Справа № 214/8167/20
2/214/1160/23
Іменем України
03 травня 2023 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Прасолова В.М.
при секретарі - Петренко К.І.
за участю представника позивача - ОСОБА_1
за участю представника відповідачки - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті за надані послуги з централізованого опалення, інфляційних втрат, 3% річних, суд -
Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить: стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» суму боргу за послуги з централізованого опалення за період з 01.10.2013 року по 01.11.2020 року в сумі 62 099 грн. 68 коп., інфляційні витрати - 12 505 грн. 89 коп., 3% річних - 480 грн. 21 коп., а всього 79 409 грн. 78 коп., та судовий збір в розмірі 2 102 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначає наступне. АТ «Криворізька теплоцентраль» за специфікою своєї виробничої - діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке (населення) відповідно до Житлового кодексу України, ЗУ «Про житлово- комунальні послуги», Постанови КМУ від 21.07.2005 року № 630 зобов'язане здійснювати оплату за отриману послугу з централізованого опалення, відповідно до встановлених тарифів. Так, відповідно до ст. 10 Житлового кодексу Української РСР, громадяни зобов'язані додержуватися правил користування жилими приміщеннями. Згідно п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою КМУ від 24.01.2006р. № 45, власник, наймач (орендатор) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до ст. 322 ЦК України власник несе тягар утримання належного йому майна, Статтею 11 ЦК України встановлено підстави виникнення прав та обов'язків у громадян України, зокрема зобов'язання: «можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного в можуть виникати законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування». Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про Житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі (Правова позиція ВСУ у справі № 6-2951 це 15 від 20.04.2016р.). Позивач на виконання своїх зобов'язань, згідно вище перелічених нормативно-правових актів України, надав послуги з централізованого опалення і гарячого водопостачання за адресою АДРЕСА_1 . Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання. а відповідачка зобов'язана оплатити отримані послуги. В наслідок неналежного виконання зобов'язань щодо здійснення оплати за надані послуги у відповідачки у період з 01.10.2013 року по 01.11.2020 року утворилась заборгованість у розмірі 62099,68 грн. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають бути виконані належним чином. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Вищезазначені обставини є підставою для стягнення боргу у повному обсязі з урахуванням індексу інфляції та 3% річних. Так, відповідачці, в порушення вимог чинного законодавства, нараховано індекс інфляції - 12505,89 грн.; 3% річних 4804,21 грн.
Не погодившись з позовними вимогами позивача, представником відповідачки подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого зазначено наступне. Відповідачка заперечує щодо вимог позивача, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, непідтвердженими та такими, що заявлені з порушенням строку позовної давності. Відповідно до позову АТ «Криворізька теплоцентраль» просить суд стягнути з відповідачки, заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року у розмірі 62099,68 грн., інфляційні витрати 12505,89 грн., 3% річних - 4804,21 грн., а всього 79409,78 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн. За вказаною позивачем у позові адресою відповідачка не мешкає, не зареєстрована та жодного відношення до такої адреси не має. Кінцем періоду, за який позивачем нараховано заявлену ним суму є листопад 2020 року. Беручи до уваги припущення відповідачки, що зазначені неточності у позові є описками і позивач мав на увазі іншу адресу, інший місяць, на переконання відповідачки, необхідне письмове підтвердження з боку позивача того, що саме він мав на увазі, в інакшому разі позиція відповідачки полягає в тому, що вона не має жодного відношення до тієї адреси, про яку позивач веде мову в своїй заяві, тому позовні вимоги щодо відповідачки безпідставні. Відповідно до ч.1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. В даному випадку відповідачка отримала примірник позовної заяви від 24.11.2020р. № 4855/09, виписку з особового рахунку № НОМЕР_1 , розрахунок індексу інфляції. розрахунок 3% річних. Інших документів, що зазначені в позові як такі, що додаються, відповідач не отримував, зокрема, відповідачка не отримала наступні документи: «довідка з вказівкою облікових даних ТОВ «Нова-ком». Інформація з Державного реєстру речових права на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна». При цьому, ствердження позивача щодо наявності у відповідачки оригіналів письмових доказів, копії яких подані до позовної заяви, не відповідає дійсності та суперечить ч.1 ст.177 ЦПК України. Якщо розглядати отриманий відповідачкою позов як такий, що містить в собі адресу: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ), та кінцевий період нарахувань - листопад 2020р., то вважає за необхідне заперечити щодо вимог позивача з наступних підстав. Статтею 13 ЦПК України встановлено диспозитивність цивільного судочинства, яке передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 10 ЦПК України встановлено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права і т.д. Якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти. нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини. Статтею 11 ЦПК України встановлено пропорційність у цивільному судочинстві, яка полягає в тому, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами: особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат. пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Статтею 12 ЦПК України встановлено змагальність сторін, яка полягає в тому, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Так позивач інкримінує відповідачці відсутність оплати останнім послуг з централізованого опалення, які були надані позивачем у період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року. Враховуючи викладене та беручи до уваги зміст позовних вимог, в даній справі, на погляд відповідача, суттєвого значення мають обставини та такі питання: чи є позивач виконавцем комунальної послуги, чи є відповідач споживачем комунальної послуги, чи надавались позивачем відповідачу та чи отримувались відповідачем послуги з централізованого опалення у період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року, чи оплачувались відповідачкою отримані ним послуги. Так, позиція позивача полягає в тому, що ним надавались такі послуги. В підтвердження такої позиції позивач додав до позову лише власного виготовлення роздруківки з особового рахунку № НОМЕР_2 , з якого вбачається нарахування позивачем в зазначений вище період певних сум, здійснення позивачем якихось перерахунків з відображенням кінцевого залишку по нарахуванням у розмірі 62099,68 грн. Інших доказів в підтвердження що позивач є виконавцем комунальних послуг, зокрема і безпосередньо на адресі: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ); факту надання позивачем та отримання відповідачкою послуг з централізованого опалення позивачем надано не було. Позиція відповідачки щодо зазначеного полягає в тому, що з липня 2011 року жодних послуг відповідачка від позивача не отримувала і не могла отримувати, так само жодних послуг позивач не надавав відповідачці та не міг надавати. В підтвердження своєї позиції відповідачка додає до даного відзиву: акт від 12.07.2011 року про відключення квартири від мереж центрального опалення, складений відповідачем, представником монтажної організації ПП «Бін-Вам сервіс» та представником житлово-комунального підприємства №35; акти від 13.07.2011 року про приймання в експлуатацію газифікованого об'єкту та приймання лічильника. складені представником підприємства газового «Криворіжгаз», представником «Бін-Вам сервіс» та відповідачкою; акт від 01.03.2012 року №2 про наявність розриву в системі центрального опалення; ізоляцію стояків; встановлення автономного опалення, наявність пакету документів, в т.