Окрема думка
12 червня 2023 року
справа № 718/1816/21
провадження № 61-3528сво22
Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Грушицького А. І. на постанову Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Козлової Наталії Володимирівни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, поновлення права власності.
В цілому погоджуюсь із висновком Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що 21 та 22 квітня 2021 року мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не діяв, разом з тим на підставі статті 35 ЦПК України висловлюю окрему думку на вказану постанову об'єднаної палати щодо вирішення цього спору по суті.
Ця справа, на мою думку, є яскравим прикладом конкуренції принципів законності та верховенства права.
Передаючи справу на розгляд об'єднаної палати, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала, що є підстави для відступу від висновків колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 червня 2022 року у справі № 354/467/16-ц шляхом їх конкретизації та необхідності врахування справедливості, добросовісності та розумності, як загальних засад цивільного законодавства у правовідносинах, на які поширювались умови Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та які виникли 21 та 22 квітня 2021 року.
За обставин цієї справи, позичальник отримав кредит в сумі 99 000 дол. США строком з 04 липня 2007 року до 03 липня 2022 року. Зобов'язальні відносини між сторонами виникли на тривалий строк - 15 років.
Звернення стягнення на предмет іпотеки, як і обов'язок позичальника щодо повернення кредиту - це не одномоментна дія, а достатньо тривала процедура.
У цій справі іпотекодержатель подав заяву про державну реєстрацію права власності 22 квітня 2021 року о 12:44:57, рішення про державну реєстрацію прийнято цього ж дня о 15:38:18 (менш як за три години). При цьому закон про відновлення чинності мораторію вже був опублікований у газеті «Голос України» (22 квітня 2021 року).
Термін розгляду заяви про реєстрацію становив 1 робочий день - 23 квітня 2021 року (т. 1 а. с. 50). Відомості про те, в якому розмірі був сплачений адміністративний збір (5/2/1 робочих днів/2 год.) в матеріалах справи відсутні.
Іпотекодержатель, проявивши розумну обачність, не міг не знати про те, що на момент закінчення терміну розгляду заяви про реєстрацію - 23 квітня 2021 року, вступав в дію опублікований днем раніше закон про відновлення чинності мораторію.
Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель відправив 05 червня 2020 року - під час дії мораторію. Вказане повідомлення іпотекодавець отримав 17 червня 2020 року - під час дії мораторію (т. 1 а. с. 113, 116). Оцінку іпотечного майна проведено 20 квітня 2021 року - також під час дії мораторію (т. 1 а. с. 119).
Отже, переважна частина дій іпотекодержателя щодо звернення стягнення на предмет іпотеки (направлення повідомлення, оцінка іпотечного майна) тривали під час дії мораторію. 30-денний строк для погашення заборгованості також припав на період мораторію.
Таким чином, отримавши вимогу іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії мораторію іпотекодавець мав правомірні очікування на те, що держава гарантувала йому тимчасову неможливість звернення стягнення на його житло.
Зважаючи на тривалий строк дії кредитного договору, значну суму кредиту, враховуючи строк, який минув з моменту отримання вимоги іпотекодавцем, дії іпотекодержателя щодо реєстрації права власності на житловий будинок протягом кількох годин в день, коли мораторій не діяв, проте вже був опублікований закон про продовження його чинності, не відповідають таким загальним засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність.
Позичальник є слабшою стороною у кредитних правовідносинах, в зв'язку з чим держава і вжила заходів щодо запровадження мораторію на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті. Закон, що пом'якшує відповідальність може мати зворотну силу.
Отже, на мою думку, об'єднана палата мала би залишити без змін постанову апеляційного суду в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за іпотекодержателем.
Суддя А. І. Грушицький