Справа №932/2686/20
Провадження №2/932/4009/21
заочне
16 травня 2023 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі головуючого-судді: Цитульського В.І.,
за участю секретаря судового засідання: Дубовик К.В.,
представника позивача: Гущиної М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про визнання недійсним договору дарування, скасування записів про державну реєстрацію права власності та повернення земельної ділянки, -
позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить:
- визнати недійсним договір дарування укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , №1416 від 20.07.2017, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотраіального округу Бунякіною О.В;
- припинити право власності на нерухоме майно, а саме магазин з кафетерієм, що розсташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №21426745 від 13.07.2017 за ОСОБА_1 та запис №21484532 від 20.07.2017 за ОСОБА_2 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Дніпра, привівши її у придатний для подальшого використання стан.
Ухвалою суду від 16.04.2020 відкрито позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 17.11.2020 справу прийнято до розгляду суддею Цитульським В.І., розпочато підготовче провадження.
Ухвалою суду від 08.11.2022 закрито підготовче провадження, призначено судове засідання.
Ухвалою суду 16.05.2023 постановлено справу розглядати в заочному провадженні.
Узагальнені доводи учасників справи.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 належить до комунальної власності.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 13.07.2017, на підставі Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12.10.2011, ДП 020211057536, видавник Інспекція ДАБК у Дніпропетровській області, зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості за вказаною адресою за ОСОБА_1 . 20.07.2017 ОСОБА_1 подарувала вказаний об'єкт нерухомості в користь ОСОБА_2 , за якою на даний час зареєстровано право власності Державному реєстрі.
Разом із тим, у за даними Департаменту ДАБІ України у Дніпропетровській області у Реєстрі дозвільних документів відсутні відомості стосовно озвільних документів щодо будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а Департамент ДАБІ України у Дніпропетровській області не здійснював реєстрацію декларації ДП 020211057536 від 12.10.2017.
Між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі за адресою: АДРЕСА_2 від 06.11.2009 строком на два роки. Догові не продовжувався.
З метою захисту права на земельну ділянку Дніпровська міська рада звернулася до суду із даним позовом.
Відповідачі право на подання відзиву не скористався.
В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала, надала пояснення, аналогічні фабулі позовної заяви. Надала згоду на заочний розгляд справи.
Інтереси відповідачів у даній справі представляють адвокати Забелін В.Г. та Трунов О.В.
Вказані адвокати подавали клопотання про відкладення підготовчих засідань: 28.01.2022; 18.03.2022 (лише ОСОБА_4 ); 01.08.2022; 08.11.2022 (було закрито підготовче провадження).
В судовому засіданні 10.01.2023 представники відповідачів, просили відкласти судове засідання для надання доказів, оскільки один із довірителів знаходиться за межами України.
В судовому засіданні 03.03.2023 представники відповідачів, просили відкласти судове засідання для надання доказів та підготовки відзиву, оскільки один із довірителів нещодавно повернувся до України.
У судове засідання 16.05.2023 представники відповідачів не з'явилися, від ОСОБА_5 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у відпустці.
Таке клопотання є явно безпідставним з огляду на узгодження із обома представниками дати судового засідання заздалегідь.
Суд звертає увагу, що описані, систематичні, подання клопотань про відкладення підготовчих засідань однозначно свідчать про неналежну процесуальну поведінку представників відповідачів, не узгоджуються із вимогами процесуального закону та спрямовані на затягування розгляду справи.
Окрім того викликає здивування той факт, що клопотання до суду подавалася адвокатами не належно оформлені, без використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи із використанням офіційних електронних адрес та навіть без проставлення цифрового підпису.
У зв'язку із цим суд роз'яснює представникам відповідачів, що якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника) (ч.8 статті 43 ЦПК України).
Адвокати реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов'язковому порядку та можуть подати процесуальні документи в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи з використанням власного електронного підпису (ч.8 ст.14 ЦПК України).
Третя особа в судове засідання явки представника не забезпечила.
Обставини, встановлені судом.
В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, 13.07.2017, на підставі декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12.10.2011, ДП 020211057536, видавник Інспекція ДАБК у Дніпропетровській області, зареєстровано право власності на об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
20.07.2017 ОСОБА_1 подарувала вказаний об'єкт нерухомості в користь ОСОБА_2 , за якою на даний час зареєстровано право власності Державному реєстрі.
Згідно відповідей Департаменту ДАБІ України у Дніпропетровській області від 15.11.2018 та Управління ДАБК ДМР від 22.11.2018 у Реєстрі дозвільних документів відсутні відомості стосовно дозвільних документів щодо будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом із тим, позивачем долучено до матеріалів справи копію декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 12.10.2011, ДП 020211057536, видавник Інспекція ДАБК у Дніпропетровській області. У ній вказано про договір оренди земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 від 06.11.2009, а також про початок будівнитцва.
Згідно копії вказаного договору, такий укладено між позивачем та ОСОБА_1 стром на два роки. Договором передбачено, що для продовження дії договору, орендар повинен не пізніше ніж за 3 місяці звернутися до позивача.
