Справа № 465/1205/23 Провадження № 2/450/1014/23
21 червня 2023 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого-судді Мусієвського В.Є.
при секретарі Расяк С.М.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Гнідець Соломії Іванівни про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, -
Позивачі звернулися до Франківського районного суду м. Львова з позовом, у якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 11 листопада 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гнідець С.І., зареєстрований в реєстрі за № 224, згідно якого ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1509 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0684, що розташована в с. Годовиця Львівського (Пустомитівського) району Львівської області; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 04 червня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гнідець С.І., зареєстрований в реєстрі за № 75, згідно якого ОСОБА_4 відчужила ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1436 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0348, що розташована в с. Годовиця Львівського (Пустомитівського) району Львівської області.
Мотивували позовні вимоги тим, що 19 квітня 2019 року між продавцем ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_3 укладено договори купівлі-продажу земельних ділянок площею 0,2101 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0495, площею 0,2101 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0494.
Крім того, 04 червня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено оспорюваний договір, яким останньому відчужено земельну ділянку 0,1436 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0348, що розташована в с. Годовиця Львівського (Пустомитівського) району Львівської області.
Повідомили, що вони сплачували грошові кошти за вказану ділянку спільно зі ОСОБА_3 , оскільки така набувалася у власність для влаштування дороги та під'їзду до їх земельних ділянок.
23 червня 2020 року за заявою ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,2101 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0494 поділено на земельні ділянки площею 0,1050 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0671, площею 0,1050 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0672.
Того ж дня за заявою ОСОБА_3 здійснено поділ земельної ділянки площею 0,1436 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0348 на земельні ділянки площею 0,0673 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0668, площею 0,0177 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0669, площею 0,0185 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0670, площею 0,0402 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0667.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 24 червня 2020 року, ОСОБА_6 відчужив на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2829 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0215, яка 08 вересня 2020 року була поділена на земельні ділянки площею 0,0626 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0682, площею 0,0694 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0683, площею 0,1509 га, кадастровий № 4623682000602:001:0684.
11 листопада 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого останній набув у власність земельну ділянку площею 0,1050 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0671,
Шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11 листопада 2020 року ОСОБА_3 відчужив на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0185 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0670.
Крім того, 11 листопада 2020 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договори купівлі-продажу земельних ділянок, якими відчужив останньому земельні ділянки площею 0,1050 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0672, площею 0,0177 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0669.
11 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, яким останній набув у власність земельну ділянку площею 0,0626 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0682.
Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 відчужив на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1509 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0684.
Зазначили, що до їх земельних ділянок відсутній під'їзд, у зв'язку з чим вони з позивачем домовились, що земельна ділянка площею 0,0673 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0668, яка в подальшому була поділена на земельні ділянки площею 0,0337 га, кадастровий № 462368200:02:001:0724, площею 0,0336 га, кадастровий № 462368200:02:001:0725, буде перебувати у спільному користуванні. Вказали, що вони обговорювали з відповідачем подальше укладення договору дарування частини земельної ділянки площею 0,0673 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0668 або встановлення земельного сервітуту на таку. Водночас, відповідач відтягував час для того, щоб оформити такі правовідносини офіційно.
На земельній ділянці площею 0,0673 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0668 позивачі за власні кошти облаштувати ґрунтову дорогу, підсипали її щебнем, встановили електричні стовпи. Після цього відповідач заборонив їм користуватися вказаною земельною ділянкою.
Відчуження земельної ділянки площею 0,1509 га, кадастровий № 4623682000602:001:0684 відбулося виключно у зв'язку з тим, що сторони домовилися спільно користуватися земельною ділянкою площею 0,0673 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0668.
Вказали, що у зв'язку з введенням їх в оману відповідачем, вони не мають доїзду до належних їм земельних ділянок, що підтверджується висновком експерта № 42 від 14 листопада 2022 року.
З огляду на вказане, просили позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 20 березня 2023 року матеріали цивільної справи передані за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.
24 квітня 2023 року до Пустомитівського районного суду Львівської області надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою судді від 25 квітня 2023 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
05 травня 2023 року від представника позивачів ОСОБА_7 надійшло клопотання, у якому вона просила розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання мотивоване забезпеченням повного та всебічного розгляду справи, встановлення дійсних обставин справи, необхідністю допиту свідків, про що в подальшому будуть подані клопотання.