ч. акту опломбування газового лічильника; пропозицію зняти навантаження та попередження відповідача про відповідальність за самовільне підключення до мереж КП «Криворіжтепломережа», складений останнім. Зокрема, зазначені документи підтверджують відсутність будь-якої можливості надавати позивачем і отримувати відповідачкою з 2011 року послуги по опаленню приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ). Зазначені документи також підтверджують обізнаність позивача щодо перелічених обставин. При цьому, будучи обізнаним, позивач за відсутністю підстав здійснює нарахування за нібито отримані відповідачем послуги з опалення. Таким чином, перелічені вище фактичні обставини свідчать про відсутність підстав для нарахування суми у розмірі 62099,68 грн. Окрім зазначеного, відповідачка в даному випадку не є споживачем житлово- комунальних послуг та не має ознак індивідуального споживача послуг позивача. Зазначене кореспондується з вимогами ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої споживачем житлово-комунальних послуг (далі споживач) є індивідуальний або колективний споживач; в свою чергу індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. В даному випадку, відповідачка не отримувала послуги позивача, так само відповідачка і не укладала з позивачем договору про надання житлово-комунальної послуги. Отже, відповідачка не є споживачем послуг позивача. В свою чергу позивач також не має, в даному випадку, статусу виконавця комунальної послуги, тому як відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. В даному випадку, жодного договору між позивачем та відповідачкою не укладалось. Отже, позивач не виконавцем комунальної послуги по відношенню до відповідачки. Вимоги перелічених норм, в їх сукупності свідчать про наявність підстав для нарахування та стягнення сум за комунальні послуги за наявності підтверджених фактів надання та отримання таких послуг. В іншому разі здійснені нарахування є безпідставними, а стягнення нарахованих в такий спосіб сум протиправним. Окремо, слід відмітити неможливість здійснення позивачем будь-якого розрахунку сум до сплати, з чим, ймовірно, і пов'язана відсутність підтвердження позивачем правомірності здійсненого ним розрахунку нарахувань. Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» кількісний показник комунальних послуг це кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги, визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Отже, за викладених обставин та належного підтвердження відповідачкою відсутності факту й можливості отримання послуг позивача відсутні підстави вважати правомірним і вірним розраховану позивачем кількість одиниць виміру обсягу споживання, яка була врахована ним при нарахуванні відповідачу сум до сплати. Фактично, свідоме розуміння позивача того, що відповідачка не отримувала послуги з опалення, при цьому, ініціювання стягнення з відповідачки суми у розмірі 62099.68грн.. нарахованої як з'ясувалось - 3 2013 року, на переконання відповідачки є ні чим іншим як «вимаганням». Окремо, слід відмітити, що надавачі послуг опаления (КП «Криворіжтепломережа». позивач) мають суперечливу та компрометуючу позицію, зокрема: в 2011 році видають відповідачці акт про відключення квартири від мереж центрального опалення з погрозою про притягнення відповідачки до відповідальності у випадку самовільного підключення до мереж. а в 2020 році ініціюють стягнення з відповідачки сум за нібито надані послуги центрального опалення. Іншими словами, відповідачки, людину у віці 82 роки, ставлять в кут невизначеності, та за відсутності як фактичних так і законодавчих підстав вимагають сплатити нею кошти за послуги, які ця людина не отримувала. Окремо, підтвердженням відсутності отримання відповідачкою послуг позивача по опаленню квартири за адресою: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ) є договірні відносини з підприємством «Криворіжгаз» та суми нарахувань та сплати за спожитий, в т.ч. для опалення квартири, газ. Зазначене підтверджується доданими актами від 13.07.2011 року про приймання в експлуатацію газифікованого об'єкту та приймання газового лічильника, складеного представником підприємства «Криворіжгаз», представником «Бін-Вам сервіс» та відповідачем; відомостями ТОВ «Нова-ком» про нарахування та сплату обсягів спожитого газу за вказаний позивачем період, з якого вбачається використання в опалювальний сезон газу у більших розмірах. Окремо, відповідачка наголошує на суперечливості позиції позивача при посиланні на ст.11 Цивільного кодексу України як на підставу для нарахування сум до сплати. Так, з одного боку позивач вказує, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а з іншого позивач посилається на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині обов'язку споживача оплачувати житлово- комунальні послуги за умови фактичного користування споживачем такими послугами. В цій частині слід наголосити, що жодною нормою чинного в Україні законодавства не встановлено обов'язку відповідача, який не має статусу споживача та який фактично не користувався (й не міг користуватися) послугами позивача, сплачувати нараховані позивачем суми. Всі норми права, на які посилається позивач, навпаки, передбачають надання послуг виключно на договірних засадах та обов'язок сплати за фактично отримані послуги. В даному випадку, відсутні і договір, і норма права (яка встановлює безумовність сплати, навіть, за відсутності факту отримання людиною послуг), а також відсутній факт отримання (й можливості такого) послуг. А отже, відсутні підстави для нарахування позивачем сум за послуги з опалення квартири відповідача. Позивач не довів зворотного, а неможливість отримання таких послуг підтверджена відповідачем документально. Окремо, відповідачка вважає за необхідне посилатись окрім виключності підстав виникнення цивільних обов'язків, яка передбачена ст. 11 ЦК України, на: справедливість, добросовісність та розумність як на загальні засади цивільного законодавства; порядок виконання цивільних обов'язків, який встановлений ст.14 Цивільного кодексу України та яким передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах. встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Порядок здійснення цивільних прав, який встановлений ст.13 Цивільного кодексу України та яким передбачено, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; моральні засади суспільства, обов'язок додержання яких встановлена ст.13 Цивільного кодексу України; вимоги Конституції України, а саме принцип верховенства права (ст.8); засаду, відповідно до якої ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ст. 19), гарантії на право кожного знати свої права і обов'язки (ст.57). правило, що ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (ст.60), правило, відповідно до якого юридична відповідальність особи мас індивідуальний порядок і ніхто не може бути двічі притягнений до юридичною відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а також заборону на обмеження конституційних прав і свобод людини й громадянина (ст.64). В даному випадку, наочним є залишення поза увагою позивачем: Загальних засад цивільного законодавства, тому як не можна назвати розумним та справедливим стягнення з людини вартості опалення, яке людина фактично не отримувала, не могла отримувати, при цьому, така людина опалювала приміщення використовуючи газ, за який відповідною службою проводились нарахування, які людиною в повному обсязі та своєчасно оплачувались. Меж виконання відповідачем цивільних обов'язків, тому як примушуючи відповідача до дій, вчинення яких не с для нього обов'язковим ні в силу договору (якого не існує), ні в силу актів цивільного законодавства (відсутня норма права, що передбачає обов'язок людини платити позивачу безумовно, навіть, за відсутності факту отримання від нього послуг) суперечить ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України. Меж здійснення позивачем цивільних прав, тому як право позивача по нарахуванню та стягненню з відповідача сум за опалення, яке відповідач не отримував і не міг отримувати, не визначене та не надане позивачу ні договором, ні актами цивільного законодавства. Фактично позивач не тільки не виконує свій обов'язок по утриманню від дій, які могли б порушити права відповідача, а й умисно усвідомлюючи, що відповідачка не отримувала від позивача послуги і «Криворіжтепломережа», в т.