21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 602/535/22
провадження № 61-6950ск23
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа орган опіки і піклування Лановецької міської ради Кременецького району Тернопільської області про позбавлення батьківських прав,
03 травня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на зазначене судове рішення.
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху для подачі нової редакції касаційної скарги з уточненою підставою касаційного оскарження, оскільки зі змісту касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження посилається на те, що суд в оскарженій постанові не врахував висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», що не є підставою касаційного оскарження судового рішення у розумінні пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначено, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскарженому судовому рішенні.
19 червня 2023 року ОСОБА_1 подала в новій редакції касаційну скаргу, в якій зазначає, що підставою касаційного оскарження є неврахування під час розгляду справи апеляційним судом висновків, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», яка носить рекомендаційний характер та не є підставою для відкриття касаційного провадження у розумінні пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Таким чином, недоліки, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 24 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху, не усунула, а тому наявні передбачені частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України підстави для повернення касаційної скарги особі, яка її подала.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Керуючись статтями 185, 392, 393, Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 29 березня 2023 року вважати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Н. О. Антоненко