Справа № 214/10920/21
2/214/2633/23
12 червня 2023 року м. Кривий Ріг
Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Ткаченка А.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попкової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження питання розподілу судових витрат у цивільній справі №214/10920/21 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Олександра Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» про захист прав споживача, виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири,-
Адвокат Лисенко О.А., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою в порядку Закону України «Про захист прав споживачів» 22 грудня 2021 року, в якій просив суд зобов'язати ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» виключити із особових рахунків, відкритих на попереднього власника квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за спожиті комунальні послуги за період до 19 березня 2021 року; стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за відсутністю предмету спору. Питання розподілу судових витрат постановлено вирішити додатковим судовим рішенням у формі ухвали з призначенням дати судового засідання у відповідності до приписів ст.ст.246, 270 ЦПК України.
31 травня 2023 року судом проголошено її вступну та резолютивну частини у присутності представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та представника відповідача ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» - Мироненко М.О. Повний текст ухвали складено 05 червня 2023 року. Вирішення питання розподілу судових витрат призначено на 14.15 год. 12 червня 2023 року.
07 червня 2023 року у порядку ч.8 ст.141 ЦПК України особисто через канцелярію суду представник позивача - адвокат Лисенко О.А. подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат (а.с.74-75), в якій просить суд стягнути з відповідача ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи - 15 000 грн. 00 коп., які є витратами на правничу допомогу. В обґрунтування заяви зазначив, що ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 травня 2023 року закрито провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за відсутністю предмету спору, з урахуванням поданого стороною відповідача клопотання. Фактично відсутність предмету спору була обумовлена у зв'язку із задоволенням відповідачем позовних вимог після пред'явлення позову. Зважаючи на це, в силу ч.3 ст.142 ЦПК України у випадку, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. Під час підготовки справи до розгляду та в ході судового розгляду представник позивача надав позивачеві правничу допомогу загальною вартістю 15 000 грн., яка полягала в: консультації з виниклих правовідносин, складанні та поданні позовної заяви, складанні адвокатського запиту, участі в судовому засіданні з 15.20 год. до 17.00 год. 31 травня 2023 року. Представник зауважив, що стала судова практика вказує на те, що судові витрати підлягають стягненню як ті, що вже понесені, так і ті, що підлягають сплаті. З урахуванням викладеного, керуючись ч.8 ст.141, ч.3 ст.142, ст.246 ЦПК України просив стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. 00 коп. з відповідача на користь позивача. На підтвердження цих витрат надав детальний опис робіт. Правом на участь в судовому засіданні не скористався, заявивши клопотання (викладене у прохальній частині заяви) про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Заперечуючи проти задоволення заяви в частині стягнення витрат на правничу допомогу 15 000 грн., представник відповідача ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» подала письмові пояснення (а.с.78-83). В обґрунтування позиції зазначила, що приписами ч.8 ст.141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюються судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів після ухвалення рішення за умови, що до закінчення судових дебатів сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Так, ухвалу про закриття провадження у справі судом було постановлено 31 травня 2023 року, тобто 05 червня 2023 року - останній день подання стороною позивача доказів розподілу витрат у справі №214/10920/21 (з урахуванням того, що 04 червня 2023 року припадало на вихідний день). Разом з тим, заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат представник позивача - адвокат Лисенко О.А. подав через канцелярію суду 07 червня 2023 року, тобто з пропуском строку. Щодо правової підстави для стягнення судових витрат, то представник відповідача зауважила, що провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України - за відсутністю предмету спору, в той час як ст.142 ЦПК України не передбачено відшкодування судових витрат у випадку закриття провадження по справі з цієї підставі. Правова позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №199/9188/16-ц. Щодо заявленого представником позивача розміру витрат на правову допомогу, то, на переконання представника відповідача, стороною позивача не надано жодного належного доказу на підтвердження погодженої між ОСОБА_1 та адвокатом Лисенком О.А. суми гонорару, об'єму наданих послуг, акта прийому-передачі наданих послуг як свідчення їх фактичного виконання та оплати. Крім того, ані договором, ані попереднім розрахунком не визначено, станом на яку дату було узгоджено між сторонами вартість послуг та взято за основу розмір мінімальної заробітної плати (окрім як вказано «станом на 1 січня календарного року»).
Правом на участь в судовому засіданні представник відповідача не скористалась, не заперечуючи проти розгляду справи в письмовому провадженні.
Суд, дослідивши вимоги заяви про ухвалення додаткового рішення, письмові матеріали цивільної справи, врахувавши позицію представника відповідача, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному ч.2 ст.246 ЦПК України, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Так, згідно з п.3 ч.1, ч.2 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У розумінні ст.258 ЦПК України, ухвала суду є видом судового рішення, яким завершено розгляд справи.
Системним аналізом вказаних норм встановлено, що ухвала суду про закриття провадження у справі є кінцевим рішенням, яким завершено розгляд справи судом першої інстанції, одним із видів судових рішень, а тому можливість розподілу судових витрат шляхом ухвалення додаткового судового рішення у формі ухвали в порядку, регламентованому ст.ст.246, 270 ЦПК України, є допустимою, а тим паче, коли стороною заявлено про це до закінчення судових дебатів.
