Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"21" серпня 2006 р.
10 год. 15 хвил. Справа № АС-27/472-06
вх. № 8762/1-27
Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.
за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.
представників сторін :
позивача - Віннічук Р.І. - представник (за дорученням)
відповідача - Верещака М.О., Дубонос І.Г. - представники (за дорученням)
по справі за позовом САТ "ЕПОС" м. Х-в
до ДПІ у Київському районі м. Харкова
про скасування повідомлення-рішення
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить скасувати повністю: податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000072200/0, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000072200/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000072200/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. № 0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000142200/3, податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000111702/0, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000111702/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №000011702/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000142200/3.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на матеріали перевірки. Представники відповідача вказують, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Представники відповідача зазначають, що оскаржені податкове повідомлення-рішення також цілком відповідають вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохають в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Відповідачем були ухвалені податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000072200/0 та податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000111702/0, податкове зобов'язання Позивача за якими нараховане на підставі Акту від 30.01.06р. № 145/22-0/14075674 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та законодавства Страховим Акціонерним Товариством «Епос» код 14075674 за період з 01.07.2003 по 30.09.2005» (надалі - Акт), складеного Відповідачем за результатами проведення перевірки діяльності Позивача.
За результатами адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень були ухвалені: податкове повідомлення-рішення від 16.03.06 р. № 0000072200/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06 р. № 0000072200/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06 р. № 0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06 р. № 0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06 р. № 0000142200/3, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06 р. № 0000111702/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №000011702/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000321702/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000321702/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000321702/3.
податковим повідомленням-рішенням від 08.02.06р. № 0000072200/0, а також прийнятими за результатами розгляду первинної та повторної скарг Позивача податкового повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000072200/1 та податкового повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000072200/2 було визначене податкове зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 28399,00 грн. (20567 грн. - податок. та 7832 грн. - санкції).
податковими повідомленнями-рішеннями від 16.03.06р. №0000142200/1, від 11.04.06р. №0000142200/2 та від 05.05.06р. №0000142200/3 було визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток підприємств у розмірі 2163,00 грн. (штрафні санкції).
У якості норм, порушення яких призвело до нарахування податкового зобов'язання визначеного в рішенні від 08.02.06р. №0000072200/0, у цьому повідомленні-рішенні зазначено абз.З п.п.5.4.2. п. 5.4. ст. 5, п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94р. № 334/94-ВР із змінами та доповненнями (надалі - Закон № 334).
Порушення абз.З п.п.5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону № 334, відповідно до розділу 2.3. Акту, який у податковому повідомленні-рішенні від 08.02.06р. № 0000072200/0 визначено як підстава для нарахування суми податкового зобов'язання, полягає у віднесенні Позивачем до складу валових витрат у 3 кварталі 2005 року витрат на навчання Голови правління САТ «ЕПОС» Березовського О.О., який, згідно з абз. 4 п. 1.26. ст. 1 Закону №334, є пов'язаною особою, в той час як абз. З п.п.5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону № 334 не передбачає права платника податку відносити до складу валових витрат витрати, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою фізичних осіб, що є пов'язаними із таким платником податку (сторінка 9 Акту).
Суд вважає необхідним зауважити, що відповідно до абз. З підпункту 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону № 334 у редакції, що діяла на момент визначення об'єкта оподаткування за результатами 3 кварталу 2005 року, до складу валових витрат включаються:
«Витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою або перепідготовкою за профілем такого платника податку фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, в українських закладах освіти, за винятком фізичних осіб, пов 'язаних з таким платником податку».
Закон № 334 не надає визначення професійної підготовки та перепідготовки.
Поняття «професійна підготовка», «перепідготовка», «підвищення кваліфікації» надається у Законі України «Про вищу освіту» від 17.01.02р. № 2984-ПІ, згідно зі ст. 1 якого:
«професійна підготовка - це здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю».
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про вищу освіту»:
«перепідготовка - це отримання іншої спеціальності на основі здобутого раніше освітньо-кваліфікаційного рівня та практичного досвіду,
підвищення кваліфікації - це набуття особою здатностей виконувати додаткові завдання та обов'язки в межах спеціальності».
Тобто чинне законодавство України чітко розмежовує поняття «професійна підготовка», «перепідготовка» та «підвищення кваліфікації».
У ч. З підпункту 5.4.2. п. 5.4, ст. 5 Закону № 334 йдеться саме про професійну підготовку та перепідготовку, а не про підвищення кваліфікації.
У 3 кварталі 2005 року Позивачем до складу валових витрат були віднесені витрати на підвищення кваліфікації, що проходило відповідно згідно з договором від 23.06.05р. № 2 з Громадською організацією «Харківський центр економічної освіти» та ХНУ ім. Каразіна.
Тобто, сума витрат, що була віднесена до складу валових витрат Позивачем, була сплачена за підвищення кваліфікації, а не професійну підготовку або перепідготовку Голови правління САТ «ЕПОС», відповідно, положення ч. З підпункту 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону № 334 у даному випадку застосуванню не підлягають.