ч. про неможливість самовільного підключення до мереж мас акт, виданий КП останнього, допускає дії, що вчиняються з наміром завдати відповідачу шкоди. Зазначене свідчить про зловживання позивачем правом. Моральних засад суспільства, як цивільно-правової категорії, під якою розуміються ті норми соціальної моралі, які не закріплені у чинному праві, проте, які віддзеркалюють ту систему усталених поглядів, яка склалася у свідомості людей на основі їхніх уявлень про добро, людяність, гідність, совість, справедливість. Зокрема, якщо людина опалює своє приміщення, то платити вона має тому за допомогою якого це опалення здійснюється. І, навпаки, вимагати з людини платити за те, що людина фактично не отримувала і не могла отримувати с негідним, безсовісним та несправедливим. За 82 роки життя відповідачка знаходячись в суспільстві, жодного разу не вбачала наявність такої моральної засади як «правомірність вимагання від людини платити ні за що»; навпаки такий принцип вважався завжди ганебним, таким, що підлягає засудженню, а в сучасній Україні така дія є кримінальним правопорушенням. В цій частині слід наголосити ще й на тому, що в 2011 році відповідачкою небезпідставно, вимушено було змонтовано систему опалення за рахунок газу, тому як загальновідомо, що якість центрального опалення не є задовільною, тим більше квартира відповідачки знаходиться на першому поверсі і до 2011 року було постійно і холодно, і сиро. Монтаж системи опалення був здійснений у 2011 році звичайно не безоплатно; на той час, відповідачка-пенсіонер віддала практично всі свої заощадження задля забезпечення себе теплом та відсутністю сирості в своєму приміщенні. Після чого відповідач не дивлячись на підвищення тарифів на газ своєчасно та в повному обсязі платить за використаний для опалення газ. При цьому, за позицією позивача - виходить, що окрім вже сплаченого, відповідач має платити ще й за те, що ним не використовувалось і не могло технічно використовуватись. Така позиція позивача апріорі не може відповідати моральним засадам суспільства. Принципу верховенства права, що полягає в тому, що виключно чинним в Україні законодавством можуть визначатись диспозиції порушень, а також чинним законодавством можуть встановлюватись санкції та/або інші види відповідальності за певне порушення. Жодною нормою права не визначено, що відповідач за викладених вище обставин, при відсутності факту отримання й можливості отримання від позивача послуг, має сплачувати позивачу якісь кошти в якості оплати за нібито надані ним послуги. Вимог Конституції України, а саме: позивач всупереч ст.19 Конституції України примушує відповідача сплачувати йому кошти за послуги, які відповідачем не отримувались і не могли бути отримані, про що позивач обізнаний тобто позивач примушує робити відповідача те, що не передбачено законодавством; в даному випадку - якщо є факт надання позивачем та отримання відповідачем послуг за опалення так дійсно, можливо, за таких обставин позивач мав би право вимагати від відповідача оплату за такі послуги; проте, такі послуги позивачем не надавались та відповідачем не отримувались - за таких обставин безпідставно, нерозумно формулювати вимогу про стягнення з відповідача вартості послуг по опаленню. Жодною нормою права законодавець не визначив відповідальність відповідача у вигляді безумовної оплати, навіть, неотриманих послуг, і відсутність таких норм с слушним, справедливим, розумним і нормальним. Також законодавцем в жодній правовій нормі не встановлено такого виду відповідальності за певні порушення як сплата, наприклад, санкції у сумі, що дорівнює вартості неотриманих послуг опалення квартири. Отже, вимоги позивача в чинній редакції є безпідставними та протиправними. Окремо, відповідачка вважає, що позивачем порушено при зверненні до суду строк позовної давності. Так, у ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) унормовано, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. "Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку перший за ним робочий день (ч. ч. 1, 5 ст. 254 ЦК України). Оскільки подією, яка, на погляд позивача, стала підставою для подання ним позовної заяви є «відсутність оплати відповідачкою послуг з опалення» і про цю подію позивачу відомо поза межами загальної позовної давності, то очевидним є той факт, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності (з порушенням трирічного строку). Тому, просить суд окремо застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Таким чином, враховуючи викладене вбачається: не доведення позивачем, що він є виконавцем комунальної послуги в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не доведення позивачем, що відповідачка є споживачем комунальної послуги з централізованого опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ) в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не доведення позивачем, що ним надавались, а відповідачкою отримувались послуги з централізованого опалення у період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ), що є обов'язковим для здійснення нарахувань сум до сплати, не підтверджено та не обґрунтовано позивачем правомірність нарахувань у розмірі 62099,68 грн. здійснених ним за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року щодо приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ), не враховано позивачем строку давності для звернення до суду, відповідачкою доведено відсутність факту отримання нею послуги з централізованого опалення у період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року та неможливість отримання таких послуг, доведено здійснення відповідачкою опалення свого приміщення у період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року за допомогою газу. Враховуючи викладене нарахування позивачем суми у розмірі 62 099,68 грн. є протиправним, а отже нарахування інфляційного збільшення та 3% є неправомірним. Відповідачка просить суд врахувати при розгляді даної судової справи вищезазначені доводи, аргументи, надати їм належну оцінку, та розглянути справу в межах позовних вимог об'єктивно, неупереджено забезпечуючи своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ст.214 ЦПК України).
06 листопада 2021 року позивачем подано відповідь на відзив. В обґрунтування зазначив наступне. Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» в повному обсязі підтримує позовні вимоги до ОСОБА_3 . Відповідно до ст. 322 ЦК України власник несе тягар утримання належного йому майна. ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 та отримує послуги у вигляді опалення (додаток облікова картка ТОВ НОВА-КОМ та розрахунок з особливого рахунку АТ «Криворізька теплоцентраль» мається в матеріалах справи). По-перше, АТ «Криворізька теплоцентраль» є суб'єктом господарювання з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії для об'єктів усіх форм власності та населення. Згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 року «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства «Криворіжтепломережа» Державного підприємства до «Криворізька теплоцентраль» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому, Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 року виконавцем послуги теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку АДРЕСА_4 є АТ «Криворізька теплоцентраль». Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про теплопостачання» основні терміни вживаються у такому значенні: постачання теплової енергії (теплопостачання) господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; теплопостачальною організацією є суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії; споживач теплової енергії фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору; суб'єкти відносин у сфері теплопостачання фізичні та юридичні особи незалежно від організаційно-правових форм форми власності, які здійснюють виробництво, та транспортування, постачання теплової енергії, теплосервісні організації, споживачі, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Звертає увагу суду що наданий відповідачкою, акт № 2 від 01.03.2012 року складений КПТМ «Криворіжтепломережа» лише стверджує той факт, що відповідачка самовільно відключився від централізованого опалення за адресою АДРЕСА_1 . Щодо питання договору зазначає що зі своєї сторони АТ «Криворізька теплоцентраль» виконує вимоги законодавства та підготувавши договір про надання послуг з Центрального Опалення та Централізованого постачання гарячої води, постійно проводить роботу з населенням щодо укладання договорів про надання послуг з ЦО та ЦПГВ. Отже з тих причин, що в порушення законодавства України відповідачка не уклала договір про надання послуг з ЦО та ЦПГВ то саме відповідачка винна у відсутності договору та це ні в якому разі не позбавляє відповідачку від сплати отриманої послуги. Ст. 11 Цивільного Кодексу України встановлено підстави виникнення прав та обов'язків у громадян України, зокрема зобов'язання: «можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, важільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів клади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування». Тобто зобов'язання сплачувати за надані послуги з ЦО та ЦПГВ виникає не тільки з договору, а й з нормативно-правових актів, рішень Криворізької міської ради «Про початок опалювального сезону» (щорічно), Рішень Криворізької міської ради «Про затвердження вимог законодавства України відповідачка на виконання тарифів» (щорічно), отже зобов'язаний сплачувати надані позивачем послуги. Згідно Закону "Про житлово-комунальні послуги" (від 2004 р.) стаття 20. Права та обов'язки споживача, ч 3. Споживач зобов'язаний, п. 5 оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (від 09.11.2017р.) відносини та порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг зазначено ст. 2 п.1 ст. 13 п.4 та п.5 - договір вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом. Крім вище зазначеної норми, договір в нашому випадку згідно ст. 634 ЦКУ є, договором приєднання (будинка в цілому) - умови якого (договору) встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В силу ст. 634 ЦК України, "Про житлово-комунальні послуги" (від 2004 р.) та ст. 13 п.4 та п.