Ухвалою від 08 травня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивачів ОСОБА_7 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
30 травня 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_8 надійшов відзив на позовну заяву, у якому вона з позовними вимогами не погодилася. Зазначила, що відповідач не вводив позивачів в оману. Будь-яких доказів на підтвердження того, що позивачі при укладенні оспорюваних договорів діяли під впливом обману не надано. Укладення договорів було добровільним та відповідало волі сторін. Доказів на підтвердження тих чи інших попередніх домовленостей між сторонами суду не надано. Зауважила, що позивачі не є сторонами договору, укладеного між відповідачем та ОСОБА_4 , з огляду на що не можуть бути особами, які мають право заявляти вимоги щодо недійсності такого правочину. З огляду на вказане, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
14 червня 2023 року до суду від представника позивачів ОСОБА_7 надійшла заява із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та призначення до розгляду в загальному позовному провадженні, мотивована необхідністю забезпечення повного та всебічного розгляду справи, встановлення дійсних обставин справи, необхідністю допиту свідків, про що в подальшому будуть подані клопотання. Крім того, просила поновити їй строк для подання вказаної заяви, яким мотивувала перебуванням її на стаціонарному лікуванні з 25 квітня 2023 року по 22 червня 2023 року.
20 червня 2023 року до суду від представника позивачів ОСОБА_7 надійшла відповідь на відзив, у якій вона зазначила, що відповідач при укладенні оспорюваних договорів ввів в оману позивачів, оскільки повідомив їм, що вони матимуть можливість користування земельною ділянкою для доїзду до їхніх земельних ділянок, а в подальшому позбавив їй можливості користуватися такими.
Ухвалою від 21 червня 2023 року поновлено представнику позивачів ОСОБА_7 процесуальний строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін та призначення до розгляду в загальному позовному провадженні, а також залишено таку заяву без задоволення.
Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що між продавцем ОСОБА_1 та покупцем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 11 листопада 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гнідець С.І., зареєстрований в реєстрі за № 224, згідно якого продавець продав покупцю земельні ділянку площею 0,1509 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0684, що розташована в с. Годовиця Львівського (Пустомитівського) району Львівської області.
Договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим 04 червня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гнідець С.І., зареєстрованим в реєстрі за № 75, продавець ОСОБА_4 продала покупцю ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,1436 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0348, що розташована в с. Годовиця Львівського (Пустомитівського) району Львівської області.
Як на підставу недійсності вказаних правочинів позивачі покликаються на вчинення їх під впливом обману, оскільки у них існувала домовленість з відповідачем щодо спільного користування земельною ділянкою площею 0,0673 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0668.
За ч. 1 ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Так, відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені, частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
За ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вбачається з оспорюваних договорів, волевиявлення сторін таких було вільним і відповідало їх внутрішній волі.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
За ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Верховний Суд у постанові від 19 жовтня 2022 року по справі № 522/21730/19 зазначив, що обман може виражатися в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні відомостей, надання підроблених документів і т. п.); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які він повинен був зробити (зокрема, умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення і т. п.).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15 (провадження № 61-4464св21) зазначено, що «тлумачення норм статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміють умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення.
Водночас, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності оману зі сторони відповідача при укладення оспорюваного договорів стороною позивача не надано.
Крім того, слід зазначити, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений 04 червня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гнідець С.І., зареєстрований в реєстрі за № 75, укладений між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_3 щодо земельної ділянки площею 0,1436 га, кадастровий № 4623682000:02:001:0348, що розташована в с. Годовиця Львівського (Пустомитівського) району Львівської області.
Позивачі, враховуючи те, що вони не є стороною цього договору, позбавлені правових підстав заявляти про наявність обставин щодо введення в омани будь-кого з сторін такого, оскільки їхні права та інтереси вказаним правочином не порушені.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
При цьому, на підтвердження наявності помилки щодо обставин, які мають істотне значення, які вчинені позивачами про укладення згаданого правочину, не подано будь-яких належних та допустимих доказів.
Договір про стандартне приєднання до електричних мереж системи розподілу № 246-0274/2 від 19 квітня 2021 року укладений між ПрАТ «Львівобленерго» та ОСОБА_1 щодо об'єкта, який розміщений на земельній ділянці кадастровий № 4623682000:02:001:0671.
Вказана земельна ділянка на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого 11 листопада 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гнідець С.І., була відчужена ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 .
Доданим до позовної заяви висновком експерта № 42 за результатами проведення земельно-технічного експертного дослідження від 14 листопада 2022 року встановлені обставини, які не мають доказового значення для даного спору, оскільки такі стосуються встановлення наявності або відсутності проїзду до земельних ділянок позивачів та можливості його влаштування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що мотиви, якими позивачі обґрунтовували свої позовній вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати з відповідача на користь позивачів стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 178, 203, 215, 229, 230, 317, 319, 321 ЦК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Мусієвський В.Є.