При віднесенні до складу валових витрат плати за підвищення кваліфікації Голови правління САТ «ЕПОС» Березовського О.О., що проходило згідно з договором від 23.06.05р. №2 з Громадською організацією «Харківський центр економічної освіти» та ХНУ ім. Каразіна, Позивач керувався підпунктом 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону № 334, відповідно до якого до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.
Голова правління САТ «ЕПОС» Березовський О.О. проходив підвищення кваліфікації на виконання вимог п. 4.4. «Професійних вимог до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ», затверджено розпорядженням Держфінпослуг України від 13.07.04р. № 1590, зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 02.08.04р. за № 955/9554. Згідно з цією нормою керівники фінансових установ до 01.01.06р. зобов'язані пройти підвищення кваліфікації відповідно до вимог цих Професійних вимог.
Таким чином, Позивач був зобов'язаний провести підвищення кваліфікації Голови правління згідно з чинним законодавством України, а тому витрати на таке підвищення кваліфікації є витратами, які були сплачені у зв'язку із організацією ведення основної та безпосередньої виду діяльності товариства страхової діяльності.
Отже, порушення абз. З п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в діяльності Позивача - відсутнє.
Порушення Позивачем п.п.7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 334, згідно з Актом, полягає у включенні до складу валових витрат плати за придбання ліцензій на ведення страхової діяльності (сторінка 9 Акту).
Згідно з підпунктом 5.4.7. п. 5.4. ст. 5 Закону № 334, згідно з якою до складу валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності. Обмеження щодо віднесення страховиком витрат до складу валових витрат яри визначенні об'єкту оподаткування за доходами іншими, ніж ті, що понесені під час здійснення страхової діяльності, визначені у підпункті 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 Закону № 334, згідно з частиною 1 якого:
«Якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1. цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону. При цьому до категорії валових витрат, пов'язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування (перестрахування)».
Тобто до категорії валових витрат страховика при визначенні об'єкту оподаткування за доходами іншими, ніж ті, що понесені під час здійснення страхової діяльності, не включаються витрати, що понесені під час здійснення операцій зі страхування (перестрахування).
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не надає визначення поняття «операції зі страхування (перестрахування)». Саме такого поняття інші чинні нормативно-правові акти України також не містять.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» від 07.03.96р. №85/96-ВР:
«Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів».
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про страхування»:
«Перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований».
Отже, операцій зі страхування (перестрахування) - це укладання та виконання договорів страхування, перестрахування.
Згідно з п. 1.1. «Ліцензійних умов провадження страхової діяльності», затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.03р. № 40, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 15.09.03р. за № 805/8126:
«ліцензія - документ державного зразка, який засвідчує право фінансової установи здійснювати страхову діяльність з конкретного виду страхування протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов».
Отже, отримання ліцензії передує здійсненню страхової діяльності, тобто будь-яких операцій зі страхування чи перестрахування.
Таким чином, плата за видачу ліцензії на здійснення певного виду страхування не є витратами, що понесені під час здійснення операцій зі страхування (перестрахування), тому що отримання ліцензії у будь-якому випадку с передумовою, обов'язковою вимогою для того, щоб розпочати здійснення операцій зі страхування (перестрахування).
Отже, віднесення до складу валових витрат плати за отримання ліцензії не суперечить вимогам підпункту 7.2.3. н. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно, визначене порушення відсутнє.
Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000072200/0 та податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000142200/1, а також податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами первинної та повторної скарг Позивача, підлягають скасуванню.
податковим повідомленням-рішенням від 08.02.06р. №0000111702/0, а також прийнятими за результатами розгляду первинної та повторної скарг Позивача рішеннями від 16.03.06р. №0000111702/1 та від 05.05.06р. №000011702/2 Позивачу було визначене податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 387,30 грн. (129,10 грн. - основний платіж, 258,20 - санкції);
податковим повідомленням-рішення від 16.03.06р. №0000321702/1, а також прийнятим за результатами розгляду первинної та повторної скарг Позивача рішеннями від 11.04.06р. №0000321702/2 від 05.05.06р. №0000321702/3, Позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 285,54 грн. (95,18 грн. - основний платіж та 190,36 грн. - санкції).
У якості норм, порушення яких призвело до нарахування податкового зобов'язання визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 08.02.06р. № 0000111702/0 зазначено п.п. 4.3.20. п. 4.3. ст. 4, п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6, п.п. 8.1.1. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03р. №889-ІУ (надалі - Закон №889).
Згідно з Актом, порушення п.п. 4.3.20 п. 4.3. ст. 4 Закону № 889 полягає у не включенні до загального доходу працівника - Нікуліна Ю.В. плати за навчання у розмірі, що перевищує розмір суми, визначеної у підпункті 6.5.1. п. 6.5. ст. 6 цього Закону (сторінка 15 Акту).
