Ухвала
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 643/10647/18
провадження № 61-9036ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алекаєва Зінаїда Борисівна, про визнання заповіту недійсним,
У серпні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Алекаєва З. Б. (далі - приватний нотаріус ХМНО Алекаєва З. Б.), в якому просила суд визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , посвідчений у 2017 році.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду
від 14 листопада 2022 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус ХМНО Алекаєва З. Б., про визнання заповіту недійсним задоволено.
Визнано недійсним заповіт, посвідчений 10 серпня 2017 року приватним нотаріусом ХМНО Алекаєвою З. Б. від імені ОСОБА_4 на користь
ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за № 1093.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн, витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 28 000,00 грн, витрати на проведення експертизи у розмірі 14 415,24 грн.
01 червня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року (надійшла до суду 19 червня
2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на таке.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третійстатті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявник заявила клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.
Клопотання обґрунтовано тим, що копію постанови Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року вона не отримувала, а з текстом постанови ознайомилася після ознайомлення з матеріалами справи 22 травня 2023 року. На підтвердження клопотання надала копію заяви про ознайомлення
з матеріалами справи, яка зареєстрована судом першої інстанції 08 травня
2023 року.
Однак наведені заявником причини пропуску процесуального строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними, оскільки заявником не надано належних та допустимих доказів того, що суд апеляційної інстанції не направляв копію оскаржуваної постанови заявнику та що заявник не отримувала дану постанову.
З постанови апеляційного суду встановлено, що повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2022 року. Таким чином, строк на касаційне оскарження закінчився 14 грудня 2022 року (середа).
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року зареєстрована
в реєстрі 16 листопада 2022 року, оприлюднена - 17 листопада 2022 року.
Заявник звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою 01 червня
2023 року, тобто з пропуском строку касаційного оскарження на 168 днів.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 272 ЦПК України за заявою учасника справи копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом
з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Оскільки належних доказів порушень апеляційним судом порядку направлення копій ухвали учасникам справи (заявнику) заявник не надала, касаційну скаргу необхідно залишити без руху відповідно до вимог частини третьої статті 393 ЦПК України та надати особі строк для подання відповідних доказів.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, заявник повинна була цікавитися рухом справи, так як апеляційна скарга була подана саме нею, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасник судового процесу зобов'язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Крім того, касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження
з огляду на наступне.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,
в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 057,21 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору
у повному розмірі.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у 2018 році та заявляла одну позовну вимогу немайнового характеру.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 762,00 грн (відповідно ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 704,80 грн).
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 352,39 грн (судовий збір за позовну вимогу немайнового характеру - 704,80 грн; судовий збір за подачу касаційної скарги - 704,80*200%= 1 409,60 грн; сплачено судового збору - 1 057,21 грн; доплата судового збору - 1 409,60-1 057,21=352,39 грн).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК
у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 07 грудня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року залишити без руху та надати строк для виконання зазначених в ухвалі вимог, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць