21.06.2023 Єдиний унікальний номер 205/8477/22
Провадження № 2/205/448/23
21 червня 2023 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді - Терещенко Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Кривозуб О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування арешту з майна,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, з урахуванням уточненої позовної заяви мотивуючи свої вимоги тим, що 30 квітня 2004 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська було розглянуто по суті із постановленням вироку кримінальну справу №1-145/2004 та визнано винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ст. 286 КК України, а провадження по справі припинено та стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 - 846 грн., та в іншій частині цивільного позову відмовлено. 20 грудня 2006 року виконавчою службою Ленінського району м. Дніпропетровська було винесено постанову (заборону, арешт нерухомого майна) без номера у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа №1-145/2004. 11 січня 2007 року Другою (Дніпропетровською) Дніпровською державною нотаріальною конторою (м. Дніпропетровська) м. Дніпро зареєстровано заборону відчуження об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , за №4340206 її батькові ОСОБА_4 . Зазначає, що у грудні 2021 року нею було подано до нотаріальної контори заяву для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті бабусі та її батька, якими на час смерті належало вищезазначене спадкове майно (квартира), але нотаріусом було відмовлено їй у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з забороною відчуження об'єкта нерухомості за №4340206 її батькові ОСОБА_4 . Вказує, що наявність нескасованого арешту на зазначену квартиру перешкоджає їй оформити спадщину, що залишилася після смерті її батька та бабусі, проте самостійно відповідач скасувати зазначений арешт не може. Зазначає, що відповідно до відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не зареєстровано провадження з примусового виконання виконавчого листа № 1-145/2004, яке видано 13 травня 2004 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу у розмірі 846 грн., та виконавчі провадження, які завершено до 2019 року були знищені на підставі Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, і саме в цьому полягає спір з відповідачем, у зв'язку з чим вона змушена звернутись до суду з цим позовом, в якому просила скасувати/зняти арешт з кв. АДРЕСА_1 , що частково належала ОСОБА_4 , який накладено постановою від 20 грудня 2006 року №АЕ 907789 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Дніпропетровська (внесений 11.01.2007 року Другою (Дніпропетровською) Дніпровською державною нотаріальною конторою (м. Дніпропетровська) м. Дніпро на підставі виконавчого листа №1-145 від 13 травня 2004 року Ленінським районним судом міста Дніпропетровська) та зобов'язати відповідача внести відповідні відомості щодо зняття заборони відчуження на кв. АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 29 грудня 2022 року прийнято до провадження цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.
Представником відповідача - ОСОБА_6 було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в повному обсязі в задоволенні позовної заяви та в обґрунтування якого зазначила, що перевіркою Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_4 в межах якого за постановою ВДВС у Ленінському районі м. Дніпропетровська управління юстиції від 20 грудня 2006 року накладений арешт на все його майно не вносилось до Автоматизованої системи виконавчого провадження, ведення якої розпочато з 2011 року. Вказує, що відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 20 грудня 2006 року арешт на майно боржника ОСОБА_4 накладався при примусовому виконанні виконавчого листа №1-145, виданого 13 травня 2004 Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми боргу в розмірі 846 грн. і таким чином, можливе виконавче провадження щодо боржника ОСОБА_4 в межах якого за постановою ВДВС У Ленінському районі м. Дніпропетровська управління юстиції від 20 грудня 2006 року накладений арешт на все його майно - знищене. Вказує, що зняття арешту з майна боржника здійснюється виключно в рамках позовного провадження. Зазначає, що в порушення постанови Пленуму спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позивачем зазначено ВДВС відповідачем, який має бути залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог. Наголошує, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що її права буди порушені саме діями відповідача, тобто позивач невірно визначився з колом осіб у справі, їх процесуальним статусом та не довів своїх вимог, що є її процесуальним обов'язком. Вказує, що позивачем пропущений строк для подання вказаного позову, оскільки постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена в 2007 році, тобто позивач знала про можливе порушення свого права та мала звернутися до суду з відповідним позовом в межах строків, встановлених чинним ЦК України.
