г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/3344/22
Номер провадження 2/213/421/23
13 червня 2023 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:
головуючого - судді Попова В.В.,
секретар судового засідання - Бабейкіна Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні /у залі судових засідань №14/, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу № 213/3344/22 за позовною заявою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Касьян Микола Степанович, до ОСОБА_2 про усунення від права спадкування, визнання права власності на частку житлового будинку та визнання права на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування,
за участі - представника позивача - адвоката Касьян Миколи Степановича, -
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить усунути відповідача від права спадкування за законом після смерті баби ОСОБА_3 ; визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що становить 2/5 частки житлового будинку «А», та господарські будівлі і споруди: частку сараю літ. «Б». гараж літ. «В», вбиральня літ. «Г», душ літ. «Д», огорожі 1-2, водоколонка I, замощення II, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ним право власності на земельну частку (пай), яка перебувала в КСП «Полтавка» с. Зелене Широківського району Дніпропетровської області (зараз с. Карпівка Криворізького району) розміром 5,08 га, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті матері спадщину прийняв він, як син, та відповідач - онука спадкодавця ОСОБА_2 , замість померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 її матері ОСОБА_4 . Але, оскільки відповідач ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, яка перенесла інсульт, була паралізована, через тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані та потребувала стороннього догляду, який здійснював її син, тобто позивач ОСОБА_1 , то не має права на спадкування, і її може бути усунено від спадкування за рішенням суду.
Крім того зазначив, що не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки нотаріусом у його видачі було відмовлено у зв'язку з тим, що за матеріалами спадкової справи спадщину прийняли два спадкоємці, і відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Вважає, що з моменту прийняття спадщини відповідач не вчиняє жодних дій для отримання свідоцтва про право на спадщину, що позбавляє позивача права на розпорядження своїм майном.
Процесуальні дії у справі.
Позовна заява надійшла до суду 20.12.2022 року.
Ухвалою від 26.12.2022 позовна заява була залишена без руху.
17.01.2023 надійшла заява на виконання ухвали суду.
23.01.2023 провадження у справі відкрито. Розгляд справи вирішено проводити в порядку загального позовного провадження, розпочато підготовче засідання, задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
12.04.2023 надійшла копія спадкової справи в порядку витребування доказів.
12.04.2023 судом відмовлено у прийнятті визнання відповідачем позову, закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
У судове засідання відповідач не з'явилася, причини неявки не повідомила, про дату, час та місце розгляду справи її було повідомлено шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті судової влади.
Сторона позивача не заперечувала про розгляд справи у відсутності відповідача.
За таких обставин суд прийняв рішення про розгляд справи за відсутності відповідача, що відповідає положенням ч.1, п.3 ч.3 ст.223 ЦПК України.
У судовому засіданні.
Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заві. Пояснив, що відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, яка була її бабусею, і після перенесеного у 1997 році інсульту потребувала стороннього догляду, оскільки була паралізованою, перебувала у безпорадному стані. Весь час, до дня смерті, доглядав за нею позивач, заробітної плати якого не вистачало для задоволення всіх потреб хворої матері, тому він неодноразово звертався за допомогою до відповідача, проте остання відмовляла, посилаючись на те, що зараз це не на часі, хоч могла допомагати бабусі, але не допомагала. Вважає, що вона саме підтверджує, що у них з дядьком був конфлікт, і заяву до нотаріальної контори вона подала, щоб подратувати його. Тому є всі підстави для усунення відповідача від спадкування і визнання належної їй частки на спадщину за позивачем. Позовні вимоги просив задовольнити.
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що по АДРЕСА_2 проживає з 1994 року, ОСОБА_3 - її сусідка, з 1997 хворіла. ОСОБА_6 (позивач) останній час проживав в неї, робив для матері все можливе, і вони з чоловіком, як сусіди також допомагали. Відомо, що у ОСОБА_3 є онука - ОСОБА_2 , до якої ОСОБА_6 звертався за допомогою, але вона нічого не допомагала по догляду за бабусею, а після її смерті надала ОСОБА_5 довіреність на прийняття спадщини, вважаю, щоб досаждати ОСОБА_6 . Згодом повідомила, що їй нічого не потрібно, не заперечувала, щоб вся спадщина перейшла дядькові, тобто позивачу. ОСОБА_6 досі утримує будинок в належному стані.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що по АДРЕСА_3 проживала їхня сусідка баба ОСОБА_8 . Коли в неї стався інсульт, і вона серйозно захворіла, за нею доглядав син ОСОБА_6 . Вона потребувала додаткової допомоги, яку могла б надавати онука. ОСОБА_1 звертався за допомогою до ОСОБА_2 , але вона відмовила, про що ОСОБА_6 неодноразово розповідав особисто. Вони з дружиною бачили, що треба допомогти, і також йому допомагали.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно із свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 , виданим 11.12.1998 року Відділом РАЦС виконкому Інгулецької міської ради м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 /а.с.14/, яка була матір'ю позивача ОСОБА_1 і ОСОБА_9 . Остання після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 » /а.с.25, 33/.