Матеріали справи свідчать про те, що плата за навчання, яка була кваліфікована відповідачем як дохід працівника Позивача - Нікуліна Ю.В., - це плата за щорічне навчання особи, відповідальної за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, що є обов'язком страхової компанії відповідно до «Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу», затвердженого розпорядженням Держфінпослуг України від 16.09.03р. №55.
Так, Нікулін Ю.В. є особою, відповідальною за проведення внутрішнього фінансового моніторингу у САЇ «ЕПОС» згідно з наказом САТ «ЕПОС» №1/12/04 від 10.12.04р.
Згідно з п. 6 Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, відповідальних за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, з метою підвищення кваліфікації фахівці, відповідальні за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, повинні проходити навчання не рідше одного разу на рік.
Таким чином, періодичне проведення навчання працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, є обов'язком Позивача, а проходити таке навчання - обов'язком працівника, який займає цю посаду.
Відповідно до абзацу 1 п. 1.2. ст. 1 Закону № 889:
«Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами».
Тобто основною ознакою доходу фізичної особи с одержання такого доходу у власність чи нарахування такого доходу на користь фізичної особи.
Оплата за навчання працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, який зобов'язаний пройти таке навчання на виконання вимог чинного законодавства України, а саме: Положення про порядок навчання працівників та керівників підрозділів фінансових установ, не є нарахуванням доходу на користь такого працівника.
Таким чином, оплата за навчання працівника, відповідального за проведення внутрішнього фінансового моніторингу не с доходом такого працівника згідно з Законом №889.
На підставі зазначеного, нарахування податкового зобов'язання за порушення п.п. 4.3.20. п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є незаконним.
Порушення п.п. 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону № 889 полягає у застосуванні податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати, який виплачувався у місяць звільнення такого працівника (сторінка 15 Акту).
У підпункті 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону № 889 не зазначається про не застосування податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати, який виплачувався у місяць звільнення такого працівника.
Відповідно до підпункту 6.3.1. п. 6.3. ст. 6 Закону № 889 податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати.
Закон № 889, в частині, що стосується регулювання відносин по застосуванню соціальної податкової пільги Позивачем до доходів працівника у вигляді заробітної плати за місяць, у якому звільняється працівник, не передбачає не застосування податкової соціальної пільги до такого доходу.
Тобто згідно з Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» Позивач був вправі застосовувати податкову соціальну пільгу до заробітної плати, яка виплачувалася працівнику за місяць, у якому звільнявся працівник.
Підпунктом 6.3.2. п. 6.3. ст. 6 Закону № 889 передбачено, що порядок надання документів з метою застосування податкової соціальної пільги та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.
«Порядок надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги» затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року №2035.
Згідно з п. 1 даного Порядку :
«Цей Порядок визначає єдині правила подання платником податку з доходів фізичних осіб (далі - платник податку) документів та їх склад при отриманні (застосуванні) податкової соціальної пільги, на яку він має право згідно із Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі ~ Закон)».
Таким чином, і відповідно до Закону №889, і самого Порядку, цей Порядок має визначати лише правила подання та склад документів при отриманні (застосуванні) податкової соціальної пільги, а право на отримання пільги визначається виключно Законом №889.
Однак Кабінет Міністрів України перевищив свої повноваження, визначивши у п. 4 Порядку наступне:
«Пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем».
Таким чином, Кабінет Міністрів України звузив визначене Законом № 889 право платника податку на застосування податкової соціальної пільги до доходів у вигляді заробітної плати, виплаченої у місяць звільнення працівника.
Згідно з ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Відповідно, розглядаючи питання про правомірність застосування Позивачем соціальної податкової пільги до заробітної плати праці, нарахованої за місяць, у якому працівник звільнявся, керуватись необхідно саме Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб», який надає таке право, а не п. 4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 року № 2035, що суперечить Закону.
Таким чином, застосування Позивачем податкової соціальної пільги до доходу працівника у вигляді заробітної плати за місяці» звільнення не суперечить Закону №889.
За таких обставин, позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного,
Керуючись статтями 8 Конституції України, ст.ст. 4,8 , 17, 50, 94, 161 163 , 164, 167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд
1. 1. Позовні вимоги задовольнити. Скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова: податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000072200/0, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000072200/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000072200/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. № 0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000142200/3, податкове повідомлення-рішення від 08.02.06р. №0000111702/0, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000111702/1, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №000011702/2, податкове повідомлення-рішення від 16.03.06р. №0000142200/1, податкове повідомлення-рішення від 11.04.06р. №0000142200/2, податкове повідомлення-рішення від 05.05.06р. №0000142200/3.
2. Стягнути з державного бюджету на користь позивача - Страхового акціонерного товариства «ЕПОС» суму витрат зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
Апеляційна скарга може бути подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 28.08.2006р. о 09-30 год.
Суддя Мамалуй О.О.