Справа № 183/5905/22
№ 2/183/1112/23
21 червня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічно акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
У вересні 2022 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Павлова Є.Г., звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (надалі ПАТ НАСК «Оранта» відповідач-1), ОСОБА_2 (- відповідач-2), в якому просив:
- стягнути з ПАТ НАСК «Оранта» страхове відшкодування у розмірі 16 664,06 грн.,
- стягнути з ОСОБА_3 для повного відшкодування завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди різницю в розмірі 37 489,09 грн.;
Вирішити питання щодо судових витрат.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 01 травня 2022 року приблизно о 17 годині 19 хвилин на автошляху М-18 «Харків-Сімферополь» на перехресті с. Євецько - Миколаївка Новомосковського району, Дніпропетровської області, автомобіль «Porsch Cayenne» д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка не надала перевагу в русі автомобілю «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_2 , під керуванням позивача, в результаті чого, сталося ДТП, в наслідок якого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року водія ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Porsch Cayenne» д/н НОМЕР_1 , відповідно до полісу № 207503901 була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта».
20 червня 2022 року Відповідачем-1 виплачено позивачу суму страхового відшкодування за пошкодження автомобіля в розмірі 33 659,70 грн. в подальшому, Відповідачем-1 було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 5 299,30, на підставі отриманого відповідачем звіту від ФОП ОСОБА_4 .
Однак позивач не погоджуючись із сумою виплаченою Відповідачем-1, звернувся з письмовою заявою до атестованого судового експерта Крутіня В.І. для проведення товарознавчої експертизи матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу.
Згідно висновку експерта № 9143 від 24.06.2022 року вартість матеріального збитку транспортного засобу «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_2 складає 55 553,06 грн., а вартість ремонту, зазначеного автомобіля, складає 93 042,14 грн.
Позивач наполягає на тому, що оскільки ОСОБА_4 не являється атестованим судовим експертом, його звіт не можна вважати належним та допустимим доказом.
Отже, оскільки згідно висновку експерта ОСОБА_5 вартість відновлюваного ремонту його автомобіля складає 93 042,14 грн. залишається невідшкодованою сума в розмірі 16 664,06грн., яку позивач просить стягнути із Відповідача-1, сума розмір 37 489,08 грн. виходить за межі страхового ліміту, тому позивач наполягає на стягненні з винуватця ДТП зазначеної суми.
Не погодившись із позовними вимогами представником ПАТ НАСК «Оранта» на адресу суду було подано відзив, в якому вона просить в задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити, мотивуючи це наступними обставинами.
Згідно зі страховим актом №ОЦВ-22-322-76090/1 та відповідно до поданої заяви про страхове відшкодування ПАТ «НАСК» Оранта» 20.06.2022 року було здійснено виплату відшкодування у розмірі 33 659,70 грн.
Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 07-D/11/10 від 17.06.2022, що був складений ФОП ОСОБА_4 вартість матеріального збитку, заподіяного власнику пошкодженого транспортного засобу «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_2 , склав 38 889,00 грн. з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу. Отже, позивачу була зроблена доплата страхового відшкодування у розмірі 5229,30 грн. Крім того, представник відповідача зазначив, що вказана оцінка була складена на підставі акту огляду, підписаного позивачем та у відповідача відсутній обов'язок приймати до уваги наданий позивачем висновок експерта № 9143 від 24.06.2022 року, оскільки законом визначений вичерпний перелік випадків, коли потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру збитку. Також представник відповідача зазначив, що згідно зі статтею 1194 ЦК України позивач повинен звернутися до особи, яка винна у пошкодженні транспортного засобу позивача щодо сплати різниці між фактичним розміром шкоди і сумою страхового відшкодування /а.с.27-30/.
06 грудня 2022 року від Відповідача-2 ОСОБА_2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який обґрунтований тим, що дійсно Постановою Новомосковського міськрайонного суду від 10.05.2022 року у адміністративній справі № 183/1724/22 її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 гривень.
Також, у відзиві Відповідач-2 зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Porsch Cayenne» д/н НОМЕР_1 , була застрахована страховиком ПАТ НАСК «Оранта», що підтверджується полісом №207503901 від 29.12.2021 року, відповідно до якого сума за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн. Крім того, договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту за програмою «ДЦВ online» серія ЕДЦ № 948РВС7 від 29.12.2021року, страхова сума становить 500,000грн., строк дії договору до 29.12.2022 року.
