Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/6945/23
19 червня 2023 року Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду м. Києва клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023102070000067 від 30.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.4 ст.190 КК України,
До Подільського районного суду м. Києва звернувся з клопотанням прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023102070000067 від 30.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.4 ст.190 КК України.
В обґрунтування клопотання вказано, що у провадженні СВ Подільського Управління поліції Головного Управління Національної поліції в місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування за №42023102070000067 від 30.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.4 ст.190 КК України.
Згідно повідомлення про вчинення кримінального правопорушення та матеріалів виконання доручення прокурора встановлено, що 29.03.2023, невстановлена досудовим слідством особа здійснила телефонний дзвінок до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , з номеру телефона НОМЕР_1 та повідомила, що йому потрібно оформити рішення про збільшення статутного капіталу та оформлення акту прийому-передачі нерухомого майна.
В подальшому, 30.03.2023 о 11-00 в приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 , розташованого за адресою: м. Київ, вул. Княжий затон, 2/30, приміщення 640, прибув ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який представився як ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомили приватному нотаріусу ОСОБА_4 про намір оформити рішення про збільшення статутного капіталу ТОВ «Рентшер Плюс», директором якого є ОСОБА_7 , шляхом внесення нерухомого майна, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час оформлення вказаного рішення ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з метою заволодіння чужим майном, надав приватному нотаріусу ОСОБА_4 , документ, який підтверджує особу, а саме паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія № НОМЕР_2 з явними ознаками підробки.
Після оформлення нотаріусом відповідних документів, ОСОБА_5 , достовірно розуміючи, що з метою заволодіння чужим майном, використовує заздалегідь підроблений невстановленим слідством особою паспорт на ім'я ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , підписав відповідні документи та в подальшому разом з ОСОБА_7 покинули приміщення нотаріальної контори.
В подальшому, продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , 30.03.2023 о 17-30 знов прийшли до приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 розташованого за адресою: м. Київ, вул. Княжий затон, 2/30, приміщення 640, з метою оформлення акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Рентшер Плюс», директором якого є ОСОБА_7 .
Під час оформлення акту приймання-передачі нерухомого майна, а саме, нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1003 кв.м., яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , з метою заволодіння чужим майном, знов, представившись ОСОБА_6 , надав приватному нотаріусу ОСОБА_4 , документ, який підтверджує особу, а саме паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія № НОМЕР_2 з явними ознаками підробки, для підпису акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Рентшер Плюс».
Після оформлення нотаріусом відповідних документів, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , достовірно розуміючи, що з метою заволодіння чужим майном, використовують заздалегідь підроблений невстановленим слідством особою паспорт на ім'я ОСОБА_6 , підписали акт приймання-передачі нерухомого майна на нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1003 кв.м., вартістю 5 млн грн, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , засвідчивши своїми підписами згоду сторін.
Однак, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, вчинений за попередньою змовою групою осіб до кінця не довели з причин, що не залежали від їх волі, бо хоча виконали усі дії, які вважали за необхідними для доведення злочину до кінця, однак не змогли розпорядитися вказаним майном, оскільки нотаріусом ОСОБА_4 були виявлені ознаки підробки паспорта громадянина України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серія № НОМЕР_2 , про що останній повідомив правоохоронні органи.
В подальшому, 30.03.2023 за адресою: АДРЕСА_2 в приміщенні 640 де розташована нотаріальна контора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 працівниками поліції, в порядку ст. 208 КПК України було затримано ОСОБА_8 та ОСОБА_7 30 березня 2023 року за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення затримано: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про те, що він підозрюється у вчиненні закінченого замаху на шахрайство, а саме, на заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про те, що він підозрюється у вчиненні закінченого замаху на шахрайство, а саме, на заволодіння чужим майном за попередньою змовою групою осіб, вчинене в особливо великих розмірах, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
31 березня 2023 ОСОБА_5 та ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочину за ч.2 ст. 15, ч.4 ст. 190 КК України.
В ході проведення обшуку за адресою: обл. Київська, р.н. Обухівський, с. Таценки, вул. Абрикосова 45 п.б., на виконання ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва у справі №758/5808/23, 14.06.2023 старшим слідчим СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві вилучено: мобільний телефон марки «Моторола» сірого кольору, модель ХТ-2155-6, з двома сімкартами мобільного оператора «Київстар», який захищено засобами логічного захисту, два блокноти з чорновими записами один з яких в обкладці червоного кольору з написом «Київська Русь» другий з написом «Copibook».
