Справа № 603/334/22
Провадження № 2/603/14/2023
"12" червня 2023 р. м. Монастириська
Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Гудкової Ю. Г.,
секретар судового засідання Сандалюк О. В.,
за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Сампари Н. М. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Оприска Миколи Васильовича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя,
У провадженні Монастириського районного суду Тернопільської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сампара Н. М., до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, в якому позивач просив: визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_1 , та визнати за ним право власності на 1/2 частину цієї квартири; визнати спільною сумісною власністю подружжя земельну ділянку, на якій знаходиться вказана квартира, та визнати за ним право власності на 1/2 частину цієї земельної ділянки; визнати спільною сумісною власністю подружжя транспортний засіб ВАЗ 2110 2003 року випуску, стягнути з ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частини цього транспортного засобу у розмірі 52 852,90 грн; визнати за ним право власності на мотоблок «Зубр», припинивши право спільної власності ОСОБА_2 на це майно; визнати за ним право власності на будівельне риштування площею 76 м?, припинивши право спільної власності ОСОБА_2 на це майно; визнати за ОСОБА_2 право власності на меблі та техніку, які знаходиться у квартирі АДРЕСА_1 .
Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 15.05.2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково та ухвалено у порядку поділу майна подружжя виділити позивачу ОСОБА_1 у власність мотоблок Зубр, відповідачу ОСОБА_2 - будівельне риштування площею 76 м2, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2148,33 грн компенсації різниці у вартості присудженого майна, а також стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 233,50 грн судового збору.
Під час ухвалення рішення у справі не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. У відзиві на позовну заяву відповідачем наведено попередній розрахунок судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 41 000 грн. Окрім того, перед початком судових дебатів представником відповідача заявлено, що докази на підтвердження понесених судових витрат будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
Представник відповідача - адвокат Оприско М. В. звернувся до суду із письмовою заявою про долучення доказів понесення судових витрат та їх стягнення з позивача, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 41 000 грн. В обґрунтування поданої заяви ним долучено копію договору про надання правової допомоги № 1-1010/22-ц від 10.10.2022 року, а також копію квитанції № 5 від 11.10.2022 року на суму 41 000 грн.
Представник позивача - адвокат Сампара Н. М. подала суду письмові заперечення на вищевказану заяву, в яких зазначає, що наведений у заяві розмір витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи. В матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, а представником відповідача не надано будь-яких доказів на підтвердження обсягу наданих послуг та розрахунку витраченого часу. Окрім того, вищезазначений договір про надання правової допомоги, яким встановлено фіксований гонорар представника відповідача, укладено з метою представництва не тільки у суді першої інстанції. З огляду на наведене, просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача. У випадку, якщо заява адвоката Оприска М. В. все ж буде задоволена, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сампара Н. М. у судовому засіданні підтримали подані заперечення, у задоволенні заяви представника відповідача просять відмовити. Позивач додатково вказав, що наведена у заяві сума є суттєво завищеною і не підтверджена жодними доказами, однак у випадку, якщо суд прийде до переконання про необхідність задоволення заяви представника відповідача, просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судове засідання не з'явилися, представник відповідача подав письмову заяву про розгляд заяви про стягнення судових витрат без їхньої участі. Вказану заяву підтримують та просять її задовольнити.
Судом установлено таке.
При подані відзиву на позовну заяву відповідач навела попередній розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 41 000 грн.
Представник відповідача під час судового розгляду та до закінчення судових дебатів зробив заяву про те, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п'яти днів після розгляду справи по суті.
Під час ухвалення 15.05.2023 року рішення у цій справі судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.
17.05.2023 року адвокат Оприско М. В. надіслав поштовим зв'язком на адресу суду заяву про долучення доказів понесення судових витрат та їх стягнення з позивача, до якої додано копію договору про надання правової допомоги № 1-1010/22-ц від 10.10.2022 року, а також копію квитанції № 5 від 11.10.2022 року.
Як убачається із зазначеного договору, укладеного між ОСОБА_2 (замовник) та Адвокатським бюро «Оприско та партнери» в особі керуючого партнера адвоката Оприска М. В. (виконавець), предметом договору є надання ОСОБА_2 правової допомоги та представництво її інтересів в суді, а також в інших органах, установах, організаціях, підприємствах усіх форм власності, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
Відповідно до п. 4.2 договору сторони узгодили, що за ведення вказаної справи у суді першої інстанції (що включає збір та обробку доказів, консультації, підготовку та подання відзиву на позовну заяву, інших необхідних заяв та клопотань, необхідну участь у судових засіданнях) замовник сплачує виконавцеві гонорар у фіксованій сумі 41 000 грн.
На підтвердження оплати відповідачем вартості наданої правової допомоги адвокатом Оприском М. В. долучено копію квитанції № 5 від 11.10.2022 року, з якої убачається, що 11.10.2022 року ОСОБА_2 здійснила платіж на рахунок Адвокатського бюро «Оприско та партнери» за юридичні послуги за договором № 1-1010/22-ц у розмірі 41 000 грн.
Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши заяву представника відповідача, дослідивши та оцінивши долучені до неї матеріали, приходить висновку, що її слід задовольнити частково, виходячи з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до п. п. 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом (ч. 2 ст. 19 вищевказаного Закону).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У даній справі розмір гонорару представника відповідача встановлений сторонами договору № 1-1010/22-ц від 10.10.2022 року за ведення справи у суді першої інстанції у фіксованому розмірі, та не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого представником відповідача, а отже, є визначеним.
Доводи сторони позивача про те, що ненадання адвокатом Оприском М. В. детального опису та акта виконаних робіт (наданих послуг) у суді першої інстанції є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат суд вважає безпідставними.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові у справі №N 922/1964/21 від 16.11.2022 року виснувала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо ( п. п. 168, 169).
Проте суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час (постанова Верховного Суду від 19.11.2020 року у справі № 734/2313/17).
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно ч. ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
Як убачається із матеріалів справи, адвокатом Оприском М. В. складено відзив на позовну заяву та подано декілька клопотань, які, на переконання суду, не є складними за своєю суттю (про допит свідка, долучення доказів тощо). Також представник відповідача взяв участь у 9 судових засіданнях, тривалість участі у яких із врахуванням технічних перерв становила приблизно 7 годин.
За вказаних обставин, враховуючи заперечення позивача щодо заявленого розміру витрат, з огляду на незначну складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), їх невеликий обсяг, враховуючи заперечення сторони позивача, керуючись принципами реальності, розумності та співмірності судових витрат, суд приходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 8000 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на наведене, враховуючи те, що рішенням суду від 15.05.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково (на загальну суму 31 851,67 грн, що становить 1,9 % від ціни позову), визначений судом розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 7848 грн (8000 грн х 98,1% ).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 133, 134, 137, 141, 265, 270, 352, 354 ЦПК України, суд,
Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7848 (сім тисяч вісімсот сорок вісім) грн.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Третя особа: ОСОБА_3 , адреса проживання: с. Лазарівка Чортківського району Тернопільської області.
Повний текст рішення складено 20.06.2023 року.
Головуючий суддя Ю. Г. Гудкова