Також, Відповідач-2 наполягає, на тому, що виплата страхового відшкодування була здійсненна позивачу на його вимоги на загальну суму 38 889,00 грн., яка була узгоджена страховою компанією та позивачем без застережень, зауважень або оскаржень. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме висновки судового експерта - автотоварознавця Крутіня В.І. про вартість матеріального збитку та відновлюваного ремонту є дійсним і достатнім для повного відшкодування завданої йому шкоди /а.с.43-45/.
Ухвалою від 22 вересня 2022 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження /а.с.24/.
Ухвалою суду від 06 лютого 2023 року клопотання представника позивача - адвоката Павлова Є.Г. про витребування доказів задоволено. Витребувано з Національної акціонерної страхової компанії «Оранто» матеріали, на підставі яких було виплачено позивачу суму страхового відшкодування за пошкодження автомобіля /а.с.56/.
Представник позивача адвокат Павлов О.В. в судове засідання не з'явився надіславши на адресу суду заяву, в якій він просить здійснити розгляд даної справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольни їх в повному обсязі /а.с.54/.
В судове засідання представник Відповідача-1 не з'явився, надавши суду відзив в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог на підставі доводів зазначених у відзиві та письмових пояснень, також звернувшись до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши підстави позову, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ч.ч.1, 3 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно з частиною 1 статті 16 ЦК України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 2 статті 16 ЦК України: способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як встановлено судом та підтверджується письмовими доказами, 01 травня 2022 року приблизно о 17 годині 19 хвилин на М-18 «Харків-Сімферополь» на перехресті с. Євецько - Миколаїівка Новомосковського району, Дніпропетровської області, водій ОСОБА_2 , виїжджаючи з другорядної дороги, не надала перевагу в русі автомобілю, що рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустила зіткнення з автомобілем «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2022 року (справа №183/1724/22) водія ОСОБА_2 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124КУпАП /а.с.7/.
За змістом ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На момент ДТП автомобіль «Porsch Cayenne» д/н НОМЕР_1 був забезпечений полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 207503901, що виданий ПАТ «НАСК» Оранта».
Як вбачається із витягу даного полісу, страхова сума за шкоду, заподіяну майну складає 130 000,00 грн., розмір франшизи складає 0 грн. /а.с. 64/.
Власником автомобіля «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_2 є позивач ОСОБА_1 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 6/.
Згідно висновку № 07-D/11/10 від 17.06.2022 року, складеного ФОП ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди складає 43381,40 грн., включаючи ПДВ на запчастини та матеріали /а.с.70/.
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, страховиком було здійснено виплату відшкодування матеріальних збитків, завданих позивачу на загальну суму 38 889,00 грн. Проте, позивач, вважаючи виплачену суму недостатньою та такою, що розрахована експертом з порушенням закону, звернувся із заявою до судового експерта Крутіня В.І. для проведення товарознавчої експертизи матеріального збитку транспортного засобу.
Суду надано копію висновку експерта №9143 від 24.06.2022 року відповідно до якого, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_2 пошкодженого в наслідок ДТП, становить 55 553,06 грн. Вартість відновлюваного ремонту, становить 93 042,14 грн. /а.с.9-15/.
З урахуванням вищевикладеного позивач наполягає на стягненні з Відповідача-1 залишку не доплаченого страхового відшкодування у розмірі 16664,06 грн. та з Відповідача-2 суму вартості відновлюваного ремонту автомобіля у розмірі 37489,08 грн.
До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону, а саме.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до положень ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на страховика покладено обов'язок протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.
Згідно ч. 1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Частиною 3 ст. 102 ЦПК України передбачено, що висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника. Згідно ч. 7 ст. 102 ЦПК України, у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Частиною 2 ст. 106 ЦПК України передбачено, що порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз.
Згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну.
Згідно ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно п.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) або здійснити виплату страхового відшкодування. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Оскільки, ліміт відповідальності ПАТ «НАСК» Оранта» за полісом № 207503901 становить 130 000,00 грн., виплата страхового відшкодування не може перевищувати цієї суми. Таким чином, з урахуванням вимог ст. 6, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик повинен був здійснити позивачу виплату страхового відшкодування, яка розраховується як вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством на протязі 90 днів, з дня подання заяви на виплату страхового відшкодування.
20 червня 2022 року ПАТ «НАСК» Оранта» здійснила позивачу виплату страхового відшкодування в розмірі 33 659,70 грн. Також, на підставі звіту № 07/D/11/10 від 17.06.2022 року, виконаного ФОП ОСОБА_4 , страхова компанія здійснила доплату страхового відшкодування в розмірі 5299 грн. 30 коп., загальна сума відшкодування становить 38 889,00 грн.
Проте позивачем, надано до суду висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи, № 9143 від 24.06.2022 року відповідно до якого, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Renault Kangoo», д/н НОМЕР_2 , пошкодженого в наслідок ДТП, становить 55 553,06 грн., а вартість відновлюваного ремонту, становить 93 042,14 грн.
При оцінці звіту № 07/D/11/10 від 17.06.2022 року, виконаного ФОП ОСОБА_4 та висновку судової транспортно-товарознавчої експертизи № 9143 від 24.06.2022 року, проведеної судовим експертом Крутінь В.І., суд звертає увагу на те, що експертний висновок № 9143 містить попередження експерта про кримінальну відповідальність, відповідно до ст. 384, 385 КК України, містить посилання на нормативні акти, методику та літературу інші джерела, що були використані при проведення експертизи, а також містить дані про те, що експертом особисто проводився технічний огляд автомобіля, що є початковим етапом дослідження, що дозволяє за допомогою органолептичних методів визначити ідентифікаційні дані КТЗ, його комплектність, укомплектованість, технічний стан та інші показники, необхідні для розрахунку.
В свою чергу, звіт про визначення вартості матеріального збитку № 07/D/11/10 від 17.06.2022 року, таких даних не містить, залучений оцінщик не оглядав транспортний засіб, при огляді транспортного засобу 31.05.2022 року був присутній представник страховика Зіннер І.М.
Керуючись ст. 110 ЦПК України, якою передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, приходить до переконання, що висновок судової транспортно-товарознавчої експертизи № 9143 від 24.06.2022 року, проведеної судовим експертом Крутінь В.І., є більш вагомим доказом, який встановлює реальну вартість матеріального збитку, спричиненого власнику пошкодженого транспортного засобу.
Крім того, суд критично відноситься на посилання Відповідача-1 на статтю 1194 ЦК України, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 979 ЦК України встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхувальникові грошову суму (страхову виплату).
У пунктах 135-137, 141, 142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що: «розглядаючи справу за позовом ПрАТ «СК «Грандвіс» до фізичних осіб та ПрАТ «Просто-Страхування» про стягнення страхового відшкодування, заявленим з підстав виплати страхового відшкодування за договором добровільного страхування майна, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 жовтня 2018 року (справа № 760/15471/15-ц, провадження № 14-316цс18) вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладення обов'язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Відтак Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження №14-316цс18) та ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження №14-25цс20)).
Ураховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16). У тій постанові від 14 грудня 2021 року Велика Палата Верховного Суду, уточнюючи свій висновок у попередній справі, а саме № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), висловила правову позицію про те, що в разі якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії), винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку».
Отже, системний аналіз положень Цивільного кодексу України які регламентуюсь порядок виконання зобов'язання та Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає змогу дійти однозначного висновку, що саме на ПАТ «НАСК» Оранта» покладається відповідальність за своєчасність та повноту виплати страхового відшкодування.
Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищенаведене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, з ПАТ НАСК «Оранта» слід стягнути недоотриману суму майнової шкоди, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 16664,06грн., розмір якої позивачем підтверджено належними доказами, а з відповідача - заподіювача шкоди належить стягнути 37489, 08 гривень.
Так, відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
За змістом статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
За таких обставин, сторонами не оспорюється факт ДТП, вина відповідача ОСОБА_2 та отримання позивачем від страховика суми страхового відшкодування у розмірі 38889 грн., яка розрахована на підставі звіту ФОП ОСОБА_4 .
Предметом спору є відшкодування суми страхового відшкодування для відновлення пошкодженого майна.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачеві пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_2 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із ОСОБА_2 , як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та страховим відшкодуванням, який належить розраховувати на підставі висновку експерта № 9143.
Аналогічні по суті висновки, викладено Верховним Судом у постановах від 14 лютого 2018 року у справі № 754/1114/15-ц (провадження № 61-1156св 18), від 13 червня 2019 року у справі № 587/1080/16-ц (провадження № 61-20762св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 370/2787/18 (провадження № 61-11244св19), від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/4696/16-ц (провадження № 61-30908св18), від 21 лютого 2020 року у справі № 755/5374/18 (провадження № 61-14827св19) та від 22 квітня 2020 року у справі № 756/2632/17 (провадження № 61-12032св19) підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.