26 січня 2023 року ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування у Другої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завіреної копії спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого 2023 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування у Другої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завіреної копії спадкової справи після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільної справи у розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.
27 березня 2023 року ухвалами Ленінського районного суду м. Дніпропетровська задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування з Державного архіву Дніпропетровської області інформації чи перебувають на зберіганні матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, якщо так, то надати належним чином завірену копію вказаного матеріалу, або усі відомості про потерпілу особу у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_5 , а також залучено до участі у справу в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 06 квітня 2023 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування з Дніпропетровської обласної прокуратури інформацію чи перебувають на зберіганні матеріали кримінальної справи щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, якщо так, то надати належним чином завірену копію вказаного матеріалу, або усі відомості про потерпілу особу у цьому кримінальному провадженні - ОСОБА_5 .
У підготовчому судовому засіданні 23 травня 2023 року без виходу до нарадчої кімнати, судом ухвалено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Позивач та треті особи надали до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_6 надала до суду клопотання, в якому просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, а також розглянути справу без участі їх представника.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов таких висновків.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є донькою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , виданим 10 грудня 2002 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська, про що зроблено відповідний запис №1248 (а. с. 41).
Матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 , виданим 23 червня 2015 року Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис №4964 (а. с. 43).
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії ухвали Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2022 року у справі №205/6651/22, якою було залишено без розгляду клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна, вбачається, що ОСОБА_1 зверталась до суду з клопотанням про скасування арешту, мотивуючи вказане клопотання тим, що постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 квітня 2004 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу за його обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, закрито на підставі ст. 1 п. «Б» ЗУ «Про амністію» від 11 липня 2003 року, та стягнуто 846 грн. на користь ОСОБА_5 , та в іншій частині цивільний позов залишено без розгляду, але зазначене клопотання ОСОБА_1 було залишено без розгляду (а. с. 44).
Також вищевказана ухвала Ленінського районного суду м. Дніпропетровська містить посилання на те, що з наданих суду матеріалів вбачається, що матеріали закінченого виконавчого провадження були передані до архіву відділу, після чого знищені на підставі Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 року №1829\5, при цьому, арешт, накладений постановою державного виконавця від 20.12.2006 року знято не було, у зв'язку з чим власник майна має право звернутися до суду із відповідною позовною заявою в порядку цивільного судочинства.
Судом також встановлено, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_4 належить на праві власності нерухоме майно (квартира) за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, яке видано 24 червня 1999 року АО «Дніпропетровський трубний завод» (а. с. 42).
З наявної в матеріалах справи відповіді Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) №47398 від 27 вересня 2022 року, на заяву ОСОБА_1 щодо скасування арешту з майна, яке зареєстровано за боржником ОСОБА_4 , вбачається, що в Автоматизованій системі виконавчих проваджень не зареєстровано виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №1-145, яке видано 13 травня 2004 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу у розмірі 846 грн. Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження АЕ №907789 була винесена 20 грудня 2006 року державним виконавцем ВДВС в Ленінському районі м. Дніпропетровська, якою було накладено арешт на все нерухоме майно та встановлена заборона відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_4 . Матеріали виконавчого провадження були передані до архіву відділу та знищені на підставі Правил ведення діловодства архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями (а. с. 33).
Позивач після смерті її батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася до Другої дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але 07 лютого 2023 року постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом Другої дніпровської державної нотаріальної контори Олехнович Л.Ю. було відмовлено позивачу у вчиненні нотаріальної дії - видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на майно ОСОБА_4 , а саме частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у зв'язку з тим, що на майно спадкодавця накладений арешт нерухомого майна (а. с. 89).
