Справа № 212/1990/23
2/212/1135/23
19 червня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді - Власенко М.Д., за участі секретаря судового засідання - Машошиної Ю.О., розглянувши відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
встановив:
У березні 2023 року позивач звернулась до суду із позовом до відповідача з вимогою про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з травня 2019 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого дітей не мають. У період спільного життя з відповідачем він фактично жив своїм життям, зраджував їй і вона переїхала проживати до своїх батьків, зв'язок із відповідачем не підтримує. На теперішній час вона проживає із війсковослужбовцем ЗСУ, від якого вагітна і тому вважає, що необхідно розірвати шлюб із відповідачем.
Ухвалою суду від 11 квітня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивач у судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило. Відзиву надано не було.
Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки на теперішній час позивач від нього вагітна і батьківство зачатої дитини він визнає.
Суд, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст.247 ч.2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 22 травня 2019 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, що видане 22 травня 2019 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1003 (а.с.7).
Згідно обмінної картки пологового будинку пологового відділення, ОСОБА_5 станом на березень 2023 року перебуває у стані вагітності (а.с.8).
Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 18.05.2023 року, солдат ОСОБА_3 перебуває на військовій службі за контрактом у вказаній військовій частині.
Із заяви ОСОБА_3 від 23 лютого 2023 року, посвідченої тво командира військової частини НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_5 вагітна від нього і батьківство зачатої дитини він визнає, оскільки проживав з ОСОБА_1 , коли його військова частина дислокувалась у м. Кривому Розі (а.с.9).
Із позовної заяви вбачається, що сторони не підтримують сімейно-шлюбні стосунки. Позивач зазначає, що фактично сім'я припинила своє існування.
Відповідно до ст.24 Сімейного Кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу жінки та чоловіка не допускається.
Відповідно до ч.3,4 ст.56 Сімейного Кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до збереження шлюбних відносин, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.110 Сімейного Кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ч.3 ст.110 Сімейного кодексу України чоловік, дружина мають право пред'явити позов про розірвання шлюбу протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнане іншою особою.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” № 11 від 21.12.2007 року позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлено протягом вагітності дружини, якщо батьківство зачатої дитини визнано іншою особою, а також до досягнення дитиною одного року за умови, якщо батьківство щодо неї визнано іншою особою або за рішенням суду відомості про чоловіка як батька дитини виключено із актового запису пронародженнядитини(частини 3, 4 статті 110 СК).
З наданих до суду документів встановлено, що позов про розірвання шлюбу подано під час вагітності позивача і батьківство зачатої дитини визнане іншою особою, а саме ОСОБА_3 , відповідна заява якого посвідчена командиром військової частини за місцем проходження служби за контрактом.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Задовольняючи позов, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово “сімейний” засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово “союз” підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, в той час як сторони не мають наміру зберегти шлюб.
Статтею 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року передбачено, що чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Аналізуючи та оцінюючи всі вищевикладені обставини у їх сукупності, враховуючи обопільну згоду сторін на розірвання шлюбу, суд прийшов до висновку, що шлюб підлягає розірванню, так як сторони мають різні інтереси та погляди, шлюбні відносини існують лише формально, сімейно-шлюбні стосунки сторін розпались і поновлені бути не можуть.
Згідно до ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Враховуючи, що шлюбні відносини між позивачем та відповідачем фактично припинилися, спільне господарство вони не ведуть, батьківство майбутньої дитини позивачки визнане іншою особою, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і може бути розірваним.
Керуючись ст.ст.24, 104, 110, 112, 113, 114 Сімейного кодексу України, ст.ст.4, 12, 13, 76-83, 141, 223, 247, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 22 травня 2019 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1003 між ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Ірану та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки міста Кривого Рогу Дніпропетровської області - розірвати.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП не визначено, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не визначено, адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Повний текст рішення, складено та підписано без проголошення 21 червня 2023 року.
Суддя: М.Д. Власенко