Також суд зазначає, що відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат, понесених на правничу допомогу, представником Позивача адвокатом Павловим Є.Г. до суду було надано копію ордера на надання правничої (правової) допомоги від 19.09.2022 року серії АЕ № 1152636 /а.с.19/, копію договору від 12.09.2022 року № 12/09-2, укладеної між адвокатом Павловим Є.Г. та Толстим О.В., /а.с.17-18/, копію Акту приймання-передачі виконаних послуг від 12.09.2022року /а.с.2/, копію прибутково касового ордеру від 13.09.2022 року про сплату адвокату гонорару у розмірі 5 500 грн. /а. с.19 зворотна сторона/.
Також, матеріали справи містять копію квитанції до прибутково касового ордеру №9143 від 21 червня 2022 року, у розмірі 5000 грн., призначення платежу оплата послуг експерта /а.с.16 зворот/.
Отже, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені судові витрати: 1984 грн. 80 коп.- судового збору, 5000 грн. - оплата послуг експерта та 5500 грн. витрати на правничу допомогу.
Також, суд при винесенні рішень, звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).
Беручи до уваги все вищезазначене, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем, суд вважає за належне розподілити їх наступним чином.
Оскільки позов підлягає задоволенню, суд з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, вважає можливим відшкодувати позивачу понесені ним судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам до кожного із відповідачів.
Таким чином, з відповідача-1, Публічногог акціонерного товариства національної акціонерної страхової компанії «Оранта» належить стягнути судові витрати, з яких:
- 610,51 гривень судового збору (16 664,06 грн. (сума боргу, стягнута судом з відповідача-1) * 1984,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 54 153,14 грн. (загальна боргу, заявлена до стягнення);
- 1 692,46 гривень витрат на правову допомогу (16 664,06 грн. (сума боргу, стягнута судом з відповідача-1) * 5 500,00 грн. (сума витрат на правову допомогу, сплачена позивачем) / 54 153,14 грн. (загальна боргу, заявлена до стягнення);
- 1 538,60 гривень витрат на залучення судового експерта (16 664,06 грн. (сума боргу, стягнута судом з відповідача-1) * 5 000,00 грн. (сума витрат на залучення судового експерта, сплачена позивачем) / 54 153,14 грн. (загальна боргу, заявлена до стягнення);
З відповідача-2, ОСОБА_2 належить стягнути судові витрати, з яких:
- 1 373,49 гривень судового збору (37 489,08 грн. (сума боргу, стягнута судом з відповідача-1) * 1984,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 54 153,14 грн. (загальна боргу, заявлена до стягнення);
- 3 807,54 гривень витрат на правову допомогу (37 489,08 грн. (сума боргу, стягнута судом з відповідача-1) * 5 500,00 грн. (сума витрат на правову допомогу, сплачена позивачем) / 54 153,14 грн. (загальна боргу, заявлена до стягнення);
- 3 461,40 гривень витрат на залучення судового експерта (37 489,08 грн. (сума боргу, стягнута судом з відповідача-1) * 5 000,00 грн. (сума витрат на залучення судового експерта, сплачена позивачем) / 54 153,14 грн. (загальна боргу, заявлена до стягнення);
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 76, 77, 79, 80, 83, 95, 141, 223, 247, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 0003418) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) суму страхового відшкодування у розмірі 16 664,06 гривні (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят чотири гривні 06 копійок).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 0003418) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати: 610,51 гривень (шістсот десять гривень 51 копійка) судового збору; 1 692,46 гривень (одна тисяча шістсот дев'яносто дві гривні 46 копійок) витрат на правову допомогу; 1 538,60 гривень (одна тисяча п'ятсот тридцять вісім гривень 60 копійок) витрат на залучення судового експерта.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 37 489,08 гривень (тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят дев'ять гривень 08 копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати: 1 373,49 гривень (одна тисяча триста сімдесят три гривні 49 копійок) судового збору; 3 807,54 гривень (три тисячі вісімсот сім гривень 54 копійки) витрат на правову допомогу; 3 461,40 гривень (три тисячі чотириста шістдесят одна гривня 40 копійок) витрат на залучення судового експерта.
Повне найменування сторін.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (код ЄДРПОУ 0003418), місце знаходження: 002081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, корпус Г;
Відповідач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ), місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сорока О.В.