Справа № 177/1189/23
Провадження № 2/177/549/23
21.06.2023
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Березюк М. В.розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ВАТ «КРИВОРІЖГАЗ», про зняття арешту з майна, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила суд зняти (скасувати) арешт з усього належного ОСОБА_1 майна, який накладений Криворізьким відділом ДВС постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.
Розглянувши матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші ж особи, які є власниками (володільцями) майна (відмінні від боржника) і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Тобто, законодавством визначено, що з позовом про зняття арешту з майна можуть звернутися інші особи, відмінні від сторін виконавчого провадження, якщо вважають, що такий арешт порушує їх права. Натомість сторони виконавчого провадження мають право на захист порушених прав в порядку визначеному ст. 447 ЦПК України, тобто шляхом подання відповідної скарги на дії, рішення чи бездіяльність ДВС.
Відповідні положення викладено в Постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».
В постанові ОП ВС у справі № 712/12136/18 від 24.05.2021, сформовано висновок про те, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Подібні висновки викладено у постанові ВС від 12.10.2022 по справі № 203/3435/21.
Отже, позивач ОСОБА_1 , будучи боржником у виконавчому провадженні в рамках якого накладено арешт на її майно, не може бути позивачем у справі щодо зняття арешту майна, накладено в рамках виконавчого провадження де вона є стороною - боржником, а справа за таким позовом не підлягає розгляду в позовному провадженні. Про те, що арешт, про зняття якого ставить питання ОСОБА_1 накладено в рамках виконавчого провадження де саме вона є боржником, свідчать відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно з номер обтяження 9275439, згідно якого арешт накладено на підставі постанови ВДВС Криворізького РУЮ АЕ 912770 від 30.09.2009 щодо невизначеного майна ОСОБА_1 .
Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 у зв'язку з неможливістю його розгляду в порядку позовного провадження. Роз'яснити позивачу право на реалізацію порушеного права в порядку визначеному ст. 447 ЦПК України.
Керуючись п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України, суд -
У відкритті провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Криворізького відділу державної виконавчої служби у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального Управління міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ВАТ «КРИВОРІЖГАЗ», про зняття арешту з майна - відмовити.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом позовними матеріалами надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення. Копію позовної заяви залишити в суді.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня проголошення ухвали.
Суддя М.В. Березюк