У судовому засіданні 31 травня 2023 року, до завершення розгляду справи по суті, представник позивача - адвокат Лисенко О.А. заявив про намір подати заяву про розподіл витрат на правничу допомогу після ухвалення рішення по справі. Зважаючи на це, питання розподілу судових витрат при постановленні ухвали про закриття провадження не вирішувалось.
Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як слідує з ч.ч.6, 7 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.
Оскільки ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Лисенко О.А., позов пред'явлено саме в порядку Закону України «Про захист прав споживачів», що відповідає характеру правовідносин, що склались між сторонами, тому від сплати судового збору вона звільнена. З урахуванням цієї обставини та закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, тому витрати по сплаті судового збору слід віднести на рахунок держави.
Що стосується питання розподілу витрат на правничу допомогу, то суд виходить з такого.
Звертаючись до суду 07 червня 2023 року із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу в сумі 15 000 грн., представник позивача керувався приписами ч.3 ст.142 ЦПК України, мотивуючи підстави для їх стягнення посиланням саме на вказану норму, оскільки закриття провадження за відсутністю предмету спору обумовлене задоволенням пред'явлених позивачем вимог з боку відповідача вже після пред'явлення позову.
Як слідує з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як визначено ст.ст.43, 44 ЦПК України позивач як учасник справи у справах позовного провадження, зобов'язаний виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст.126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Щодо обов'язковості дотримання визначених ЦПК України процесуальних строків суд вважає за необхідне також зауважити, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Європейський Суд з прав людини у справі «Зубац проти Хорватії» (ZUBAC v. CROATIA), рішення від 05 квітня 2018 року, наголосив на цінності та важливості дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, попереджатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися юридична визначеність та повага до суду.
Судом встановлено, що 31 травня 2023 року судом постановлено ухвалу про закриття провадження по справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України. Вступну та резолютивну частини ухвали суду проголошено в судовому засіданні у присутності представників позивача та відповідача, які були достеменно обізнані про те, що питання розподілу судових витрат при її постановленні судом не вирішувалось.
Таким чином, відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення судового рішення у виді ухвали за результатами вирішення даної справи є 31 травня 2023 року. При цьому, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат представник позивача подав особисто через канцелярію суду 07 червня 2023 року. Зазначення в заяві дати її складання «05 червня 2023 року» є другорядним, оскільки визначальною є саме дата безпосереднього подання заяви до суду.
Враховуючи, що заяву про стягнення витрат на правову допомогу від 07 червня 2023 року представник позивача подав з пропуском строку, визначеного ч.8 ст.141 ЦПК України, питання про поновлення якого із обґрунтуванням поважності причин пропуску не ставив, тому суд приходить до висновку про необхідність залишення її без розгляду.
Що стосується доводів представника позивача про безумовність компенсації понесених позивачем витрат на правничу допомогу в сумі 11 000 грн. на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України, на стягненні яких він наполягав в ході розгляду справи, суд вважає такі посилання помилковими з огляду на таке.
Частина 3 ст.142 ЦПК України визначає, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема ст.13 ЦПК України зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі закрито ухвалою суду від 31 травня 2023 року за клопотанням представника відповідача на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за відсутністю предмету спору. У судовому засіданні представник позивача не заперечував проти закриття провадження у справі за цією підставою, визнавши факт відсутності предмету спору. Представник позивача зазначав, що фактично закриття провадження у справі обумовлене тим, що пред'явлені ним вимоги задоволено відповідачем після звернення до суду, що виключає доцільність їх підтримання позивачем. Правом на подання клопотання про закриття провадження у зв'язку з відмовою від позову сторона позивача не скористалась, розпорядившись своїми правами на власний розсуд.
Таким чином, згода сторони позивача на закриття провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України за клопотанням відповідача та не подання клопотання про закриття провадження на підставі п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України свідчить про те, що сторона позивача погодилася з мотивами та визначеною відповідачем правовою підставою закриття провадження у справі - відсутність предмета спору.
Отже, при вирішенні питання розподілу судових витрат при закритті провадження по справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, положення ч.3 ст.142 ЦПК України не застосовуються. Правова позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом у постанові від 21 квітня 2021 року у справі №199/9188/16-ц.
Зважаючи на викладене, суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 11 000 грн.
Керуючись ст.ст.48, 141, 142, 246, 255, 260, 261, 270, 353-355 ЦПК України, суд, -
Ухвалити додаткове рішення у виді ухвали про розподіл судових витрат у цивільній справі №214/10920/21 за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Олександра Анатолійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» про захист прав споживача, виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири.
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Лисенка Олександра Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат (витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. 00 коп.) - залишити без розгляду.
У компенсації понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 11 000 грн. 00 коп. шляхом їх стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору за пред'явлення ОСОБА_1 позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІСЕРВІС-КР» про захист прав споживача, виключення з обліку по особовому рахунку заборгованості попередніх власників квартири - віднести на рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з моменту складання її повного тексту шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Ухвалу суду складено та підписано 12 червня 2023 року.
Суддя А.В. Ткаченко