За умовами договору оренди, земельна ділянка надана для проектування та будівництва торговельного павільйону з літнім майданчиком. При цьому орендар зобов'язався замовити, погодити і затвердити проектну документацію в порядку, визначеному законодавством та отримати необхідні дозволи, а також протягом 10 днів з моменту введення в експлуатацію об'єкту звернутися для оформлення документів на право користування земельною ділянкою по фактичному розміщенні об'єкта.
Окрім цього, договором передбачено обов'язок орендаря повернути земельну ділянку у стані, придатному для користування.
Доказів державної реєстрації вказаного договору сторонами не надано. Разом із цим позивач вказує на виникнення відносин оренди землі, а в копії декларації про готовність об'єкту до експлуатації вказано про початок будівництва у 2009 році.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 6 306 грн.
Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.
За приписами ч.1 ст.83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. Відповідно до п. «а» ч.2 вказаної статті, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
У відповідності до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.11.2021 у справі №947/30277/19 (провадження №61-12547св21) вказано, що «у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю».
У відповідності до ч.1 ст.376 КК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
За приписами якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.10.2021 у справі №202/7377/16-ц (провадження №61-20139св19) зазначено, що «вирішення вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі №442/302/17 (провадження № 61-20491св19) зазначено, що «задоволення вимоги про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом знесення самочинно побудованого нежитлового приміщення за рахунок особи, яка здійснила таке самочинне будівництво є належним та ефективним способом захисту прав власника (користувача). Застосування вимог про знесення самочинного будівництва виключає застосування інших вимог власника (користувача) земельної ділянки про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою, в тому числі визнання недійсними договорів про відчуження майна».
За висновками, наведеними у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.06.2021 в справі №509/11/17 (провадження № 61-268св21), оскільки вимог про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном (знесення самочинно збудованого майна) чи про відновлення становища, яке існувало до порушення не пред'являв, тому в задоволенні позовних вимог необхідно було відмовити у зв'язку з тим, що визнання незаконними та скасування рішень державних реєстраторів та визнання недійсними договорів купівлі-продажу не є ефективним способом захисту та не забезпечує усунення порушень спричинених самочинним будівництвом.
За приписами ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» рішення ЄСПЛ від 10.02.2010), постанови КЦС ВС від 07.10.2020 у справі №465/3586/17, від 08.10.2020 у справі №712/22134/12, від 05.10.2020 у справі № 347/637/18, від 27.10.2020 у справі №243/11349/18.
Висновки суду.
Звертаючись до суду позивач просить відновити право на земельну ділянку шляхом визнання недійсним договору відчуження об'єкту нерухомості, розміщеного на вказаній земельній ділянці, припинення права власності та скасування запису про реєстрацію права власності на такий об'єкт за обома відповідачами та зобов'язання ОСОБА_1 привести земельну ділянку до придатного до використання стану.
Оскільки відсутні дозвільні документи та проектна документація на будівництво, відомості про вказані документи відсутні у декларації про готовність об'єкта до експлуатації (відповідно така не відповідає формі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 N461, що була дійсною станом на 12.10.2011), а компетентні органи повідомили про відсутність факту реєстрації такої декларації, суд приходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту у спосіб зобов'язання демонтувати самовільне будівництво.
Заявляючи вимогу про повернення земельної ділянки шляхом приведення її у придатний для подальшого використання стан позивачем не конкретизовано про який саме стан йдеться та для якого використання він має бути придатним.
Вимоги про демонтаж самочинного будівництва позивач не заявив.
Резолютивна частина судового рішення повинна бути чіткою та зрозумілою, виключати можливість двоякого трактування. Разом із тим, суд обмежений змістом позовних вимог.
Відтак, за умови не зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви про зобов'язання відповідача демонтувати самочинне будівництво, суд не вправі постановити про це рішення.
Окрім того, визнання недійсним договору дарування між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 буде мати наслідком припинення прав на майно за ОСОБА_2 та відновлення реєстрації права власності за ОСОБА_1 .
Позовні вимоги про припинення права власності та скасування записів про державну реєстрацію права власності за обома відповідачами не є належним способом захисту про що неодноразово та однозначно вказував Верховний Суд.
У даному випадку позивач мав заявити вимогу про скасування державної реєстрації прав за ОСОБА_1 .
При цьому, суд звертає увагу, що за умови реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна за іншою особою, власник земельної ділянки обмежуються у здійсненні правомочності щодо розпорядження такою земельною ділянкою.
Відтак, для можливості розпорядитися земельною ділянкою, позивач буде змушений повторно звертатися до суду із позовом про скасування державної реєстрації права на об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1 .
Відтак позов не забезпечить відновлених прав позивача як власника земельної ділянки, тому не може бути задоволеним ані в цілому, ані в частині.
Суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду із належними позовними вимогами, які забезпечать ефективний захист його прав. При цьому на негаторні вимоги позовна давність не застосовується.
Інші доводи позивача не впливають на вирішення спору, тому їх аналіз суд не здійснює.
Оскільки суд відмовляє у позові сплачений позивачем судовий збір не підлягає компенсації, інших судових витрат не заявлено.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову Дніпровської міської ради - відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В.І. Цитульський