Справа № 710/286/23
Провадження № 2/710/200/23
20.06.2023 м. Шпола
Шполянський районний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Побережної Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гадіон К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Гарантія" про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог.
06.03.2023 до Шполянського районного суду Черкаської області надійшов позов, в якому позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки №00000282 у загальному розмірі 1800827,91 грн.
Позов мотивований тим, що 04.10.2020 між позивачем та Кредитною спілкою «Гарантія» був укладений Договір про залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № НОМЕР_1 . В додержання виконання умов п. 2.1.1. Договору, позивач вніс строковий внесок (вклад) на депозитний рахунок спілки у розмірі 280 000 грн. 00 коп. В свою чергу відповідач взяв на себе зобов'язання про повернення внеску та відсотків за його користування. Відповідно до п. 1.2. вищевказаного Договору, договір укладено строком на 12 місяців, тобто до 14.10.2021 включно. Згідно з п. 2.2.1. Договору, процентна ставка за внеском встановлюється у розмірі 32 % річних. Відповідно до Додатку №10 до Договору було погоджено додаткове залучення коштів із продовженням терміну дії договору на рік та відповідно до квитанцій прибуткових касових ордерів. Позивачем було внесено додаткові кошти. 11.08.2022 між позивачем та відповідачем було проведено звірку та згідно особової картки для депозитного внеску встановлено суму внеску, з якої нараховуються проценти становить: 1 701 000 грн.; заборгованість по сплаті процентів 2894,21 грн. 14.10.2022 позивач звернувся із заявою про повернення вкладу із виплатою належних йому процентів. Станом на дату звернення до суду відповідачем не виконано умови договору виплати вкладу та процентів за період з 11.08.2022 по 14.10.2022, що порушує майнові права та охоронювані законом інтереси позивача, умови уклад Договору та норми чинного цивільного законодавства.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою судді Шполянського районного суду Черкаської області від 06.03.2023 було відкрито провадження по справі.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 20.03.2023 було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову. Накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах і належать або підлягають сплаті Кредитній спілці "Гарантія" крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, в розмірі суми стягнення 1800827,91 грн.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 12.04.2023 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Позивач виконав вимоги ухвали у, визначений суддею термін.
Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 11.05.2023 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність та вказав, що позов підтримує повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду був повідомлений належним чином.
Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до договору про надання фінансової послуги-залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № НОМЕР_1 , укладеному між КС «Гарантія» в особі голови правління Берестового Г.І. з однієї сторони та члена КС «Гарантія» Кримчака В.М. з іншої сторони, уклали договір про надання фінансової послуги. Згідно з п. 1.1 Договору за цим Договором вкладник вносить строковий внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (далі - Внесок) до Спілки, а Спілка приймає Внесок і зобов'язується повернути Вкладникові внесок та виплатити проценти на Внесокна умовах та в порядку, встановлених цим Договором. Відповідно до п. 1.2 Договору цей Договір укладено строком на 12 місяців (а.с. 5-6).
Згідно з Додатком 10 до депозитного договору № ГДВ-00000282 від 14.10.2020 між сторонами: КС «Гарантія» в особі голови правління Берестового Г.І. з однієї сторони та члена КС «Гарантія» Кримчака В.М. з іншої сторони було погоджено надходження коштів (а.с. 7).
Позивач вніс до КС «Гарантія» депозити на суму відповідно до квитанцій до прибуткових касових ордерів за № 6912 від 14.10.2020 в розмірі 280000 грн, №7248 від 28.01.2021 - 296000 грн, №7302 від 15.02.2021 - 180000 грн, №7417 від 15.03.2021 - 128000 грн, №7768 від 22.06.2021 - 116000 грн, №8282 від 09.11.2021 - 63000 грн, №8372 від 06.12.2021 - 175000 грн, №8449 від 23.12.2021 - 100000 грн, №8598 від 21.01.2022 - 100000 грн, №8705 від 18.02.2022 - 288000 грн (а.с. 8-9).
За даними особової картки для депозитного внеску заборгованість сума внеску ОСОБА_1 становить 1701000,00 грн. Заборгованість по сплаті процентів становить 2894,21 грн (а.с. 10).