Так, в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що вилучені речі зокрема мобільний телефон ОСОБА_9 може містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, контакти інших наразі не встановлених учасників вчинення злочину, крім того блокноти з чорновими записами містять вільні зразки почерку ОСОБА_9 які необхідні для проведення почеркознавчої експертизи.
Слідчим Подільського УП ГУНП в м. Києві 14.06.2023 винесено постанову про визнання вищевказаних вилучених документів та речей речовими доказами.
Метою накладення арешту на вищезазначене майно викликано необхідністю збереження їх як речових доказів для запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення чи відчуження (зняття, перерахування грошових коштів).
Підставою накладення арешту на вищевказане майно, є наявність достатніх підозр вважати що це майно, є доказом у даному кримінальному провадженні, про що вказує в тому числі постанова про визнання речових доказів.
У судове засідання прокурор не з'явився, подав до суду заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглянути без його участі.
Власник майна у судове засідання не з'явилася, повідомлений належним чином, що підтверджується рапортом прокурора, клопотань про відкладення судового розгляду на адресу суду не направляла.
Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи викладене, оскільки власником майна не надано належних та допустимих доказів поважності неявки у судове засідання, слідчий суддя вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Вивчивши клопотання про арешт майна та матеріали кримінального провадження на його обґрунтування, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що у провадженні СВ Подільського Управління поліції Головного Управління Національної поліції в місті Києві перебувають матеріали досудового розслідування за №42023102070000067 від 30.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.4 ст.190 КК України.
Процесуальне керівництво по вказаному кримінальному провадженню здійснюється Подільською окружною прокуратурою міста Києва.
В ході проведення обшуку за адресою: обл. Київська, р.н. Обухівський, с. Таценки, вул. Абрикосова 45 п.б., на виконання ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва у справі №758/5808/23, 14.06.2023 старшим слідчим СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві вилучено: мобільний телефон марки «Моторола» сірого кольору, модель ХТ-2155-6, з двома сімкартами мобільного оператора «Київстар», який захищено засобами логічного захисту, два блокноти з чорновими записами один з яких в обкладці червоного кольору з написом «Київська Русь» другий з написом «Copibook».
Слідчим Подільського УП ГУНП в м. Києві 14.06.2023 винесено постанову про визнання вищевказаних вилучених документів та речей речовими доказами.
Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Як вбачається із клопотання та долучених до нього матеріалів, необхідність арешту вилучених речей полягає у потребі збереження майна у максимально незмінному стані та унеможливлення його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, оскільки різноманітні ознаки майна є відомостями, що мають першочергове значення для доведення наявності складу кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження, що розслідується.
Таким чином, слідчий суддя, з урахуванням визнання вилученого майна речовими доказами, дійшов висновку, що воно може бути використане в подальшому як доказ у кримінальному провадженні, призначення відповідних експертиз, а також можливі негативні наслідки втрати інформації, яка може мати суттєве значення для доказування відповідних обставин у кримінальному провадженні.
Разом з тим, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна судом не встановлено.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Втручання у право власності на майно пов'язано зі здійсненням кримінального провадження і необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже таке обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності, оскільки досягнення мети збереження речових доказів неможливо досягти в інший спосіб, аніж арешт майна.
Тому, розглядаючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, у відповідності до ст. 173 КПК України слідчий суддя встановив обґрунтованість визнання вказаного майна таким, що містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та прийшов до висновку про те, що не застосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, наявні підставі для арешту, визначені ст. 170 КПК України, оскільки майно, яке було вилучене під час обшуку, відповідає критеріям ст. 98 КПК України і на даному етапі досудового розслідування прокурору необхідно провести відповідні слідчі дії з вилученим майном.
Керуючись ст.ст. 98, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42023102070000067 від 30.03.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч.4 ст.190 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку за адресою: обл. Київська, р.н. Обухівський, с. Таценки, вул. Абрикосова 45 п.б., на виконання ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва у справі №758/5808/23, 14.06.2023 старшим слідчим СВ Подільського УП ГУНП в м. Києві вилучено: мобільний телефон марки «Моторола» сірого кольору, модель ХТ-2155-6, з двома сімкартами мобільного оператора «Київстар», який захищено засобами логічного захисту, два блокноти з чорновими записами один з яких в обкладці червоного кольору з написом «Київська Русь» другий з написом «Copibook».
Арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Cлідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1