Справа № 758/9152/18
"18" травня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу,
Моторно (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу, які мотивує тим, що 18 листопада 2014 року трапилася дорожньо-транспортна пригода, а саме: 31 липня 2016 року близько 19:41 години у м. Києві на мосту Г. Фукса, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «КІА» номерний знак НОМЕР_2 та здійснив з ним зіткнення, після чого водій ОСОБА_1 втратив контроль над транспортним засобом «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 та в подальшому здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai» номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень трьох транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3.б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. Крім того, 31 липня 2016 року 19:41 години у м. Києві на мосту Г. Фукса ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 , здійснив ним зіткнення з автомобілями «КІА» номерний знак НОМЕР_2 та «Hyundai» номерний знак НОМЕР_3 , і, не дочекавшись прибуття працівників поліції, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10А Правил дорожнього руху. 28 вересня 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва винесено постанову, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 28 листопада 2016 року Апеляційним судом міста Києва винесено постанову, якою постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП, залишено без змін. Відповідно до інформації МТСБУ на момент настання ДТП відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності, у зв'язку з чим МТСБУ сплатило на користь потерпілої особи ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 50 666,88 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена МТСБУ на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, крім того МТСБУ понесло витрати на збір документів, у розмірі 1 300,00 грн. Таким чином, загальний розмір витрат МТСБУ з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає: 51 966,88 гривень.
03 вересня 2021 року Подільським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про направлення цивільної справи за підсудністю до Дніпровського районного суду міста Києва, для подальшого розгляду.
09 травня 2022 року вказану позовну заяву, у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, було передано в провадження судді Савлук Т.В.
12 липня 2022 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
18 травня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відмову у прийнятті заяви про збільшення позовних вимог, яка подана до суду представником позивача О.С. Мостович .
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статтей.174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї.
Представник позивача Моторного (транспортного) страхового бюро України - Хаєцька Олена Сергіївна в судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.
На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст.268 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 28 вересня 2016 року постановою Дніпровського районного суду міста Києва, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтями 122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення постанови становить 340 (триста сорок) гривень, в дохід держави.
За змістом вказаної постанови вбачається, що 31 липня 2016 року близько 19:41 години у м. Києві на мосту Г. Фукса ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не відреагував на її зміну, не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції до автомобіля «КІА» номерний знак НОМЕР_2 та здійснив з ним зіткнення, після чого водій ОСОБА_1 втратив контроль над транспортним засобом «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 та в подальшому здійснив зіткнення з автомобілем «Hyundai» номерний знак НОМЕР_3 , що призвело до механічних пошкоджень трьох транспортних засобів. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.п. 2.3.б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.
Крім того, 31 липня 2016 року 19:41 години у м. Києві на мосту Г. Фукса ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Volkswagen» номерний знак НОМЕР_1 , здійснив ним зіткнення з автомобілями «КІА» номерний знак НОМЕР_2 та «Hyundai» номерний знак НОМЕР_3 , і, не дочекавшись прибуття працівників поліції, залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10А Правил дорожнього руху.
28 листопада 2016 року Апеляційним судом міста Києва винесено постанову, якою апеляцій скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 122-4, 124 КУпАП - залишено без змін.
За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частиною шостою цієї ж статті визначено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників належного транспорту засобів.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції Закону, який був чинний на момент настання страхового випадку) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільну-правову відповідальність.
Власником транспортного засобу «Hyundai Tucson», державний номерний знак НОМЕР_3 , є ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 19 лютого 2016 року. (а.с.10)
16 грудня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Моторно (транспортного) страхового бюро України із заявою про відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди на підставі ст. 35 та п. 41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». (а.с.9)
Відповідно до Звіту №11/09/16, складеного Фізичною особа-підприємцем ОСОБА_5 від 02 грудня 2014 року, про оцінку вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників пошкодженого колісного транспортного засобу «Hyundai Tucson», реєстраційний номер: НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_5 , складає 50 666,88 гривень. (а.с.18-20)
10 лютого 2017 року МТСБУ на рахунок ОСОБА_2 , на підставі наказу № 1053 від 09 лютого 2017 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 50 666,88 гривень. (31-32)
За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За нормою ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо іншій розмір не встановлено законом.
Згідно положень п. 38.2.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п.13.1 ст.13 цього Закону.
Отже, з огляду на обов'язок заподіювача шкоди відшкодувати збитки, суд прийшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортне) страхового бюро України, страхового відшкодування у розмірі 50 666,88 грн., оскільки позивачем доведено факт завдання шкоди відповідачем, що стороною відповідача за відсутності відзиву не заперечувалося, дії відповідача були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок, відповідачем не доведено, що шкоду завдано не з його вини, а тому він є заподіювачем шкоди, тобто особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду, стороною відповідача не спростовано в установленому процесуальним законодавством порядку докази позивача щодо розміру позовних вимог, тому вимога позивача, пред'явлена у порядку регресу до відповідача у розмірі виплаченого страхового відшкодування за ремонт забезпеченого договором страхування автомобіля, є правомірною.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлюваним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, чинним законодавством не передбачено право страховика вимагати відшкодування вартості послуг суб'єкта оціночної діяльності, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямована на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за сплачену шкоду, а тому суд не вбачає підстав для відшкодування за рахунок відповідача ОСОБА_1 вартості послуг суб'єкта оціночної діяльності в сумі 1 300,00 грн., тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу, є обґрунтованим та таким, що підлягає часковому задоволенню.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторно (транспортне) страхове бюро України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 762,00 грн., який сплачено позивачем при звернені з цим позовом до суду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 22, 599, 979, 1166, 1191 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статтями 141, 209, 258, 259, 264, 265, 268, 280, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов Моторно (транспортне) страхове бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди в порядку регресу,- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму завданої майнової шкоди в розмірі 50 666,88 гривень та судовий збір у розмірі 1 762 гривень 00 копійок, а всього на загальну суму 52 428 (п'ятдесят дві тисячі чотириста двадцять вісім) гривень 88 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягувач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131, юридична адреса: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, буд. 8.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: дані відсутні, адреса: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя: