Справа № 943/1500/22 Головуючий у 1 інстанції: Кос І.Б.
Провадження № 33/811/785/23 Доповідач: Партика І. В.
20 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Буського районного суду Львівської області від 18 травня 2023 року, щодо ОСОБА_1 ,
встановив:
цією постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у сумі 536,80грн.
Згідно постанови, ОСОБА_1 , 19 листопада 2022 року, о 00 год. 43 хв. на автодорозі Т1806 м. Буськ - смт. Красне Золочівського району, Львівської області, керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою адвокат Скоробогатий М.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дану постанову, провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Окрім того, адвокат Скоробогатий М.Б. подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Буського районного суду Львівської області від 18 травня 2023 року, в якому зазначає, що про час та місце розгляду справи ОСОБА_1 не було повідомлено, копію постанови йому не направлено.
Вважає, що постанова місцевого суду винесена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є необґрунтованою належним чином. Місцевим судом неналежно з'ясовано обставини справи, не надано достатньої оцінки доказам та обставинам, порушено право на захист особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
На відеозаписі, долученому до матеріалів справи, відсутній момент зупинки транспортного засобу, зазначений відеозапис розпочинається після прибуття працівників поліції в медичний заклад.
В медичному закладі водій відмовився від проходження огляду за допомогою приладу «Драгер» просив взяти в нього кров на аналіз.
Наголошує, що лікарем не виконано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС від 9 листопада 2015 року №1452/735, не проведено лабораторного дослідження зразків біологічного середовища, а взірець крові, який був відібраний у водія, був знищений до завершення 90- та днів.
ОСОБА_1 у судове засідання апеляційного суду, призначене на 20 червня 2023 року, не прибув, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Європейський суд з права людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи.
З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання, та думки адвоката Скоробогатого М.В., який просив проводити розгляд справи у відсутності ОСОБА_1 , апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Стосовно строку на апеляційне оскарження, то з урахуванням того, що ОСОБА_1 у судовому засіданні участі не приймав, копію постанови не отримав, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, апеляційний суд вважає за необхідне поновити строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.
Заслухавши виступ захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Статтею 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 2.9 а ПДР України встановлено, що водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (алкогольного чи наркотичного) або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з'ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.
Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №089361 від 19 листопада 2022 року (а.с. 7), відповідно до якого ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, у медичному закладі;
- відомостями, що містяться у рапорті старшого сержанта поліції І.Качмара (а.с. 4), відповідно до якого під час патрулювання о 00 год. 43 хв., 19 листопада 2022 року, було виявлено автомобіль «Skoda Octavia» д.н.з. НОМЕР_1 (у період дії комендантської години) під керуванням водія ОСОБА_1 , під час опитування у водія було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук) запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу від якого водій відмовився, виявив бажання проїхати в медичний заклад, у медичному закладі водія було оглянуто лікарем та діагностовано в нього стан алкогольного сп'яніння, окрім того відібрано зразок біологічного середовища (кров);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 липня 2022 року (а.с. 5), відповідно до якого водія ОСОБА_1 направлено в КПН «Буську ЦРЛ» у зв'язку із ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, тремтіння пальців рук);
- інформацією з висновку, щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №321від 19 листопада 2022 року (а.с. 6) відповідно до якого у водія ОСОБА_1 було діагностовано стан алкогольного сп'яніння;
- відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано огляд водія на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі, а саме відмову водія від проходження огляду за допомогою газоаналізатора «Драгер», проведення клінічного обстеження, відбір зразків біологічного середовища (кров), після чого у водія діагностовано стан алкогольного сп'яніння, працівниками поліції роз'яснено водієві права та обов'язки, складено протокол про адміністративне правопорушення, відсторонено від керування транспортним засобом.
Твердження апелянта про те, що місцевим судом порушено право на захист ОСОБА_1 , апеляційний суд не вбачає підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже порушене право на захист останнього відновлене шляхом подачі апеляційної скарги й створення апеляційним судом умов для можливості надання ним своїх пояснень, зауважень, користування послугами адвоката та участі в судовому засіданні, окрім того апеляційний суд зазначає, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності залучив адвоката для участі в суді першої та апеляційної інстанції (адвоката Скоробагатого М.В)., який представляв його інтереси, подавав клопотання, пояснення та приймав участь в судовому засіданні суду першої та апеляційної інстанції.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 був зупинений патрульними без жодних причин, є безпідставними, оскільки водія було зупинено співробітниками патрульної поліції під час комендантської години (рапорт працівника поліції а.с. 4).
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відеозапис є недопустимим доказом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винуватість даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Із відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що водій пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння, у встановленому законом порядку в медичному закладі, даний відеозапис не містить ознак монтажу чи корегування, окрім того на такому відеозаписі зафіксовано процедуру складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи апелянта, що лікарем не виконано вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС від 9 листопада 2015 року №1452/735, не проведено лабораторного дослідження зразків біологічного середовища, а взірець крові, який був відібраний у водія, був знищений до завершення 90- та днів, не заслуговують на увагу апеляційного суду.
Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19 листопада 2022 року (а.с. 6) з підстав його неповноти або неправильності не оскаржував, також апелянт не оскаржував дії працівників медичного закладу у встановленому законом порядку.
Відповідно до п. 10, 12 розділу Інструкції зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи у водія було відібрано зразок біологічного середовища (кров) та повідомлено водієві, що такий буде зберігатися в медичному закладі на протязі 90 днів, з клопотанням про призначення судово-токсикологічної експертизи взірців крові ОСОБА_1 адвокат Скоробогатий М.В. звернувся 21 лютого 2023 року, тобто після завершення терміну зберігання зразків біологічного середовища в медичному закладі.
Разом із тим, апеляційний суд звертає увагу на той факт, що справа поступила на розгляд Буського районного суду Львівської області 28 листопада 2022 року (а.с. 11), а договір з адвокатом було укладено 22 грудня 2022 року (а.с. 15-17) та у адвоката було достатньо часу, щоб ознайомитися з матеріалами справи та звернутися з клопотанням про призначення експертизи в межах 90 денного терміну, тобто в межах строку зберігання зразків біологічного середовища, однак такий цього не зробив вчасно.
Апеляційний суд не вбачає в діях працівників медичного закладу порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та вимог КУпАП, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.
В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції.
При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи, судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи, а також того, що вчинене ним правопорушення є одним із найнебезпечніших правопорушень в сфері безпеки дорожнього руху і найгрубішим порушенням порядку користування правом керування транспортними засобами та становить велику суспільну небезпеку.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено.
Отже, доводи апеляційної скарги адвоката Скоробогатого М.В. є необґрунтованими, у зв'язку з чим її апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
постановив:
поновити адвокату Скоробогатому Миколі Вікторовичу строк на апеляційне оскарження постанови Буського районного суду Львівської області від 18 травня 2023 року.
Постанову Буського районного суду Львівської області від 18 травня 2023 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення залишити без змін, а апеляційну скаргу його адвоката Скоробогатого Миколи Вікторовича - без задоволення.
Постанова є остаточна й оскарженню не підлягає.
Суддя Партика І.В.