Справа № 465/6809/18 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/529/23 Доповідач: ОСОБА_2
19 червня 2023 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 травня 2023 року,
з участю прокурора ОСОБА_7 , -
встановила:
цією ухвалою задоволено подання провідного інспектора Залізничного РВ філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області, скасовано засудженому ОСОБА_6 звільнення від відбування призначеного вироком Франківського районного суду м. Львова від 24 березня 2022 року покарання з іспитовим строком на два роки та направлено останнього до місця відбування покарання, у порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.
В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_6 покликається на те, що отримує лікування ЗПТ, а відтак, судовий розгляд проведено з порушення його прав, оскільки не забезпечено участі захисника.
Як вбачається зі змісту, апелянт просить прийняти законне рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора про підтримання апеляційної скарги засудженого ОСОБА_6 , перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно ч.1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
П.4 ч.2 ст. 412 КПК України передбачено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов'язковою.
Так, забезпечення обвинуваченому права на захист згідно з п.5 ч.1 ст. 129 Конституції України є основною засадою судочинства, а відповідно до п.13 ч.1 ст. 7 КПК України, віднесено до загальних засад кримінального провадження, яким повинні відповідати зміст та форма кримінального провадження.
Дотримання конституційних засад права на правову допомогу є гарантією справедливого судового розгляду, а їх нехтування означає, що судове рішення постановлено без дотримання приписів ст. 370 КПК України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і підставою для його скасування.
У ст. 20 КПК України закріплено право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватись правовою допомогою захисника, реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
За правилами п.1 ч.1 ст. 49 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні, якщо відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника.
Згідно п.3 ч. 2 ст. 52 КПК України, у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, сліпі, глухі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад забезпечується обов'язкова участь захисника.
У відповідності до роз'яснень, викладених у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №8 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві», під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.
Разом з тим, вищезазначені вимоги законодавства судом першої інстанції дотримані не були, оскільки, за наявності в матеріалах особової справи, яка була у розпорядженні суду, відомостей про те, що ОСОБА_6 з 2010 року перебуває на обліку у КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» з діагнозом розлади психіки та поведінки внаслідок вживання кількох лікарських засобів та інших психоактивних речовин (а.с.54), здійснено судовий розгляд подання про скасування засудженому звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення останнього до місця відбування покарання, без участі захисника.
Наведене, на думку колегії суддів, дає підстави вважати, що засуджений ОСОБА_6 , не міг у повній мірі реалізовувати свої права і належним чином самостійно здійснювати захист, так як розгляд подання представника органу пробації проведено за відсутності захисника, участь якого була обов'язковою, що у відповідності до вимог п.4 ч.2 ст. 412 КПК України є безумовною підставою для скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - задоволити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 16 травня 2023 року про скасування засудженому ОСОБА_6 звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення останнього до місця відбування покарання - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4