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (від 2017 р.) та в силу ст. 11 Цивільного Кодексу України між сторонами фактично укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води. Крім вищезазначеного згідно рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради «Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від комунального підприємства «Криворіжтепломережа» Державного підприємства «Криворізька до теплоцентраль» № 343 від 12.10.2011 року будинок АДРЕСА_4 з 01.10.2013 року, який відноситься до Саксаганського району м. Кривого Рогу передано на обслуговування Державному підприємству «Криворізька теплоцентраль», тому з питань теплопостачання. та гарячого водопостачання вci питання вирішує «Криворізька теплоцентраль» .Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Розпоряджень КМУ - з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону та рішенням Криворізької міської ради «Про початок опалювального сезону» - «Криворізька теплоцентраль» визнана постачальником у Саксаганському районі та інших районах з надання послуг з централізованого опалення та гарячої води (щороку). Копії актів про надання та припинення теплоносія до будинку 1 по б-ру Вечірньому міста Кривого Рогу додаються: Акт від 03.10.2013 року: Акт від 29.10.2014 року Акт від 13.04.2015 року; Акт від 07.04.2016 року; Акт від 25.03.2017 року та реєстр до акту: Акт від 29.10.2017 року: Акт від 01.04.2018 року; Акт № 140 від 14.11.2018 року: Акт від 08.04.2019 року: Акт № 29 від 13.10.2019 року; Акт від 27.04.2020 року: Акт № 104 від 02.11.2020 року та реєстр до акту. Відповідно до Правової позиції ВСУ у справі № 6-2951 це 15 від 20.04.2016р. -споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично надавалися постачальником визначеним рішенням (в цьому випадку Криворізькою міською радою), а споживачі (абоненти) користувалися (отримали) ними за тарифами згідно постанов НКРЕКП. А Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у справі № 6-1192 це 15 від 11.11.2015р. зазначила у Постанові що- підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином АТ «Криворізька теплоцентраль» виконала свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідачка зобов'язана оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. В силу ст. 10 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Також до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ст. 13 додано п.6 наступного змісту: Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Абзацом 2 п. 5,10 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (в цьому випадку) та рішень Криворізької міської ради «Про початок опалювального сезону» та про визнання постачальників послуг рішення «Про надання згоди на передачу об'єктів теплопостачання» № 343 від 12.10.2011р. Проте наполягає, що відключення відповідачки від системи централізованого опалення є - самовільне зняття радіаторів яке було здійснено з порушенням вимог законодавчих актів, чим порушено умови чинного Законодавства, адже система опалення даного житлового приміщення є невід'ємною частиною системи опалення усього будинку, тобто опалення є централізованим. Відповідно до ст. 100, 152 Житлового кодексу України, переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, проводяться з дозволу виконавчого комітету місцевої ради народних депутатів. Не допускається погіршення технічного стану житлових будинків. Взаємовідносини між теплопостачальною організацію та споживачем теплової енергії, в тому числі з питань відключення від мереж постачання гарячої води та опломбування запірних вентилів, регламентуються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 (далі «Правила»). Згідно п. 25 «Правил» відключення від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води (далі - ЦО і ПГВ) житлового будинку при відмові споживачів від цих послуг проводиться відповідно до «Порядку» відключення окремих житлових будинків від мереж ЦО - ПГВ при відмові споживачів від постачання гарячої води, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства від 22.11.2005 року № 4 та передбачає виконання певних обов'язкових процедур. Внесені у «Порядок» зміни наказом № 169 від 06.11.2007 року унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення окремих приміщень у житлових будинках. Відповідно до ст. 96 та ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення, виконане самовільне (без відповідного дозволу) перепланування та/або переобладнання житлових і нежитлових приміщень багатоквартирних житлових будинків тягне за собою попередження або накладання штрафу, а на посадових осіб накладання штрафу. Відповідно 20 ч.3 ст. 100 Житлового кодексу України, власник (наймач), який здійснив самовільне перепланування та/або переобладнання жилого або нежилого приміщення у багатоквартирному житловому будинку, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан згідно з проектом. Прийняття зазначених актів викликане необхідністю забезпечення виконання норм Цивільного кодексу України та інших нормативно-правових актів (у частині використання спільної сумісної власності у багатоквартирному житловому будинку, до якої належить внутрішньо будинкова система опалення), Закону України «Про теплопостачання» (у частині наявності схем перспективного розвитку систем теплопостачання населених пунктів) та врегулювання питань в частині механізму надання дозволів на відключення від систем централізованого опалення та гарячого водопостачання для зупинення практики хаотичних відключень окремих приміщень житлових будинків. «Порядком» визначено перелік дій, які повинні виконати споживачі та орган місцевого самоврядування для вирішення питання влаштування індивідуального (автономного) опалення на заміну централізованому. Зокрема, згідно із пунктом 2.1 «Порядку» для вирішення питання відключення житлового будинку (будинків) від мереж централізованого опалення його власник (власники) повинен (повинні) звернутися до постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної рішенням органу місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади, з письмовою заявою про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. У заяві про відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання власник (власники) будинку зазначає причини відключення. До заяви додаються копія протоколу загальних зборів мешканців будинку щодо створення ініціативної групи з вирішення питання відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та прийняття рішення про влаштування у будинку системи індивідуального або автономного опалення. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального або автономного опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку. Міжвідомча Комісія розглядає надані документи лише за наявності затвердженої органом місцевого самоврядування в установленому порядку оптимізованої схеми перспективного розвитку систем теплопостачання населеного пункту та у відповідності до неї. Міжвідомча комісія, після вивчення наданих власником (власниками) документів, у місячний строк приймає рішення щодо відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, улаштування індивідуальної (автономної) системи теплопостачання та збір вихідних даних і технічних умов для виготовлення проектної документації. При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих Мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання. Комісією, у разі необхідності, можуть розглядатися питання збільшення потужності та можуть розроблятися пропозиції щодо їх фінансування, а також заміни систем внутрішньо квартальних, а в деяких випадках і магістральних мереж газо-, водо-, теплопостачання. При позитивному рішенні Комісії заявнику надається перелік організацій, до яких слід звернутися для отримання технічних умов для розробки проекту індивідуального автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання. Підставою для відмови у наданні