Дата документу 21.06.2023
Справа № 496/5580/22
Провадження № 2/334/1351/23
21 червня 2023 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Баруліної Т.Є.,
за участю секретаря Півень М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
17 листопада 2022 року представник позивача АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
19 січня 2023 року Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного Товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передані за підсудністю до Ленінського районного суду м. Запоріжжя.
В позові представник зазначив, що 15 травня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_1 (Відповідач) був укладений Кредитний договір № 097-2008-1513, за умовами якого Відповідач отримав кредит в розмірі 52 000,00 доларів США та зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені даним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 097-2008-1513 від 15.05.2008 р. кредитор звернувся із заявою про видачу судового наказу. 28 серпня 2009 р. Генічеським районним судом Херсонської області задоволено заяву кредитора про видачу судового наказу (справа № 2-й-120/09) та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 097-2008-1513 від 15.05.2008 року у розмірі 404041 (чотириста чотири тисячі сорок одна) гри. 74 копійок, стягнуто з ОСОБА_1 па користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачені судові витрати.
Враховуючи, що рішення суду с обов'язковим, зокрема, й для відповідача, та з огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов'язання з виплати суми заборгованості, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді Стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Оскільки відповідно до судового наказу Генічеського районного суду Херсонської області від 28.08.2009 р. у справі № 2-Н-120/09 до стягнення підлягає сума боргу саме в національній валюті України - гривні, за період часу, протягом якого відповідачем вказане рішення суду не було виконано, сума коштів, що згідно рішення суду підлягала стягненню, знецінилась внаслідок девальвації, таким чином позивач вправі вимагати від відповідача застосування наслідків порушення виконання рішення суду у вигляді сплати інфляційних втраті.
Відповідно до розрахунку від 20.01.2022 року інфляційні втрати АТ «Універсал Банк» за час прострочення виконання грошових зобов'язань (встановлених судовим наказом Генічеського районного суду Херсонської області від 28,08.2009 р. у справі № 2-н-120/09) за період з 01.01.2019 року по 31.12.2021 року становлять 80 674,00 грн., три відсотки річних за час прострочення виконання грошових зобов'язань (встановлених судовим наказом Генічеського районного суду Херсонської області від 28.08.2009 р. у справі № 2-н-120/09) за період з 01.01,2019 р. по 31.12.2021 р. становлять 36 336,45 грн.
Позов просить задовольнити, стягнути з відповідача 80 674,00 грн. суми заборгованості у вигляді інфляційних витрат, 36 336,45 грн. трьох відсотків річних та стягнути судові витрати 2481,00 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, на виконання ухвали суду від 04.05.2023 року надав суду оригінали долучених до позову документів для огляду, позов підтримує повністю, просить його задовольнити, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, поважну причину не явки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у визначений судом строк відзив на позов або зустрічний позов не подав.
Як вбачається з Витягу з реєстру територіальної громади міста Запоріжжя щодо реєстрації місця проживання фізичної особи від 28.03.2023 року, місце реєстрації відповідача ОСОБА_1 зазначено за адресою: АДРЕСА_1 , саме за цією адресою відповідач повідомлявся про розгляд справи.
Відповідно до ч. 8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач у визначений строк не надав суду відзив на позовну заяву, тому у відповідності до ст.ст. 279, 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи у порядку спрощеного провадження.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно до ст. ст. 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Судом, належними доказами по справі установлено, що 15 травня 2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Універсал Банк» та ОСОБА_1 (Відповідач) був укладений Кредитний договір № 097-2008-1513.(а.с.6-10)
Згідно умов Кредитного договору, Банком надано Відповідачу/Позичальнику кредит у сумі 52 000,00 доларів США, яка дорівнює еквіваленту 262 600,00 гривень за курсом НБУ на день укладення цього Договору.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 097-2008-1513 від 15.05.2008 р. кредитор звернувся із заявою про видачу судового наказу.
28 серпня 2009 р. Генічеським районним судом Херсонської області задоволено заяву ПАТ «Універсал банк» про видачу судового наказу (справа № 2-й-120/09) та вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором № 097-2008-1513 від 15.05.2008 року у розмірі 404041 (чотириста чотири тисячі сорок одна) гри. 74 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 па користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачені судові витрати. (а.с.11)
Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Предметом позову у справі є стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов'язання за кредитним договором відповідно до статті 625 ЦК України у зв'язку з неналежним виконанням судових рішень про стягнення грошових коштів.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Згідно до ч.2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
За змістом ст.ст.598-609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.
Отже наявність судового наказу, яким задоволено вимоги кредитора, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.
Стосовно цього мається правова позиція Верховного Суду, викладеній в постанові від 07 лютого 2018 року по справі №910/11249/17, де було зазначено, що норма ст.625 ЦК України не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Згідно з висновком, якого дійшла Велика Палата Верховного суду, у своїй постанові від 04.06.2019 року, справа №916/190/18, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Постановами державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гасанлі Тогрулом Габібом Огли було про повернення виконавчого документа стягувачу від 01.10.2021 року, виконавчий документ було повернуто стягувачу за його заявою. (а.с.12)
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Сколибог О.С. від 10.05.2023 року відкрито виконавче провадження на підставі судового наказу, який видано 09.09.2009 року Геніченський районний судом Херсонської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал банк» заборгованості у розмірі 404041,74 грн.
З змістом положень частини 1статті 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК). Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Відповідно до розрахунку розмір інфляційних витрат за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2021 р. складає 80 674,00 ( вісімдесят тисяч шістсот сімдесят чотири гривні)., сума трьох відсотків річних за час прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2021 р. складє 36 336,45 грн. ( тридцять шість тисяч триста тридцять шість гривень 45 коп.)., а всього підлягає стягненню з відповідача - 117 010,45 грн.( сто сімнадцять тисяч десять гривень, 45 копійок). (а.с.13)
Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Аналізуючи у сукупності надані докази, враховуючи, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, які знайшли підтвердження під час розгляду справи ,суд дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати, по оплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн., що понесені та документально підтверджені позивачем.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289,354 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного Товариства Універсал Банк» -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.54/19, код ЄДРПОУ 21133352) заборгованість у розмірі 117 010,45 грн.( сто сімнадцять тисяч десять гривень, 45 копійок), що складається з трьох відсотків річних за час прострочення виконання грошових зобов'язань за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2021 р. в розмірі 36 336,45 грн. ( тридцять шість тисяч триста тридцять шість гривень 45 коп.) та суми заборгованості інфляційних витрат за період з 01.01.2019 р. по 31.12.2021 р. у розмірі 80 674,00 ( вісімдесят тисяч шістсот сімдесят чотири гривні).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд.54/19, код ЄДРПОУ 21133352) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2481 грн.(дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Баруліна Т. Є.