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 10.11.2022 останній повідомив КС «Гарантія», що не має наміру продовжувати термін дії Договору від 14.10.2020 та просив повернути йому кошти в розмірі 1701000,00 грн. Вказана заява отримана КС «Гарантія» (а.с. 11).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Відповідно до ч. 1ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки", кредитна спілка це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Згідно з ч. ч. 1, 3, 5, 6 ст. 10 Закону України "Про кредитні спілки", членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані хоча б за однією з ознак, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, мають повну цивільну дієздатність, з урахуванням обмежень, передбачених частиною другою цієї статті. Прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв'язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки. Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов'язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок. У разі коли вступний та обов'язковий пайовий внески сплачено у різні дні, першим днем членства вважається день сплати обов'язкового пайового внеску. Днем припинення членства у кредитній спілці вважається день прийняття загальними зборами членів кредитної спілки або спостережною радою кредитної спілки відповідного рішення.
Члени кредитної спілки мають право: брати участь в управлінні справами кредитної спілки, обирати та бути обраними до її органів управління; вносити пропозиції на розгляд органів управління кредитної спілки; одержувати від кредитної спілки кредити та користуватися іншими послугами, які надаються членам кредитної спілки відповідно до її статуту; одержувати інформацію про діяльність кредитної спілки, ознайомлюватися з річними балансами, фінансовими звітами, протоколами засідань органів управління кредитної спілки та іншими документами щодо діяльності кредитної спілки; одержувати дохід на свій пайовий внесок, якщо інше не передбачено статутом кредитної спілки; вийти з членів кредитної спілки в порядку, передбаченому цим Законом та статутом кредитної спілки (ч. 1ст. 11 Закону України "Про кредитні спілки").
Статтею 23 Закону України "Про кредитні спілки" визначено, що внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.
Кошти, що належать членам кредитної спілки, обліковуються окремо.
Кошти, що належать членам кредитної спілки, використовуються для надання кредитів членам кредитної спілки, а у разі наявності тимчасово вільних коштів членів кредитної спілки - можуть розміщуватися спілкою на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, і в об'єднаній кредитній спілці, а також у державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом.
Кожний член кредитної спілки має право одержати належні йому кошти, зазначені в частині першій цієї статті, у порядку і строки, які визначені відповідно до частини сьомої статті 10 цього Закону, статуту кредитної спілки або укладеними з членом кредитної спілки договорами.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 20.03.2019 у справі № 121/11524/17, за своєю правовою природою договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок має багато спільного з договором банківського вкладу. Тому, допустимим є застосування аналогії закону щодо прогалин правового регулювання відносин за договорами про залучення внеску (вкладу), які укладаються кредитними спілками.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Згідно з частиною першою статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.
Договір банківського вкладу має своїм наслідком ту обставину, що готівкові кошти вкладника передаються ним у власність банку, а безготівкові кошти - в повне розпорядження банку. Відповідні дії вкладника є необхідною умовою виникнення зобов'язання за договором банківського вкладу, згідно з яким у вкладника виникає право вимагати від банку видачі суми вкладу і виплати процентів на неї, а в банку - відповідний обов'язок. З договору банківського вкладу, укладення якого обумовлено переданням коштів вкладника у власність банку, можуть виникнути лише зобов'язальні правовідносини за участю вкладника (кредитора) і банку (боржника).
Відповідно до статті 1060 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору від 14.10.2020, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. За договором банківського вкладу на вимогу банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника. Умова договору банківського вкладу на вимогу про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною. За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу. Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Згідно зі статтею 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Якщо договором не встановлений розмір процентів, банк зобов'язаний виплачувати проценти у розмірі облікової ставки Національного банку України. Банк має право змінити розмір процентів, які виплачуються на вклади на вимогу, якщо інше не встановлено договором. У разі зменшення банком розміру процентів на вклади на вимогу новий розмір процентів застосовується до вкладів, внесених до повідомлення вкладників про зменшення процентів, зі спливом одного місяця з моменту відповідного повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Встановлений договором розмір процентів на строковий вклад або на вклад, внесений на умовах його повернення у разі настання визначених договором обставин, не може бути односторонньо зменшений банком, якщо інше не встановлено законом. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті 549, 551, 611 ЦК України).
За змістом частини третьої статті 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського вкладу сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу або розірвання договору банківського вкладу на вимогу однієї із сторін в разі невиконання зобов'язань не припиняє зобов'язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні, що містять обов'язок відшкодувати заподіяні збитки, встановлені договором чи законом.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю правовою природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів, а відтак відрізняються від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування грошовими коштами, що свідчить про відсутність подвійного стягнення при нарахуванні трьох процентів річних від простроченої суми, включаючи нараховані проценти за користування коштами, встановленими договором.
Враховуючи наведене, три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, підлягають застосуванню до порушеного грошового зобов'язання, складовою якого є, зокрема нараховані проценти за користування коштами, строки сплати яких визначено договором.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18) вказано, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов'язання та підстав виникнення відповідного боргу.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20) зазначено, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків.
В постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 363/3965/15 (провадження № 61-11520св20) також вказано, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок, що «після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов'язання. Однак при вирішенні спору судами не враховано, що виплата передбачених пунктом 1 договорів та встановлених статтями 1061, 1070 ЦК України процентів поширюється лише на період дій договорів вкладу та після припинення таких договорів вказані проценти не нараховуються». В постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, такі випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зазначено, що відповідно до частини другої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Після припинення договору банківського вкладу між сторонами не існує споживчих правовідносин, а до грошового зобов'язання зі сплати коштів, яке підтверджено судовим рішенням, застосовуються приписи статті 625 ЦК України у разі його невиконання. Тобто з моменту припинення договору банківського вкладу пеня відповідно до частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не нараховується.
В постанові Верховного Суду від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19 (провадження № 61-1297св22) вказано, що у справі, яка переглядається, позивач звертався за поверненням вкладу і лист банком отримано 13 листопада 2014 року, тобто договір вважається розірваним з урахуванням положення пункту 5 договору, за яким у сторін є право достроково розірвати діючий договір, повідомивши один одного за два дні до дати розірвання договору), а саме - 15 листопада 2014 року. Встановивши, що договір депозиту є розірваними з 15 листопада 2014 року, суди не врахували, що з моменту розірвання цього договору нарахування передбачених договором процентів припиняється, а починаючи з 16 листопада 2014 року права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. За таких обставин суди зробили помилковий висновок про стягнення процентів за період з 16 листопада 2014 року до 01 серпня 2019 року. Крім того, у зв'язку з розірванням договору банківського вкладу з 15 листопада 2014 року за письмовою вимогою вкладника між сторонами припинено правовідносини з цього договору, тому частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини.
В постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 132/4437/18 (провадження № 61-13187св19) зазначено, що у справі, яка переглядається: - у пункті 16 договору від 12 березня 2010 року № SAMDN01000709783980 (вклад «Депозит VIP») сторони домовилися, що «сторони мають право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківських дні до дати розірвання договору»; - суд першої інстанції встановив, що вимога щодо розблокування депозитних рахунків та повернення суми вкладів і нарахованих відсотків, тобто вимога щодо розірвання договору, була заявлена позивачем в претензії від 14 лютого 2015 року, яку банк отримав 24 лютого 2015 року; - правильним є висновок судів про те, що договір банківського вкладу від 12 березня 2010 року вважається розірваним з 26 лютого 2015 року на письмову вимогу вкладника; - за таких обставин відсутні підстави для стягнення пені по несплаті відсотків по депозиту розмірі 51,63 євро, нарахованих за період з 30 листопада 2018 року (момент звернення із позовом) до 20 червня 2019 року (дата прийняття постанови судом апеляційної інстанції), оскільки у зв'язку з розірванням договору банківського вкладу з 26 лютого 2015 року на письмову вимогу вкладника між сторонами припинено правовідносини з цих договорів, тому частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини; - у зв'язку з цим суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення пені по несплаті відсотків за депозитом, нарахованих за період з 30 листопада 2018 року до 20 червня 2019 року.
В постанові Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 175/4055/19 (провадження № 61-11318св20) вказано, що у справі, яка переглядається, 27 червня 2014 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Приват Банк» із вимогою про повернення вкладу за договором від 06 липня 2012 року і договір депозиту вважається розірваним з 29 червня 2014 року. Оскільки договір депозиту є розірваними з 29 червня 2014 року, суди не врахували, що з моменту розірвання цього договору нарахування передбачених договором процентів припиняється, а починаючи з 30 червня 2014 року права та інтереси позивача забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того, у зв'язку з розірванням договору банківського вкладу з 29 червня 2014 року за письмовою вимогою вкладника між сторонами припинено правовідносини за цим договором, тому частина п'ята статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» не розповсюджується на спірні правовідносини. Суди наведеного не врахували та зробили помилковий висновок про наявність підстав для часткового задоволення цих позовних вимог.
