стягнуто в рівних частках з ФОП ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 25 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в повному обсязі, а в задоволенні заяви про судові витрати відмовити.
У скарзі зазначає, що позивач разом з першою заявою по суті спору не подавав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести. До закінчення судових дебатів позивач не подавав заяву про наявність поважних причин, що унеможливлюють подання доказів на підтвердження розміру судових витрат до закінчення судових дебатів. Подаючи заяву про судові витрати з доказами, що їх підтверджують, позивач не надіслав відповідні копії відповідачу. Вказане позбавило можливості відповідача висловити свої міркування щодо обґрунтованості понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Не зрозумілим є з якого розрахунку виходив суд, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
У судове засідання учасники справи не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутність належно повідомлених учасників справи.
Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Встановлено, що звертаючись у листопаді 2021 року до суду із даним позовом ОСОБА_2 вказав, що у зв'язку з розглядом даної справи ним будуть понесені судові витрати орієнтовно в сумі 25 000 грн.
13 жовтня 2022 року ОСОБА_2 до суду першої інстанції подав клопотання, в якому просив долучити до матеріалів справи документи на підтвердження витрат на правничу допомогу: договір про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2021 року; розрахунок-опис судових витрат від 03 жовтня 2022 року; квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 20 жовтня 2022 року (а.с.1-4 т.2).
До вказаного клопотання додано докази на підтвердження направлення вказаних документів відповідачам, в тому числі і на адресу ОСОБА_1 (а.с.5-7 т.2).
У п.2.3 Договору про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2021 року, укладеного між адвокатом Мельником О.Ф. та ОСОБА_2 , зазначено, що клієнт зобов'язується провести адвокату оплату за надані послуги по домовленості.
Відповідно до розрахунку-опису від 03 жовтня 2022 року судових витрат, наданих адвокатом Мельником О.Ф. згідно угоди б/н від 20 жовтня 2021 року, вартість наданих послуг становить 25 000 грн: вивчення документів, надання консультацій по справі, на що витрачено 5 годин - 5 000 грн; оформлення запитів в кількості 3 штук, на що витрачено 3 години - 3 000 грн; складення позовної заяви, на що витрачено 5 годин - 5 000 грн; складення клопотання про витребування доказів, на що витрачено 2 години - 2 000 грн; ведення цивільної справи в суді - 10 000 грн.
Із вказаного розрахунку слідує, що вартість однієї години визначена в розмірі 1 000 грн.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №б/н від 20 жовтня 2022 року, адвокат Мельник О.Ф. прийняв від ОСОБА_2 25 000 грн.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, передбачені такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи (постанова Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №873/79/20).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі №915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Апеляційний суд виходить з того, що у договорі про надання правничої допомоги від 20 жовтня 2021 року сторонами не погоджено чіткий розмір оплати за надані адвокатом послуги, однак, вказане не може бути підставою для відмови у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, оскільки сам факт надання такої допомоги адвокатом Мельником О.Ф. позивачу ОСОБА_2 в суді першої інстанції при розгляді цивільної справи №135/1278/21 сторонами не заперечується. В матеріалах справи міститься договір про надання правничої допомоги, розрахунок-опис витрат на правничу допомогу на суму 25 000 гривень, квитанція про оплату, які були досліджені судом першої інстанції.
Однак, апеляційний суд вважає, що підстави стягувати на користь позивача увесь розмір понесених ним витрат на правничу допомогу у даному випадку відсутні.
Виокремлення адвокатом «вивчення документів, надання консультацій по справі» як самостійного виду адвокатської послуги є необґрунтованим та поєднуються з діями адвоката зі складення позовної заяви. Визначення оплати на суму 10 000 гривень за вказані види послуги є неспівмірним із фактично наданим обсягом юридичної допомоги.
Складення клопотання про витребування доказів та оформлення запитів, на думку апеляційного суду, охоплюється діями адвоката з ведення цивільної справи в суді. До позовної заяви додано відповідь на один запит адвоката Мельника О.Ф., а також під час розгляду справи позивачем було заявлено одне клопотання про витребування доказів.
З матеріалів справи встановлено, що адвокат Мельник О.Ф. приймав участь в судових засіданнях в суді першої інстанції, загальна кількість витраченого часу становить 2 години.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідачів, слід визначити у розмірі 10 000 гривень.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказує, що ОСОБА_2 разом із першою заявою по суті спору в порушення вимог ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, що підтверджується матеріалами справи.
У ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України зазначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи . У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Із вказаного слідує, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов'язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.
Як встановлено з матеріалів справи, розрахунок суми судових витрат було подано ОСОБА_2 13 жовтня 2022 року, тобто за півтора місяця до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Також в цей день позивачем у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України було подано докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу.
ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що подаючи заяву про судові витрати з доказами, що їх підтверджують, позивач не надіслав копії цих документів відповідачу.
Вказані доводи частково заслуговують на увагу, оскільки детальний опис робіт та докази на підтвердження витрат на правничу допомогу ОСОБА_2 було подано ще до ухвалення рішення судом першої інстанції і направлено іншим учасникам справи. А що стосується заяви про ухвалення додаткового рішення, то як встановлено з матеріалів справи, її копія відповідачам не надсилалася. Разом з тим, подаючи апеляційну скаргу на додаткове рішення ОСОБА_1 не позбавлена можливості спростувати викладені в ній обставини.
Хоча додаткове рішення (яким в рівних частках з відповідачів стягнуто витрати на правничу допомогу) відповідачем ОСОБА_3 не оскаржувалося, однак, зважаючи на те, що розмір витрат на правничу допомогу за результатами розгляду справи у рівних частках покладається на відповідачів, а апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про стягнення таких витрат, додаткове рішення суду підлягає зміні шляхом зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, стягнутої в рівних частках з ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 25 000 грн до 10 000 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що додаткове рішення слід змінити в частині розміру витрат на правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 25 000 гривень до 10 000 гривень.
Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 384, 389, 390 ЦПК України,
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Додаткове рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 04 травня 2023 року змінити.
Зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню в рівних частках з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 з 25 000 (двадцяти п'яти тисяч) гривень до 10 000 (десяти тисяч) гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т.Б. Сало
Судді О.В. Ковальчук
М.М. Якименко