СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/1957/23
ун. № 759/2507/23
20 червня 2023 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду м. Києва Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., без участі сторін, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Києві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, -
У провадженні Святошинського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
16 лютого 2023 року ухвалою суду позовна заява прийнята до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження.
Від відповідача 08.05.2023 року на адресу суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду. Клопотання обґрунтовується тим, що розписку від 06.12.2021 року, на яку посилається позивач, відповідач не підписував, у договірні відносини із позивачем щодо ремонту не вступав. Зазначає, що жодних приміщень по вулиці Чорнобильській відповідач не орендує і жодного відношення до будівлі 24/26 не має, з матеріалів справи неможливо встановити яке відношення сторони мають до зазначеного приміщення. Вважає, що оскільки між сторонами не було укладено будь-яких договорів щодо управління об'єктом за адресою: АДРЕСА_1 , неможливим є застосування ч. 8 ст. 28 ЦПК України для визначення територіальної підсудності цієї справи. На підставі викладеного відповідач просить суд передати справу на розгляд Немирівському районному суду Вінницької області за територіальною підсудністю за правилами ч. 1 ст. 27 ЦПК України.
На адресу суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про передачу справи на розгляд іншому суду в якому він вказав, що позивач вважає подане клопотання необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вказав, що позивач у позові належним чином обґрунтував підсудність даної справи Святошинському районному суду м. Києва. 06.12.2021 року позивач передав відповідачу у м. Києві кошти в сумі 6 000 Євро на виконання ремонту у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з виконання ремонтних робіт у вказаному приміщенні, тому позов було пред'явлено за місцем виконання, оскільки місцем виконання ремонту приміщення є адреса у Святошинському районі міста Києва. Представник позивача вказав, що подання клопотання про передачу спору до іншого суду є доказом, який свідчить про дії відповідача, спрямовані виключно на ухилення від виконання своїх зобов'язань перед позивачем та затягування строку розгляду справи.
До початку судового засідання через канцелярію суду представником позивача подано заяву про розгляд клопотання відповідача про передачу справи на розгляд іншого суду за його відсутністю. Проти задоволення клопотання заперечив з підстав, наведених у відповіді на відзив та запереченнях на клопотання відповідача.
Відповідачем на офіційну електронну адресу суду направлялись заяви, в яких він просив суд розглянути клопотання про передачу справи за підсудністю, після чого відкласти судове засідання.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини - в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Зважаючи на викладене, задля забезпечення розумних строків розгляду справи, суд прийняв рішення про проведення підготовчого судового засідання для розгляду клопотання про передачу справи на розгляд іншого суду за відсутності учасників справи, що не з'явились у судове засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши клопотання відповідача, заперечення на клопотання від позивача, проаналізувавши доводи, аргументи та заперечення кожної із сторін, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 9 ст. 187 ЦПК України визначено якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Суд зауважує, що ухвалою від 16 лютого 2023 року Святошинським районним судом м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження. Крім того, в даній ухвалі вказано, що суд дійшов висновку про те, що даний позов повинен розглядатись в порядку цивільного судочинства, за інстанційною і територіальною юрисдикцією підсудний Святошинському районному суду м. Києва.
Тобто, в ухвалі про відкриття провадження у справі судом чітко встановлено, що справа за інстанційною і територіальною юрисдикцією підсудна Святошинському районному суду м. Києва.
За загальним правилом, якщо інше не встановлено ЦПК України, у відповідності до частини першої статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, яку ще називають альтернативною підсудністю. Альтернативною називають підсудність, за якою декілька судів є компетентними розглянути справу. Не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), вона встановлює можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів.
Альтернативна підсудність є пільговою, вона встановлена для невеликої категорії справ, які мають особливо важливе значення для громадян. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу. Отже, право обирати суд, до якого бажає звернутися особа, належить виключно цій особі.
Позивач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва на підставі ч. 8 ст. 28 ЦПК України обґрунтовуючи це тим, що 06.12.2021 року позивач передав відповідачу у м. Києві кошти в сумі 6 000 Євро на виконання ремонту у приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з виконання ремонтних робіт у вказаному приміщенні, тому позов було пред'явлено за місцем виконання, оскільки місцем виконання ремонту приміщення є адреса у Святошинському районі міста Києва.
З даними доводами суд погодився та ухвалою від 16 лютого 2023 року відкрив провадження у справі.
Ч. 8 ст. 28 ЦПК України передбачає, що позови, що виникають із договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Спір виник через невиконання зобов'язання провести ремонтні роботи приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , внаслідок чого позивач просить суд стягнути із відповідача кошти в сумі 6000 Євро, які були передані на виконання ремонту.
Приміщення, яке потребувало ремонтних робіт, знаходиться у Святошинському районі міста Києва, що територіально відноситься до територіальної юрисдикції Святошинського районного суду м. Києва.
Верховний Суд у Постанові від 20 січня 2021 року у справі № 127/30671/18 вказав на те, що відповідно до положень зазначеної норми (ч. 8 ст. 28 ЦПК України) за місцем виконання договору можуть пред'являтися позови за наявності однієї з наступних умов: у договорі зазначене місце виконання; вимоги, заявлені на підставі договору, який можна виконувати тільки в певному місці.
Аналізуючи матеріали справи суд встановив, що місцем виконання ремонтних робіт було приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до Святошинського району міста Києва.
Окремо суд зауважує, що вирішення питання про те, підписував чи не підписував розписку від 06.12.2021 року відповідач вже є вирішенням справи по суті. Відкриваючи провадження у справі, суд на підставі наявних матеріалів справи встановив, що справа підлягає розгляду саме у Святошинському районному суді м. Києва.
Тобто, позивач скористався можливістю подати позовну заяву за правилами альтернативної підсудності та правомірно подав позов на підставі ч. 8 ст. 28 ЦПК України.
Враховуючи вищевикладене, підстави для задоволення клопотання відповідача про передачу справи на розгляд іншого суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 27, 28, 31, 32, 187 ЦПК України, суд, -
У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про передачу справи на розгляд іншого суду у межах розгляду цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://sv.ki.court.gov.ua/sud2608/.
Суддя Н.О. Горбенко