21.06.2023 Справа № 331/3891/23
Провадження № 1-кс/331/1223/2023
21 червня 2023 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню № 22023080000000153 від 24.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, -
Слідчий 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області лейтенант ОСОБА_3 за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні - прокурором відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №22023080000000153 від 23.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України.
В обґрунтування вищезазначеного клопотання зазначено, що громадянин України ОСОБА_4 , будучи проросійськи налаштованою особою, усвідомлюючи протиправність своїх дій, направлених на завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, передбачаючи невідворотне настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, будучи достовірно обізнаним про введення Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 на території України воєнного стану, який неодноразово продовжувався, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, діючи з прямим умислом, перебуваючи на території м. Бердянськ Запорізької області, у період часу з другої половині березня 2022 року по першу половину квітня 2022 року, ініціативно налагодив контакт із представником російської федерації та на виконання завдання представника держави-терориста, здійснював активні дії, спрямовані на збір інформації щодо військовослужбовців сил оборони України, у тому числі підрозділів Збройних Сил України (далі - ЗС України), а також інших воєнізованих формувань, створених відповідно до законодавства України, та задіяних в протидії військовій агресії з боку збройних формувань держави-агресора російської федерації проти України, та у період часу з 13.04.2022 по 05.01.2023, перебуваючи на території м. Бердянськ, ініціативно, з метою сприяння представникам країни-агресора у проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану, передав представнику іноземної держави - держави-агресора російської федерації - командиру НОМЕР_1 важного бомбардувального авіаційного полку у складі повітряних сил російської федерації (місце дислокації - АДРЕСА_1 ) громадянину російської федерації ОСОБА_6 , інформації щодо військовослужбовців сил оборони України, у тому числі підрозділів Збройних Сил України, а також інших воєнізованих формувань, створених відповідно до законодавства України, та задіяних в протидії військовій агресії з боку збройних формувань держави-агресора російської федерації проти України, яку ОСОБА_4 , передавав за допомогою можливостей всесвітньої мережі Інтернет, мобільного додатку системи миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», який зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_2 , на акаунт у месенджері «Telegram», зареєстрований за номером мобільного телефону НОМЕР_3 , який особисто використовує представник іноземної держави - командир НОМЕР_1 важного бомбардувального авіаційного полку у складі повітряних сил російської федерації (місце дислокації - АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6
15.06.2023 постановою слідчого СВ УСБУ в Запорізькій області, громадянина України ОСОБА_4 оголошено у державний, міждержавний та міжнародний розшук, здійснення якого доручено оперативним співробітникам ГВКР УСБУ в Запорізькій області, а також сектору міжнародного поліцейського співробітництва ГУНП в Запорізькій області.
Згідно з інформацією оперативного підрозділу та матеріалів кримінального провадження, на даний час підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме у м. Бердянськ Запорізької області, що унеможливлює його явку до слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області для участі у слідчих діях.
Встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 ухиляється від явки на виклик слідчого (не прибув на виклик без поважної причини більше ніж два рази), оголошений у державний, міждержавний та міжнародний розшук та перебуває у м. Бердянськ Запорізької області, тобто на території, яка, відноситься до тимчасово окупованої російською федерацією території України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Так, згідно п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Водночас, санкцією ч. 2 ст.111 КК України, за якою ОСОБА_4 повідомлено про підозру, передбачено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
Таким чином, з урахуванням санкції ч. 2 ст. 111 КК України, орган досудового розслідування відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 170 КПК України повинен вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні з метою його конфіскації.
Зокрема під час досудового розслідування встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_4 на праві приватної власності наявний об'єкт нерухомого майна, а саме:
- 4/5 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1771605923104;
- 7/10 земельної ділянки, кадастровий номер 2310400000:12:015:0121;
- 7/10 житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_4 на праві приватної власності наявний об'єкт рухомого майна, а саме:
- транспортний засіб марки «RENAULT MEGANE 1598, (2009)», сірий, ДНЗ: НОМЕР_4 ;
- транспортний засіб марки «LORD MUENSTERLAND, (1987)», бежевий, пр-фургон легковий, ДНЗ: НОМЕР_5 .
Крім того, наразі в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що наявні ризики відчуження наведеного вище майна ОСОБА_4 , з метою унеможливлення застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна та подальшої його конфіскації, орган досудового розслідування вважає за доцільне здійснити розгляд цього клопотання без повідомлення про це підозрюваного та сторони захисту, з метою запобігання настанню негативних наслідків для кримінального провадження.
Враховуючи цей факт, керуючись ч. 2 ст. 172 КПК України «Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна», просить провести розгляд клопотання без виклику підозрюваного ОСОБА_4 та його захисника.
На підставі вищевикладеного, просить суд клопотання про арешт майна, задовольнити. Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на об'єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , а саме на 4/5 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1771605923104, 7/10 земельної ділянки, кадастровий номер 2310400000:12:015:0121, 7/10 житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1448801123104, а також на об'єкти рухомого майна, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , а саме на транспортний засіб марки «RENAULT MEGANE 1598, (2009)», сірий, ДНЗ: НОМЕР_4 , транспортний засіб марки «LORD MUENSTERLAND, (1987)», бежевий, пр-фургон легковий, ДНЗ: НОМЕР_5 .
Однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України «Про статус суддів»: суддя, при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Із зазначеного слідує, що розгляд справи за відсутності слідчого, прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Слідчий суддя, взявши до уваги заяву слідчого, вивчивши доводи клопотання та долучені до нього копії документів, прийшов до наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-її). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А « 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 7 червня 2007 року у справі «Смирнов проти Росії» висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи.
Таким чином, враховуючи правову підставу для арешту майна, достатність доказів, що вказують на вчинення злочину, а також те, що незастосування арешту майна, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження вказаного майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна є доведеним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 16, 21, 93, 98-100, 117, 131, 132, 167, 170-174 КПК України, -
Клопотання слідчого 2-го відділення слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області лейтенанта ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №22023080000000153 від 24.01.2023 за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України - задовольнити.
Накласти арешт шляхом заборони відчуження, користування та розпорядження на об'єкти нерухомого та рухомого майна, які належать ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , а саме на:
- об'єкт нерухомого майна - 4/5 житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1771605923104;
- об'єкт нерухомого майна - 7/10 земельної ділянки, кадастровий номер 2310400000:12:015:0121;
- об'єкт нерухомого майна - 7/10 житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1448801123104;
- об'єкт рухомого майна - транспортний засіб марки «RENAULT MEGANE 1598, (2009)», сірий, ДНЗ: НОМЕР_4 ;
- об'єкт рухомого майна - транспортний засіб марки «LORD MUENSTERLAND, (1987)», бежевий, пр-фургон легковий, ДНЗ: НОМЕР_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню слідчим 2-го відділення СВ УСБУ в Запорізькій області лейтенантом ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді клопотання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Слідчий суддя: ОСОБА_1