ОСОБА_4 (дочка спадкодавця) померла ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.37/.
Після смерті ОСОБА_3 державним нотаріусом П'ятої криворізької державної нотаріальної контори за заявами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відкрита спадкова справа № 26/1999 до майна померлої /а.с.84-126/.
Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли син спадкодавця - позивач по справі ОСОБА_1 і онука ОСОБА_2 , як спадкоємець за правом представлення після смерті матері - ОСОБА_11 у виді частки будинку за адресою: АДРЕСА_3 /а.с.85, 86/.
Згідно з довідкою КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 02.02.2021 № 184956, яка знаходиться в матеріалах спадкової справи ОСОБА_3 , на ім'я останньої станом на 31.12.2012р. зареєстровано право власності на частину будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.06.1996 року, виданого Широківським комбінатом комунальних підприємств згідно з розпорядженням № 45/1 від 26.06.1996р. /а.с.107/.
Актом визначення ідеальних часток житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , виданому представнику відповідача за довіреністю, частка вказаного будинку, що знаходиться у власності ОСОБА_3 , загальною площею 37,3 кв.м., житловою площею 37,3 кв.м., становить 2/5 частки житлового будинку літ. «А» /а.с.23/.
На підставі рішення Широківської районної державної адміністрації від 20.01.1997 року № 14-р ОСОБА_3 , як члену КСП «Полтавка» (с. Зелене Широківського району Дніпропетровської області) 30 січня 1997 року видано Сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ДП № 0063183, згідно з яким ОСОБА_3 належить право на земельну частку (пай), яка перебуває у колективній власності КСП «Полтавка», розміром 5,08 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) /а.с.15/.
Як зазначено в сертифікаті, його зареєстровано 30.01.1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0183, що підтверджується витягом цієї Книги, наданим відділом № 4 управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській областіна запит нотаріуса П'ятої криворізької державної нотаріальної контори, який міститься в матеріалах спадкової справи /а.с.122-124/.
Згідно з повідомленням відділу у Широківському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області інформація стосовно отримання державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 взамін сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП № 0063183 відсутня /а.с.120/.
Постановою державного нотаріуса Сьомої криворізької державної нотаріальної контори від 01.12.2022 року було відмовлено позивачу у справі ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку по АДРЕСА_3 та на земельну частку (пай) розміром 5,08 в умовних кадастрових гектарахчерез відсутність оригіналів документів на спадкове майно і неможливість одержання дублікатів та спору між спадкоємцями за законом /а.с.125/.
Постановою державного нотаріуса П'ятої криворізької державної нотаріальної контори від 10.03.2021 відповідачу у справі ОСОБА_2 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) розміром 5,08 в умовних кадастрових гектарах /а.с.126/.
Інформації стосовно прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 будь-якими іншими особами або видачі свідоцтв про право на спадщину матеріали спадкової справи не містять.
Згідно з довідкою від 28.11.2022 року ОСОБА_3 знаходилась на диспансерному обліку у дільничного терапевта з III.1990 р. з діагнозом: стан після перенесення ГПМК, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, потребувала постійного стороннього догляду /а.с.26/.
Весь час - з моменту хвороби матері та до дня її смерті позивач працював, що видно із наданої ним копії трудової книжки /а.с.30-32/.
Показаннями свідків встановлено, що відповідачу ОСОБА_2 було відомо про стан здоров'я бабусі ОСОБА_3 , але незважаючи на те, що позивач (син спадкодавиці) працював і не мав можливості щоденно доглядати за хворою матір'ю, відповідач відмовилася від догляду за нею і надання допомоги.
У житловому будинку за адресою: АДРЕСА_3 , який є спадковим майном, Позивач проживав з 1993 року разом з матір'ю, якій ця квартира належала на праві власності. На цей час доглядає за часткою в будинку, утримує його.
Зміст спірних правовідносин.
Викладеним обставинам відповідають спадкові правовідносини та правовідносини з підстав набуття права власності на спадкове майно, які виникають із права особи звернутися до суду з відповідним позовом в разі неможливості вирішення цього питання у позасудовому порядку.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом та є непорушним.
Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 померла до набрання чинності Цивільним Кодексом України, а саме до 01.01.2004 року, тому, відповідно до ст.5 ЦК України, до даних правовідносин суд застосовує норми Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який регулював відносини спадкування на момент смерті спадкодавця.
На момент виникнення у спадкодавця права власності на спірне нерухоме майно (квартиру (1996 рік) та земельну ділянку (1997 рік), правовідносини щодо права власності регулювались ЦК УРСР 1963 року та Законом України «Про власність».