В постанові Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 757/49837/20-ц (провадження № 61-9052св22) зазначено, що враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо розірвання 22 січня 2019 року договору банківського вкладу від 22 січня 2018 року № SAMDNWFD0071832919501 на підставі заяви позивача від 15 січня 2019 року про повернення банківського вкладу у зв'язку із закінченням строку його дії, стягнення на її користь суми вкладу та нарахованих процентів за період дії договору (по 22 січня 2019 року), а також положення частини другої статті 653 ЦК України, відсутні правові підстави для стягнення пені, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», за період з 23 січня 2019 року по 10 листопада 2020 року (згідно з заявленими позовними вимогами), оскільки договірні відносини між сторонами припинилися за ініціативою позивачки, а з моменту припинення договору банківського вкладу на правовідносини сторін не поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Суд апеляційної інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування положень Закону України «Про захист прав споживачів» після припинення у січні 2019 року договірних (споживчих) відносин між сторонами.
Так, у справі, що перебуває на розгляді суду встановлено, що відповідно до договору про надання фінансової послуги-залучення строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок № НОМЕР_1 , укладеному між КС «Гарантія» в особі голови правління Берестового Г.І. з однієї сторони та члена КС «Гарантія» Кримчака В.М. з іншої сторони, уклали договір про надання фінансової послуги. Згідно з п. 1.1 Договору за цим Договором вкладник вносить строковий внесок (вклад) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (далі - Внесок) до Спілки, а Спілка приймає Внесок і зобов'язується повернути Вкладникові внесок та виплатити проценти на Внесок на умовах та в порядку, встановлених цим Договором. Відповідно до п. 1.2 Договору цей Договір укладено строком на 12 місяців. Згідно з п. 2.4 Договору його укладено без можливості продовження строку його дії. Якщо Вкладник вимагає повернення суми Внеску у зв'язку із закінченням строку, встановленого п. 1.2 Договору, то Договір вважається припиненим з дати, вказаної у п. 1.2 Договору. Внесок знаходиться у Спілці до звернення Вкладника за отриманням Внеску, при цьому Спілка здійснює нарахування процентів за такий період.
Разом з тим відповідно Додатку №10 до Договору КС «Гарантія» та ОСОБА_1 було погоджено додаткове залучення коштів з продовженням терміну дії договору на рік та відповідно до квитанцій прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 було внесено додаткові кошти.
11.08.2022 між позивачем та відповідачем було проведено звірку, та згідно особової картки для депозитного внеску встановлено суму внеску, з якої нараховуються проценти становить: 1 701 000 грн.; заборгованість по процентів - 2894,21 грн.
10.11.2022 позивач звернувся із заявою про повернення вкладу із виплатою належних йому процентів у зв'язку з закінченням строку дії Договору. Однак вказана заява залишилася без реагування.
Отже, відповідач Кредитна спілка «Гарантія» обумовлені договором зобов'язання не виконала, внески вкладнику не повернула.
З огляду на встановлені судом обставини справи і норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та враховуючи умови укладеного сторонами договору внеску (вкладу) члена Кредитної спілки, який є строковим вкладом із визначеним розміром процентів, та який на вимогу позивача йому відповідачем не повернутий та проценти не сплачено, суд вважає, що вимоги про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.
Згідно з ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 20.03.2023 у справі вжиті заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Відповідного клопотання подано не було, а тому, вжиті судом заходи забезпечення позову, продовжують діяти в межах строку, визначеного ч.7 ст. 158 ЦПК України.
Згідно зі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 13420,00 грн, оскільки 1 відсоток ціни позову становить 18008,30 грн, проте судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою не може перевищувати 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 13420,00 грн.
Крім того, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 536,80 грн, несплачений позивачем при зверненні до суду з заявою про забезпечення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 211, 263-265, 353, ч.1 ст. 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Кредитної спілки «Гарантія» - код ЄДРПОУ 26157087, (вул. Лозуватська, буд.60, м. Шпола, Черкаської області, 20603), інші дані про особу суду невідомі, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Княжа, Звенигородського району, Черкаської області, паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Шполянським РС УДМС України в Черкаській області 13.10.2015, реєстраційний номер обліковоїкартки платника податків - НОМЕР_3 , інші дані про особу суду невідомі, заборгованість за договором строкового внеску (вкладу) члена кредитної спілки №00000282 у загальному розмірі 1800827,91 грн (один мільйон вісімсот тисяч вісімдесят двадцять сім гривень 91 коп), що складається з 1701000,00 грн. сума неповернутого депозиту та 99827,91 грн. несплачені відсотки.
Стягнути з Кредитної спілки «Гарантія» - код ЄДРПОУ 26157087, (вул. Лозуватська, буд.60, м. Шпола, Черкаської області, 20603), інші дані про особу суду невідомі, на користь на користь держави Державної судової адміністрації України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795 (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106), судовий збір в розмірі 13956,80 грн (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість гривень 80 коп).
Заходи забезпечення, вжиті ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 20.03.2023 діють протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Н.П. Побережна