печерський районний суд міста києва
Справа № 757/23613/23-ц
"20" червня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва
суддя Батрин О.В.
секретар Габрись О.М.,
учасники справи
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання, -
До суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання, шляхом накладення арешту на об'єкти нерухомого майна, належні на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме:
- Квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа (кв.м.): 132, 9; житлова площа (кв.м.) 40, 7, дворівнева, розташована на 16-17 поверхах, складається з 2-х житлових кімнат), що розташована за адресою АДРЕСА_1 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2376649980000;
- Квартиру АДРЕСА_4 (загальна площа (кв.м.): 48,2 житлова площа (кв.м.) 10.3), що розташована за адресою АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 923334780000;
- Квартиру АДРЕСА_3 (загальна площа (кв.м.) 27, 4 житлова площа (кв.м.) 14,7), що розташована за адресою АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 834480780000;
- Квартиру АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 923199980000.
Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.
Дослідивши заяву про забезпечення позову, позовну заяву та додані до них матеріали, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову повністю у визначений позивачем спосіб, виходячи з наступного.
З матеріалів позову, заяви про забезпечення позову та доданих до них матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 має намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 листопада 2021 року укладено договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_4 отримав в борг позику у розмірі 250 000 доларів США, що підтверджується розпискою та договором позики від 23.11.2021.
Так, згідно умов договору позичальник ОСОБА_4 зобов'язується здійснити повернення суми позики - грошові кошти в сумі 250 000 доларів США, за першою вимогою позикодавця, тобто ОСОБА_1 у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
14.03.2023 року направлено вимогу про повернення боргу на адресу його місця проживання.
18.04.2023 року надіслано на телефонний номер ОСОБА_4 повторну вимогу про повернення суми боргу.
Станом на день подачі заяви, позику не повернуто, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовною заявою, спрямованою на захист його порушених прав.
Вказує, що не забезпечення позову у такий спосіб зможе утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, оскільки вказане майно належить відповідачеві на прав спільної сумісної власності.
Тому, позивач має обґрунтовані підстави вважати, що відповідач або його законна дружина може розпорядитися майном, що знаходиться у нього на праві приватної власності та відчужити майно на користь третіх осіб, для ухилення від виконання рішення суду, або здійснить інші дії, що, в свою чергу, ускладнить або, навіть, зробить неможливим виконання рішення суду. Оскільки предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, протягом тривалого терміну він не здійснював платежів в рахунок погашення заборгованості, навмисно уникає оплати, а також навмисно приховав факт перебування в шлюбі, та в подальшому може уникати та виконання рішення суду.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 5 вересня 1997 року.
Нерухоме майно, згідно наданих витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, придбане 12.01.2016 р., 12.05.2016 р. та 08.06.2021 р. на підставі договорів про участь у фонді фінансування будівництва, договору купівлі-продажу, тобто під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у шлюбі, а тому зазначене нерухоме майно є їх спільною сумісною власністю
Дані щодо розірвання шлюбу чи існування укладеного шлюбного договору, що регулює порядок набуття права власності на майно між подружжям, суду не відомі, відповідних письмових доказів не надано.
Крім того, суд з урахуванням постанови Великої палати Верховного суду справі № 638/18231/15-ц, провадження N 14-712 цс 19, від 30.06.2022 року, у справі № 295/7160/18, провадження 61-62св22, від 18.08.2022 дійшов такого висновку.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина перша статті 21 СК України визначає шлюбом сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Словник української мови визначає слово "союз" як тісну єдність, тісний зв'язок між ким-, чим-небудь. Отже інститут шлюбу передбачає виникнення між подружжям тісного взаємозв'язку, і характер такого зв'язку не завжди дозволяє однозначно встановити, коли саме у відносинах з третіми особами кожен з подружжя виступає у власних особистих інтересах, а коли діє в інтересах сім'ї. Саме тому, на переконання Великої Палати Верховного Суду, законодавцем встановлена презумпція спільності інтересів подружжя і сім'ї.
Так, положення статті 60 СК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована, й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею 61 СК України, згідно із частиною третьою якої якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондує частині четвертій статті 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя.
Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя.
Суд вважає, що сума договору позики, яка становить 250 000 доларів США виходить за межі дрібного побутового, а тому створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При цьому, суд бере до уваги, що існує ризик, що відповідач в подальшому може здійснити будь-яким чином відчуження належного йому на праві спільної сумісної власності майна, що унеможливить виконання рішення суду у справі.
Вказаний вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами, що підтверджується наданими додатковими доказами, направленими позивачем на адресу суду.
Крім того, суд, дослідивши матеріали заяви, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування зустрічного забезпечення позову, оскільки накладення арешту до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та завдання йому збитків, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача.
Разом з тим, ураховуючи конкретні обставини справи, матеріали, які долучені до заяви, зокрема довідки про оціночну вартість нерухомого майна, вартість об'єктів, на які просить накласти арешт ОСОБА_1 , значно перевищує суму заявлених вимог.
Тому, суд прийшов до висновку щодо часткового задоволення заяви про забезпечення позову в межах ціни позову.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про забезпечення позову у той спосіб, який визначений позивачем.
Суд звертає увагу заявника, що згідно ч. 4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 61 СК України, ст. 368 ЦК України, ст. 151, 152, 153 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його подання, - задовольнити частково.
Накласти арешт на об'єкти нерухомого майна, заборонивши їх відчуження, належні на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а саме:
- Квартиру АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 923334780000;
- Квартиру АДРЕСА_3 (загальна площа (кв.м.) 27, 4 житлова площа (кв.м.) 14,7), що розташована за адресою АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 834480780000;
- Квартиру АДРЕСА_4 (загальна площа (кв.м.) 75,9, житлова площа (кв.м.) 50,9), що розташована за адресою АДРЕСА_4 . Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 923199980000.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_6 . РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 . РНОКПП - НОМЕР_2 .
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред'явлення для виконання ухвали три роки.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Суддя О.В. Батрин