дозволу на відключення є невиконання умов, визначених цим «Порядком». Відповідно до п. 2.5. «Порядку» відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконується монтажною централізованого опалення організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення або уповноваженої ним особи. Роботи з відключення від мереж централізованого опалення гарячого водопостачання виконуються в між опалювальний період. По закінченню всіх узгоджуваних робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до Комісії затвердження, що є підставою для теплопостачальної організації не нараховувати вартість послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу та зняття з обліку, у разі завершення всіх робіт по відключенню від мереж централізованого опалення та оформленням всіх необхідних документів згідно з «Порядком», зокрема, затвердження акту про відключення квартири на засіданні Комісії, теплопостачальна організація зобов'язана переглянути умови договору чи розірвання договору реєстраційного обліку з закриттям особового рахунку. Отже, відключення споживачів від мереж централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади з вчиненням у подальшому дій заявником з дотриманням визначеної «Порядком» процедури. Акт відключення від централізованого опалення складається та підписується обов'язково представником власника будинку або уповноваженою ним особою, представником монтажної організації, представником виконавця послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання та власником квартири, який в десятиденний термін подається заявником до Комісії на затвердження та отримує Витяг міжвідомчої Комісії. Витяг міжвідомчої комісії у відповідачки відсутній. Акт наданий відповідачкою законодавства. не відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, з 2007 по теперішній час самовільне відключення споживачів окремих квартир, законом заборонено та є протиправним. Самовільне відключення споживача не може ототожнюватись з ненаданням послуги з вини теплопостачальної організації. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг з централізованого опалення. Таким чином Відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги. Якщо споживач має намір припинити отримання послуг з централізованого провести теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб відключення квартири від мереж теплопостачання але не окремого приміщення, а всього будинку, маючи при цьому альтернативне джерело опалення на будинок. Отже, самовільне відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення від оплати за послуги теплопостачання. Єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і припинення відповідних нарахувань є Акт та Витяг оформлений належним чином, затверджений комісією з розгляду питань про відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Щодо твердження відповідачки з наданням документів про те, що до 2013 р. суб'єктом постачання послуг централізованого опалення будинку АДРЕСА_1 було підприємство - КПТМ «Криворіжтепломережа», яке відключило квартиру відповідачки від ЦО зазначаємо наступне Криворізької міської ради №343 від 12.10.2011 року рішенням виконкому «Криворіжтепломережа» передати ДП «Криворізька теплоцентраль» на балансовий облік та в надано згоду KITTM повне господарське відання окремі об'єкти теплопостачання без передачі права власності, які знаходяться у Довгинцівському, Саксаганському, Жовтневому та Інгулецькому районах міста у тому числі будинок відповідачки. Звертає окремо увагу суду, що при передачі вищезазначених об'єктів теплопостачання: від Комунального підприємства теплових Мереж «Криворіжтепломережа» до Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» інформація щодо облаштування автономного індивідуального опалення за зазначеною адресою та зняття з обліку не надходила. Тому всі посилання відповідачки на законне автономне опалення є нікчемними та таким що направлений на введення суду в оману: тому що саме відсутність у відповідачів законного Акту та Витягу затвердженого рішенням комісії з розгляду питань щодо відключень споживачів від мереж ЦО і ГВ є підставою продовження нарахування за комунальні послуги у вигляді централізованого опалення і гарячого водопостачання. В підтвердження вищевикладеному надає роз'яснення та тлумачення деяких понять: Саме господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань у власному капіталі підприємства; Договір не впливає на структуру балансу, тобто не фіксує факт здійснення господарської операції, а отже не є первинним документом та єдиною підставою в розумінні закону про Бухгалтерській Облік в Україні. Таким чином, за відсутності у АТ «Криворізька теплоцентраль» доказів чи інформації щодо встановленого на законних підставах альтернативного джерела опалення - відсутні і правові підстави зняття теплового навантаження та припинення нарахування за послуги теплопостачання. AT «Криворізька теплоцентраль» не правонаступником KIITM «Криворіжтепломережа», тому жодних правових підстав вчиняти будь-які дії від імені або в інтересах КПТМ «Криворіжтепломережа», АТ «Криворізька теплоцентраль» не має.
03 листопада 2021 року представником відповідачки до суду подані письмові пояснення, в обґрунтування яких наведено наступне. Відповідно до позову AT «Криворізька теплоцентраль» просить суд стягнути з відповідачки заборгованість по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з жовтня 2013 року по листопада 2020 року у розмірі 62099,68 грн., інфляційні витрати 12505,89 грн., 3% річних 4804,21грн., а всього 79409,78 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 2102,00грн. В цій частині слід зазначити, за вказаною позивачем у позові адресою відповідачка не мешкає, не зареєстрована та жодного відношення до такої адреси не має. Беручи до уваги зміст позовних вимог, в даній справі, на погляд відповідачки, суттєвого значення мають відповіді на такі питання: чи є позивач виконавцем комунальної послуги, чи є відповідачка споживачем комунальної послуги, чи надавались позивачем відповідачці та чи отримувались відповідачкою послуги з централізованого опалення у період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року, чи оплачувались відповідачкою отримані ним послуги. Позиція позивача полягає в тому, що ним надавались такі послуги. В підтвердження такої позиції позивач додав до позову лише власного виготовлення роздруківки з особового рахунку № НОМЕР_2 , з якого вбачається нарахування позивачем 62099,68 грн. Інших доказів в підтвердження що позивач є виконавцем комунальних послуг, зокрема безпосередньо на адресі: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ): факту надання позивачем та отримання відповідачкою послуг з централізованого опалення позивачем надано не було. Позиція відповідачки щодо зазначеного полягає в тому, що з липня 2011 року жодних послуг відповідачка від позивача не отримувала і не могла отримувати, так само жодних послуг позивач не надавав відповідачці та не міг надавати. В підтвердження своєї позиції відповідачка додала до матеріалів справи: акт від 12.07.2011 року про відключення квартири від мереж центрального опалення. складений відповідачем, представником монтажної організації ПП «Бін-Вам сервіс» та представником житлово-комунального підприємства №35: акти від 13.07.2011 року про приймання в експлуатацію газифікованого об'єкту та приймання газового лічильника, складені представником підприємства «Криворіжгаз», представником «Бін-Вам сервіс» та відповідачкою: акт від 01.03.2012 року №2 про наявність розриву в системі центрального опалення: ізоляцію стояків; встановлення автономного опалення, наявність пакету документів, в т.ч. акту опломбування газового лічильника: пропозицію зняти навантаження та попередження відповідачки про відповідальність за самовільне підключення до мереж КП «Криворіжтепломережа», складений останнім. Додатково до матеріалів справи було долучено: висновок судового експерта Ткаленко О.М. від 20.01.2022р.