Ухвала
21 червня 2023 року
м. Київ
справа № 448/1559/19
провадження № 61-8644ск23
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Тітова М. Ю. розглянув касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області про визнання права власності на майно,
встановив:
08 червня 2023 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв'язку надіслана касаційна скарга заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року у вказаній справі.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду судом касаційної інстанції з огляду на таке.
За приписами частини 3 статті 392 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення в цивільній, адміністративній, господарській справі надається прокурору, який брав участь у судовому розгляді, а також незалежно від участі в розгляді справи прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, першим заступникам та заступникам керівників обласних прокуратур, керівнику, заступникам керівника, керівникам підрозділів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Згідно зі статтею 21 Закону України «Про прокуратуру» прокурори мають службове посвідчення. Положення про службове посвідчення та його зразок затверджуються Генеральним прокурором.
Відповідно до Положення про службове посвідчення прокурора, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 24 квітня 2020 року № 200, службове посвідчення прокурора є офіційним документом, який засвідчує належність працівника до системи органів прокуратури України, підтверджує його посаду, а також повноваження, визначені законодавством.
Касаційна скарга підписана заступником керівника Львівської обласної прокуратури - Олександром Таргонієм.
У скарзі зазначено, що відомості про те, що Таргоній О. В. є заступником керівника Львівської обласної прокуратури є загальновідомою доступною інформацією, яка міститься на офіційному сайті Львівської обласної прокуратури.
Інформація про те, що Таргоній О. В. є заступником керівника Львівської обласної прокуратури дійсно міститься на сайті Львівської обласної прокуратури. Проте на підтвердження повноважень на підписання касаційної скарги заступник керівника Львівської обласної прокуратури повинен надати суду касаційної інстанції копію відповідного службового посвідчення, оскільки згідно з вимогами законодавства саме вказаний документ підтверджує його повноваження.
Також згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, що діяла на момент звернення з позовом) судовий збір за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі складає 1 921, 00 грн.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на гідротехнічні споруди.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Заявник долучає до касаційної скарги докази сплати судового збору у розмірі 19 211, 20 грн. Зі змісту скарги вбачається, що розрахунок розміру судового збору здійснений Львівською обласною прокуратурою, виходячи з того, яку суму судового збору сплатив позивач при зверненні з позовом до суду.
Однак, розмір судового збору за подання касаційної скарги визначений заявником неправильно, оскільки згідно з вимогами Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Слід зазначити, що касаційна скарга та рішення судів попередніх інстанцій не містять відомостей про ціну позову (вартість спірного нерухомого майна станом на дату звернення з позовом, право власності на яке позивач просив визнати за ним), у зв'язку з чим неможливо встановити розмір судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги.
Таким чином, суд позбавлений можливості перевірити правильність сплаченого заявником судового збору.
Отже, заявнику необхідно надати суду інформацію про ціну позову, виходячи з вартості спірного нерухомого майна станом на дату звернення з позовом, та подати належні докази на підтвердження такої вартості, а також з урахуванням наведеного самостійно визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги (200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).
Окрім цього, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (на яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.
Заявник у касаційній скарзі посилається на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані судами в оскаржуваних судових рішеннях, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність таких судових рішень сформованій практиці у подібних правовідносинах, та вказує, що скарга подається на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Однак, касаційна скарга також мотивованай тим, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано належної оцінки наявним у справі доказам.При цьому заявник не визначає підставою касаційного оскарження судових рішень відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України.
Таким чином, заявнику слід уточнити підстави касаційного оскарження.
З огляду на викладене, заявнику необхідно надати суду нову редакцію касаційної скарги разом із копіями скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, оформлену відповідно до положень статті 392 ЦПК України з урахуванням вимог цієї ухвали із уточненням підстав касаційного оскарження та чітким зазначенням конкретного (конкретних) пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України, на підставі якого (яких) подається касаційна скарга та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав), надати суду інформацію про ціну позову, визначену з урахуванням вартості спірного нерухомого майна станом на дату звернення з позовом, та надати належні докази на підтвердження такої вартості, а також з урахуванням наведеного самостійно відповідно до вимог закону визначити розмір судового збору за подання касаційної скарги.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,
ухвалив:
Касаційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 22 грудня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без руху.
Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Ю. Тітов