Також судом встановлено, що арешт нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця ВДВС Ленінського району м. Дніпропетровська про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 20 грудня 2006 року, не знятий, що підтверджується інформаційною довідкою №310969997 від 27 вересня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, в якій зазначено про реєстрацію вищезазначеного обтяження 11 січня 2007 року за реєстраційним номером 4340206 (а. с. 9-10).
Згідно із ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
За змістом ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 5 статті 1268 ЦК встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22 лютого 2012 року, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.
Враховуючи, що державним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.
Частинами 1, 2 статті 56 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 50 ЗУ «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Вимога про зняття арешту заявлена під час дії ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII.
Частинами 1, 2 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що державний виконавець мав при закінченні виконавчого провадження щодо боржника зняти накладений ним арешт на нерухоме майно.
Як вбачається з досліджених судом доказів зняття арешту в досудовому порядку державним виконавцем при закінченні виконавчого провадження не було здійснено.
Суд бере до уваги, що за змістом ч. 1 р. Х Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби лише завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання.
Згідно із ч. ч. 1, 2, 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Отже, позов про зняття арешту з майна боржника може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем нерухомого майна, на яке накладено арешт.
Також судом були здійснені процесуальні дії для встановлення даних стягувача за виконавчим провадженням, в рамках якого було накладено арешт на все нерухоме майно та встановлена заборона відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_4 , однак будь-яких даних, крім прізвища та ініціалів сягувача - « ОСОБА_5 », судом не було встановлено, і за таких обставин іншого способу захисту своїх майнових прав, крім пред'явлення позову до відповідача, у позивача немає. При цьому, суд також враховує, що відповідач - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не заперечує проти задоволення позовної заяви ОСОБА_1 , тобто фактично визнав позовні вимоги.
Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушуються права позивача на вступ у спадщину, внаслідок чого вона позбавлена змоги отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно її батька - ОСОБА_4 , а саме, частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи наявність накладеного арешту на нерухоме майно, неможливість зняття арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна, захистити своє порушене право власності не може, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту її права шляхом зняття такого арешту, оскільки позовні вимоги відповідають закону та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
При цьому суд враховує, що зняти арешт в іншому порядку неможливо, оскільки виконавче провадження, під час якого накладено арешт, знищено за закінченням строків зберігання. Отже державний виконавець позбавлений можливості вирішити питання про звільнення майна з-під арешту у позасудовому порядку.
Аналізуючи обставини справи та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині зняття арешту з нерухомого майна, оскільки заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими.
Вимога щодо зобов'язання відповідача внести відповідні відомості щодо зняття заборони відчуження на кв. АДРЕСА_1 , є необґрунтованою, оскільки задоволення судом позовної вимоги про зняття арешту з нерухомого майна є підставою для такого зняття та внесення відповідних відомостей до відповідного реєстру і не потребує додаткового зобов'язання відповідача до вчинення певних дій, тим більше, що у випадку відсутності виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на нерухоме майно, у зв'язку зі знищенням такого виконавчого провадження через закінчення строків його зберігання, державний виконавець не наділений правом та не має можливості винести відповідну постанову, що унеможливлює реалізацію вищезазначеної позовної вимоги і жодним чином не сприятиме ефективному захисту прав та інтересів позивача, а тому такі вимоги позивача задоволенню не підлягають.
При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір, але в своїй позовній заяві, поданій до суду не зазначила, що бажає стягувати сплачений судовий збір з відповідача, тому судовий збір з відповідача не підлягає стягненню.
Керуючись ст. ст. 15, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 273, 354, 355ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про скасування арешту з майна - задовольнити частково.
Зняти арешт з нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , що частково належала ОСОБА_4 , який накладено постановою від 20 грудня 2006 року державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у Ленінському районі міста Дніпропетровська Дарчук Д.В. та зареєстровано 11 січня 2007 року Другою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, реєстраційний номер обтяження 4340206.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 44896456, місцезнаходження: 49128, м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108.
Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 .
Суддя: Т.П. Терещенко