№№58/21 «Про результати проведення судової будівельно-технічної експертизи», яким встановлено наступне. Оглядом квартири АДРЕСА_3 встановлено, що стояки центрального опалення житлового будинку виконані із суцільних по довжині металопластикових труб, які ізольовані спіненим поліетиленом. проходять транзитно через приміщення квартири (кухні, трьох житлових кімнат та ванної кімнати), тобто до них відсутнє приєднання розводки трубопроводів опалення по квартирі з опалювальними приладами. В той же час в квартирі АДРЕСА_5 функціонує автономна система опалення від газового котла з підключеними трубопроводами опалення з опалювальними приладами та запірно-регулювальною арматурою, трубопроводів гарячого водопостачання із запірно-регулювальною та водорозбірною арматурою, теплообмінників системи вентиляції та іншого обладнання зазначених систем. Таким чином, час дослідженням на підтверджується факт наявності розриву в системі центрального опалення у розумінні відокремленого функціонування стояків централізованого опалення будинку від автономної системи опалення, яка влаштована в квартирі АДРЕСА_5 . Встановити з якого часу в квартирі наявний розрив в системі центрального опалення, ізоляція стояків та функціонує автономне опалення експерту достовірно на час проведення експертизи не представляється можливим. За наявними матеріалами справи, відключення від мереж ЦО і ГВП квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яке виконано шляхом влаштування ізольованих транзитних стояків ЦО, зафіксовано в Акті про відключення квартири від мереж ЦО (ГВП) від 12.07.2011р. (стор. 56 м.с.). В Акті №2 від 01.03.2012р. зазначено: мається видимий розрив на системі центрального опалення, стояки запольовано, пакет документів мається, в приміщенні встановлене автономне опалення, акт опломбування газового лічильника від 13.07.10 р., пропонується зняти навантаження. За самовільне підключення до мереж КП «Криворіжтепломережа» несе відповідальність споживач ОСОБА_3 (стор. 36, 59 м.с.). Фактично для опалення приміщень квартири АДРЕСА_3 , використовується автономна система опалення від газового котла з підключеними трубопроводами опалення з опалювальними приладами та запірно-регулювальною арматурою, трубопроводами гарячого водопостачання із запірно-регулювальною та водорозбірною арматурою, теплообмінником системи вентиляції та іншого обладнання зазначених систем. На стор. 57 матеріалів справи наявний Акт прийняття в експлуатацію газифікованого об'єкту пл. Артема 2/10 в якому зазначено: що представник ОАО «Криворіжгаз» Гришин А.А., представник ПП «Бін-Вам сервіс» директор Новіковим С.А.. представник замовника ОСОБА_3 виконали прийняття в експлуатацію внутрішнього газопроводу та газового обладнання на предмет готовності його до врізки та пуску газу. Комісії пред'явлені наступні документи: проект, акт ДВК, паспорт БСГ, виконавча технічна документація. Комісією виконана перевірка на щільність всього газопроводу з підключеними газовими приладами та лічильником тиском повітря 500 мм в-ст. Протягом 5 хвилин падіння тиску склало «-» мм в-ст. при нормі 200мм в-ст. Пред'явлене комісії газове обладнання справне, укомплектоване та придатне до документація відповідають вимогам ТУ та проекту. Умови воздухообміну газифікованих експлуатації. Виконані роботи та технічна приміщень відповідають ТУ. Згідно проекту змонтовано: г/провід, крани, фільтр газовий, котел газовий (турбо). На основі вищевикладеного комісія вважає, що об'єкт підготовлено до експлуатації та дозволяє врізку та пуск газу. На стор.58 матеріалів справи наявний Акт приймання газового лічильника з При технічному рішенні системи опалення, яке зафіксоване при огляді квартири датою монтажу 13.07.2011р. АДРЕСА_3 , технічна можливість отримувати послуги централізованого опалення власником приміщення у період з 12 липня 2011р. по теперішній час відсутня. Лист РГК Криворіжгаз від 21.07.2022 р. відповідно до якого: відповідачка є абонентом, що використовує газ для комплексного споживання (індивідуальне опалення та приготування їжі та/або підігріву води) з опалювальною площею від 50 до 150 м. кв. Згідно даних останньої інвентаризації від 20.03.2018 р. наявне газове обладнання плита газова 1шт., двуконтурний опалювальний прилад «Беретта». Також відповідно до доданих розрахунків вбачаються обсяги спожитого газу в опалювальний сезон у відповідному розмірі. Перелічені документи підтверджують: обізнаність позивача з 2011р. про розрив у системі центрального опалення, попередження позивачем відповідача про заборону самовільно підключатися до системи центрального опалення, відсутність будь-якої можливості, в т.ч. і технічної, надавати позивачем і отримувати відповідачкою з 2011 року послуги по опаленню приміщення та відсутність факту надання та отримання таких послуг. При цьому, будучи обізнаним, позивач за відсутністю підстав здійснює нарахування за нібито отримані відповідачкою послуги з опалення та вимагає їх стягнути з відповідачки. Таким чином, перелічені вище фактичні обставини свідчать про відсутність підстав для нарахування суми у розмірі 62099.68 грн, та, як наслідок, відсутність підстав і для стягнення такої суми. Відповідачка за викладених документально підтверджених обставин не є споживачем житлово-комунальних послуг та не має ознак індивідуального споживача. послуг позивача. Зазначене кореспондується з вимогами ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої споживачем житлово-комунальних послуг (далі споживач) є індивідуальний або колективний споживач; в свою чергу індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка с власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. В даному випадку, відповідачка не отримувала послуги позивача, так само відповідачка і не укладала з позивачем договору про надання житлово-комунальної послуги. Отже, відповідачка не є споживачем послуг позивача. Окрім зазначеного, позивач також не має, в даному випадку, статусу виконавця комунальної послуги, тому як відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. В даному випадку, жодного договору між позивачем та відповідачкою не укладалось Отже, позивач не є виконавцем комунальної послуги по відношенню до відповідачки. Вимоги перелічених норм, в їх сукупності, та документально підтверджені обставини справи свідчать про відсутність підстав для нарахування та стягнення сум за комунальні послуги. Отже здійснені позивачем нарахування є безпідставними, а стягнення нарахованих в такий спосіб сум протиправним. Також, слід відмітити неможливість здійснення позивачем будь-якого розрахунку сум до сплати, з чим, ймовірно, і пов'язана відсутність підтвердження позивачем правомірності здійсненого ним розрахунку нарахувань. Так, відповідно до ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» кількісний показник комунальних послуг це кількість одиниць виміру обсягу отриманої споживачем комунальної послуги. визначена відповідно до показань вузла обліку та/або вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Отже, за викладених обставин та належного підтвердження відповідачкою відсутності факту й можливості отримання послуг позивача - відсутні підстави вважати правомірним і вірним розраховану позивачем кількість одиниць виміру обсягу споживання, яка була врахована ним при нарахуванні відповідачу сум до сплати та яка заявлена у позові. Фактично, свідоме розуміння позивача того, що відповідачка не отримувала послуги з опалення, при цьому, ініціювання стягнення з відповідачки суми у розмірі 62099,68 грн. нарахованої як з'ясувалось 2013 року, на переконання відповідачки, є ні чим іншим як «вимаганням». Окремо, відповідачка наголошує на суперечливості позиції позивача при посиланні на ст.11 ЦК України як на підставу для нарахування сум до сплати. Так, з одного боку позивач вказує, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а з іншого позивач посилається на норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в частині обов'язку споживача оплачувати житлово- комунальні послуги за умови фактичного користування споживачем такими послугами. В цій частині слід наголосити, що жодною нормою чинного в Україні законодавства не встановлено обов'язку відповідача, який не має статусу споживача та який фактично не користувався (й не міг користуватися) послугами позивача, сплачувати нараховані позивачем суми. Всі норми права, на які посилається позивач, навпаки, передбачають надання послуг виключно на договірних засадах та обов'язок сплати за фактично отримані послуги. В даному випадку, відсутні і договір, і норма права (яка встановлює безумовність сплати, навіть, за відсутності факту отримання людиною послуг), а також відсутній факт отримання (й можливості такого) послуг. А отже, відсутні підстави для нарахування позивачем сум за послуги з опалення квартири відповідачки. Позивач не довів зворотного, а неможливість отримання таких послуг підтверджена документально. В даному випадку, наочним є залишення поза увагою позивачем: Меж виконання відповідачкою цивільних обов'язків, тому як примушуючи відповідачку до дій, вчинення яких не є для неї обов'язковим ні в силу договору (якого не існує), ні в силу актів цивільного законодавства (відсутня норма права, що передбачає обов'язок людини платити позивачу безумовно, навіть, за відсутності факту отримання від нього послуг) суперечить ч.2 ст. 14 Цивільного кодексу України. Принципу верховенства права, що