Згідно ст.549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до пунктів 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно зі ст.ст. 1, 2, Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є, зокрема, рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку(пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Відповідно до ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Стаття 392 ЦК України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За приписами ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Нормою ст.1266 ЦК України передбачено спадкування за правом представлення. Згідно з частиною першою цієї статті, внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст.1268, 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно за спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Згідно приписів ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно з п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадок в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадок особа може звернутись в суд за правилами позовного провадження.
Пленум Верховного Суду України в п.6 вищевказаної Постанови роз'яснив, що факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади) і рекомендував, що при розгляді таких спорів судам слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Відповідно до п.10 цієї Постанови Пленуму, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Згідно з пунктом 11 вказаної Постанови, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Вищий Спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ листом № 24- 753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», роз'яснив судам, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено.
Відповідно до п.3.1. вказаного листа ВССУ, право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК).
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом достовірно встановлено наступне.
Відповідно до положень ст.ст.1223, 1261, 1266 ЦК України позивач, як син померлого спадкодавця, та відповідач, як внучка, мати якої померла на час відкриття спадщини, є спадкоємцями однієї черги, та за умови відсутності заповіту відповідно до положення ст.1267 ЦК України, мають рівні частки у спадщині за законом.
Після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини звернулися обидва спадкоємця - позивач та відповідач, і кожному з них нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, та наявності спору між ними.
В судовому засіданні встановлено, що спадкодавець через похилий вік та хворобу знаходилася у безпорадному стані, потребувала сторонньої допомоги, позивач здійснював догляд за спадкодавцем, і навпаки, відповідач такої допомоги спадкодавцеві не надавала.
Враховуючи, що судом встановлені підстави для усунення відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про задоволення цієї вимоги.
Позивач ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_3 проживав разом зі спадкодавцем, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, та вчасно подав заяву до нотаріальної контори, а тому відповідно до ст.cт. 529, 548, 549 ЦК УРСР прийняв спадщину, зокрема вважається, що він отримав право на частку житлового будинку (квартиру) та земельну частку (пай), які за життя належали його матері. Підставою для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину є відсутність у спадкоємця оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, в тому числі оригіналу сертифікату на право на земельну частку.
Згідно з чинним законодавством України, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону.
Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Оскільки за нормами земельного законодавства (п.17 Перехідних положень Земельного кодексу України) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю, і матеріалами спадкової справи підтверджено, що ОСОБА_3 за життя державний акт на право власності на земельну ділянку не отримувала, але на її ім'я, як члена КСП «Полтавка» Широківського району Дніпропетровської області зареєстровано сертифікат на земельну частку (пай), суд приходить до висновку, що спадкодавець за життя набула право власності на земельну частку (пай) площею 5,08 кадастрових гектарів на території КСП «Полтавка».
Щодо вимоги про визнання права власності на спадкову квартиру, суд зазначає наступне.
Моментом виникнення права власності на нерухоме майно є державна реєстрація прав, і згідно з довідкою БТІ право власності на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (за правовстановлюючим документом - с. Зелене) зареєстроване в реєстровій книзі № 2ПШ-203-793 на ім'я ОСОБА_3 , а тому право власності спадкодавця на частку будинку вважається набутим правомірно.
Оскільки відповідач, як спадкоємець за правом представлення, усувається судом від спадкування, суд приходить до висновку, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті матері, в установлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, і має право на отримання свідоцтва про право на спадщину. За відсутності оригіналів правовстановлюючих документів обраний ним спосіб захисту відповідає ст.16 ЦК України.
Водночас, наданими суду документами підтверджується, що на момент смерті спадкодавця їй на праві власності належала частка будинку (квартира) за адресою: АДРЕСА_3 , доказів належності спадкодавцю іншого нерухомого майна на території домоволодіння за вказаною адресою не надано, у зв'язку з чим суд вважає, що підстави для визнання за позивачем права власності на господарські будівлі та споруди за цією адресою відсутні.
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, враховуючи характер спору, а також те, що позивач не просить повернути йому сплачений судовий збір, понесені судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23, 76-81, 89, 95, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на квартиру АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в КСП «Полтавка» с. Зелене Широківського району Дніпропетровської області (зараз с. Карпівка Криворізького району) розміром 5,08 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на підставі сертифікату серії ДП № 0063183, виданого Широківською районною державною адміністрацією 30 січня 1997 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 0183 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду, подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача - адвокат Касьян Микола Степанович, адреса: м. Кривий Ріг, а/с 3530.
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Вступну та резолютивну частину рішення проголошено в судовому засіданні 13 червня 2023 року.
Повне судове рішення складено 19 червня 2023 року.
Суддя В.В. Попов