полягає в тому, що-виключно чинним в Україні законодавством можуть визначатись диспозиції порушень, а також чинним законодавством можуть встановлюватись санкції та/або інші види відповідальності за певне порушення. Жодною нормою права не визначено, що відповідач за викладених вище обставин, при відсутності факту отримання й можливості отримання від позивача послуг, має сплачувати позивачу якісь кошти в якості оплати за нібито надані ним послуги. Вимог Конституції України, а саме: позивач всупереч ст.19 Конституції України примушує відповідачку сплачувати йому кошти за послуги, які відповідачкою не отримувались і не могли бути отримані, про що позивач обізнаний тобто позивач примушує робити відповідачку те, що не передбачено законодавством; в даному випадку - якщо є факт надання позивачем та отримання відповідачкою послуг за опалення так дійсно, можливо, за таких обставин позивач мав би право вимагати від відповідачки оплату за такі послуги: проте, такі послуги позивачем не надавались та відповідачкою не отримувались за таких обставин безпідставно, нерозумно формулювати вимогу про стягнення з відповідачки вартості послуг по опаленню. Жодною нормою права законодавець не визначив відповідальність відповідачки у вигляді безумовної оплати, навіть, неотриманих послуг, і відсутність таких норм є слушним, справедливим, розумним і нормальним. Також законодавцем в жодній правовій нормі не встановлено такого виду відповідальності за певні порушення сплата, наприклад, санкції у сумі, що дорівнює вартості неотриманих послуг з Як опалення квартири. Отже, вимоги позивача в чинній редакції є безпідставними та протиправними. Окремо, відповідачка вважає, що позивачем порушено при зверненні до суду строк позовної давності. Так, у ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) унормовано, що строком с певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України). Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. ч. 1,5 ст. 254 ЦК України). Оскільки подією, яка, на погляд позивача, стала підставою для подання ним позовної заяви є «відсутність оплати відповідачкою послуг з опалення» і про цю подію позивачу стало відомо поза межами загальної позовної давності, то очевидним є той факт, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності (з порушенням трирічного строку). Тому, просить суд окремо застосувати наслідки пропуску строку позовної давності. Таким чином, враховуючи викладене вбачається: не доведення позивачем, що він є виконавцем комунальної послуги в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не доведення позивачем, що відповідач є споживачем комунальної послуги з централізованого опалення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ) в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», не доведення позивачем, що ним надавались, а відповідачем отримувались послуги з централізованого опалення у період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ), що є обов'язковим для здійснення нарахувань сум до сплати, є не підтверджено та не обґрунтовано позивачем правомірність здійснення розрахунків та нарахувань у розмірі 62099,68 грн, за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року щодо приміщення за адресою: АДРЕСА_1 (до декомунізації АДРЕСА_2 ), не враховано позивачем строку давності для звернення до суду, відповідачкою доведено відсутність факту отримання нею послуги опалення у період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року та неможливість отримання таких послуг, доведено здійснення відповідачкою опалення свого приміщення за допомогою газу. Враховуючи викладене нарахування позивачем суми у розмірі 62099.68 грн. є протиправним, а отже нарахування інфляційного збільшення та 3% є неправомірним. Відповідачка просить суд врахувати при розгляді даної судової справи вищезазначені доводи, аргументи, надати їм належну оцінку при розгляді справи в межах позовних вимог.
31 серпня 2021 року представником відповідачки було подано заяву про призначення первинної будівельно- технічної експертизи.
20 вересня 2021 року представником позивача подано заперечення щодо заяви про призначення первинної будівельно- технічної експертизи.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2021 року призначено по даній справі судову будівельно- технічну експертизу.
В судовому засіданні 03.11.2022 року представник позивача позов підтримала повністю, при цьому зазначила, що не було погоджено відключення теплопостачання, договір не був укладений, подача послуги припиняється за рішенням міжвідомчої комісії.
В судовому засіданні 03.11.2022 року представник відповідачки заперечувала проти задоволення позовник вимог, так як відповідачка не є споживачем, при цьому зазначила, що відповідачка проживає в квартирі та є її власником з 2009 року, теплопостачання подавалось до 2013 року. В судовому засіданні 13.04.2023 року представник відповідачки пояснила, що зі слів відповідачки вона не укладала договір на теплопостачання.
У судове засідання 03.05.2023 року представник позивача не з'явилася, подала клопотання, згідно якого позов підтримала повністю, просила задовольнити.
Відповідачка у судове засідання 03.05.2023 року не з'явилася, представник відповідачки подала заяву, згідно якої просить справу розглянути за її відсутності та відсутності відповідачки. При прийнятті рішення просить врахувати наданий відзив, докази та пояснення.
У судовому засіданні безпосередньо досліджені наступні письмові докази: довідка (а.с. 6), інформація про нарахування по рокам (а.с.7), детальна виписка з особового рахунку (а.с.8), розрахунок суми компенсації за інфляцію та 3% річних (а.с. 9), претензія (а.с. 34,35), акт №2 (а.с. 36), довідка (а.с. 37), лист - відповідь КПТМ «Криворіжтепломережа» (а.с.38), заява про дострокове розірвання договору (а.с. 39), довідка (а.с. 55), акт про відключення квартири від мереж ЦО (ГВП) (а.с.56), акт приймання в експлуатацію газифіцированого об'єкта (а.с.57), акт приймання газового лічильника (а.с. 58), інформація про суми нараховані до сплати (а.с. 60-72), рішення №343 (а.с. 95), рішення №74 (а.с. 96), рішення №301 (а.с. 97-98), рішення №124 (а.с. 99), рішення №292 (а.с. 100-101), рішення №365 (а.с.102), наказ №168 (а.с. 103), рішення №118 (а.с. 104), рішення №380 (а.с. 105-106), рішення №125 (а.с.107), рішення №433 (а.с.108), рішення №233-р (а.с.109-110), рішення №407 (а.с. 11-112), рішення №448 (а.с. 113), акт (а.с. 114, 115, 116,117, 118, ,119, 121, 122, 123, 124, 125, 126), реєстр відключення будинків управителів (а.с. 127), технічний паспорт (а.с. 161), висновок експерта (а.с. 165- 182), розрахунок фактично розподіленого об'єкту природного газу (а.с. 208-209), наказ №29 (а.с. 216-219).
Суд, керуючись вимогами ст.77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.
Суд вважає належним доказом: довідку (а.с. 6), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що відповідачка є власником квартири АДРЕСА_3 .
Суд вважає належними доказами: інформацію про нарахування по рокам (а.с.7), детальну виписку з особового рахунку (а.с.8), розрахунок суми компенсації за інфляцію та 3% річних (а.с. 9), претензію (а.с. 34,35), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме наявність заборгованості за надані позивачем відповідачці послуги та їх розмір, розмір нарахованого індексу інфляції, трьох процентів річних.
Суд вважає належними доказами: акт №2 (а.с. 36), акт про відключення квартири від мереж ЦО (ГВП) (а.с.56), акт приймання в експлуатацію газифіцированого об'єкта (а.с.57), акт приймання газового лічильника (а.с. 58), висновок експерта (а.с. 165- 182), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме, що за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено автономне опалення.
Суд вважає належними доказами: рішення №343 (а.с. 95), рішення №74 (а.с. 96), рішення №301 (а.с. 97-98), рішення №124 (а.с. 99), рішення №292 (а.с. 100-101), рішення №365 (а.с.102), наказ №168 (а.с. 103), рішення №118 (а.с. 104), рішення №380 (а.с. 105-106), рішення №125 (а.с.107), рішення №433 (а.с.108), рішення №233-р (а.с.109-110), рішення №407 (а.с. 11-112), рішення №448 (а.с. 113), акт (а.с. 114, 115, 116,117, 118, ,119, 121, 122, 123, 124, 125, 126), реєстр відключення будинків управителів (а.с. 127), наказ №29 (а.с. 216-219), так як ці докази стосуються обставин, що підтверджують заявлені вимоги, а саме передачу окремих об'єктів теплопостачання від КПТМ «Криворіжтепломережа» до АТ «Криворізька теплоцентраль», зокрема по вул. Володимира Великого, який відноситься до Саксаганського району м. Кривого Рогу, про закінчення та початок опалювальних сезонів, про надання та припинення теплоносія до будинку АДРЕСА_4 .
Суд вважає належними доказами: довідку (а.с. 37), лист - відповідь КПТМ «Криворіжтепломережа» (а.с.38), заяву про дострокове розірвання договору (а.с. 39), довідку (а.с. 55), інформацію про суми нараховані до сплати (а.с. 60-72), технічний паспорт (а.с. 161), розрахунок фактично розподіленого об'єкту природного газу (а.с. 208-209), так як цей доказ стосується обставин, що підтверджують заявлені вимоги.
Суд, відповідно до ст.78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.
Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні письмові докази є достовірними.
Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є споживачем послуг, що надаються АТ «Криворізька теплоцентраль» як постачальником централізованого опалення і гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки є власником вказаного житлового приміщення.
З копії Акту №2 від 01.03.2012 року, наданої представником відповідачки, вбачається, що він складений за участі представника КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживача ОСОБА_3 , яким встановлено, що при обстеженні приміщення мається видимий розрив на системі центрального опалення; стояки заізольовані; пакет документів мається; у приміщенні установлено автономне опалення, акт опломбування газового лічильника 13.07.2010 року; пропонується зняти навантаження. Qц/о=0.0053 Гкал/год. Вказаний акт має довільну форму, підписаний представником КПТМ «Криворіжтепломережа» та споживачем. Акт на затвердження до комісії не подавався. (а.с. 36).
12.07.2011 року виданий Акт про відключення квартири від мереж ЦО (ГВП), складений та підписаний власником квартири ОСОБА_3 , представниками монтажної організації ПП «Бін- Вам сервіс» Новіковим Е.В. та житлового-комунального підприємства КП ЖЕО № 35, шляхом влаштування ізолювання транзитного стояка ЦО, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 56).
Як вбачається з Акту приймання в експлуатацію газифікованого об'єкту, складеного та підписаного представником комісії ВАТ «Криворіжгаз», представником ПП «Бін- Вам сервіс» та замовником ОСОБА_3 , надано дозвіл на здійснення врізання та запуску газу (а.с. 57).
З акту приймання газового лічильника за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено газовий лічильник (а.с. 58).
Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України, ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про теплопостачання», а також Правил надання населенню послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630).
Відповідно до частин першої-третьої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно з пунктами 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
При цьому обов'язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4).
Пунктом 26 Правил № 630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4 (далі Порядок), не передбачена можливість відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води окремої квартири у багатоквартирному будинку, а відключення окремого багатоквартирного будинку за заявою власника (власників) будинку вирішується постійно діючою міжвідомчою комісією, створеною органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади відповідно до розділу 2 вищезазначеного Порядку.
Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання.
Тобто, єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає.
Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 було внесено зміни, які унеможливлюють відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання окремих квартир у багатоквартирному будинку і дозволяють таке відключення лише щодо будинку в цілому.
З наданих суду представником відповідачки доказів вбачається, що автономне опалення встановлено у 2012 році, тобто у період дії вищенаведених законодавчих актів, які передбачали відповідну процедуру та умови встановлення такого опалення, але матеріали справи не містять відповідної проектної документації, яка б засвідчувала факт відключення квартири відповідача від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання послуг з постачання тепла.
Представником відповідачки не надано суду доказів на отримання дозволу для встановлення автономного опалення, після чого мав би отримати технічні умови на влаштування автономного опалення та відповідно до яких, мав би бути розроблений робочий проект індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж ЦО і ГВП, а також для розірвання договору на постачання теплової енергії.
Таким чином, діюче законодавство та нормативні акти не передбачають відключення окремої квартири у багатоквартирному будинку від централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідно нарахування плати за надані послуги проводиться правомірно.
З приводу твердження представника відповідачки про відсутність укладеного договору із позивачем про надання послуг, суд зазначає наступне.
Правила № 630 передбачають, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.
Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.
Частиною 6 ст.19 ЗУ «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб.
Статтею 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства щодо здійснення ремонту чи реконструкції приміщень або їх частин, не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; своєчасно проводити підготовку житлового будинку, помешкання (в якому він проживає або належить йому на праві власності) та його технічного обладнання до експлуатації в осінньо-зимовий період.
Дослідивши детальний розрахунок заборгованості, а саме нарахування по рокам із зазначенням періодів нарахування, перерахування, оплати послуг, розрахунки сум компенсації за інфляцію та 3% річних (а.с. 7.8,9), суд дійшов висновку про підтвердження факту наявності заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року в сумі 62 099,68 грн., а також погоджується із розрахунком інфляційних втрат в сумі 12 505,89 грн. та 3% річних в сумі 4 804,21 грн.
З урахуванням викладеного, доводи відповідачки щодо неправомірного нарахування позивачем оплати за послуги з теплопостачання у зв'язку із фактичним невикористанням цих послуг через наявність автономної системи опалення у квартирі, суд відхиляє, оскільки споживачем не дотримано порядку відключення квартири від мереж централізованого опалення багатоквартирних будинків з ініціативи споживачів.
Отже, на думку суду, обставини порушення відповідачкою оплати за спожиту теплову енергію є доведеними у межах суми заборгованості у розмірі 62 099,68 грн.
У відзиві на позовну заяву представник відповідачки просив застосувати наслідки спливу позовної давності.
За нормами ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права.
Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість повинна бути стягнута в межах трирічного строку, що передував зверненню до суду із позовною заявою, тобто з листопада 2017 року по листопад 2020 року, що становить 46 322,59 грн.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Отже, наявні правові підстави для стягнення на користь позивача АТ «Криворізька теплоцентраль» інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Звернувшись до суду із вказаними позовними вимогами, АТ «Криворізька теплоцентраль» просило суд стягнути з відповідачки інфляційні втрати за період з жовтня 2013 року по листопад 2020 року у сумі 12 505,89 грн. та 3% річних за цей же період у сумі 4 804,21 грн., з врахуванням заявленої у позовній заяві суми боргу у розмірі 62 099,68 грн., при цьому позивачем на підтвердження цих сум був наданий детальний розрахунок із визначенням інфляційних витрат та 3% річних за кожний період із зазначенням суми заборгованості за кожен місяць.
Однак, оскільки судом визначена до стягнення заборгованість в межах трирічного строку позовної давності у розмірі 46 322,59 грн., то і суми інфляційних витрат та 3% річних підлягають стягненню за цей же період, а саме: інфляційні втрати у розмірі 2 029,72 грн. та 3% 2 175,45 грн.
Отже, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з відповідачки ОСОБА_3 на користь позивача суму заборгованості по оплаті послуг з централізованого опалення у розмірі 46 322,59 грн., інфляційні витрати у розмірі 2 029,72 грн., 3 % річних у розмірі 2 175,45 грн., а всього 50 527,76 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно зі ст.141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача в рахунок часткового відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору 1 337,29 грн. (а.с.1) пропорційно частині задоволених вимог (63,62%).
Керуючись ст.ст.20,21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 19, 24 ЗУ «Про теплопостачання», Правилами надання населенню послуг централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 р. № 4, ст.ст. 2, 11, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 211, 263-265,268,273, 279 ЦПК України, суд -
Позов акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ЄДРПОУ 00130850, IBAN НОМЕР_3 в АТ «АБ «Радабанк», ІПН 001308504833) заборгованість по оплаті за надані послуги з централізованого опалення за період з 01.11.2017 року по 01.11.2020 року в сумі 46 322,59 грн., інфляційні витрати - 2 029,72 грн., 3% річних - 2 175,45 грн., а всього 50 527,76 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» (м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ЄДРПОУ 00130850, IBAN НОМЕР_3 в АТ «АБ «Радабанк», ІПН 001308504833) витрати по сплаті судового збору в сумі 1 337,29 коп.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати підписання шляхом подання апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя: В.М. Прасолов