Копія
Справа № 560/5142/23
іменем України
20 червня 2023 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не включено щомісячну додаткову грошову винагороду до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки вказана виплата входять до складу грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889.
Ухвалою суду від 04.04.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує, та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
Позивач проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 Міністерства оборони України.
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 284 від 20.12.2017, командира відділення пожежної роти, звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.12.2017 № 24-РС з військової служби у запас за підпунктом «і» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 20.12.2017 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Старокостянтинівського ОМВК Хмельницької області.
Позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 здійснено виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 13 повних календарних років служби, виходячи з окладу за штатною посадою, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім щомісячної додаткової винагороди.
Листом від 17.03.2023 відповідач відмовив у врахуванні щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% суми грошового забезпечення, яка передбачена постановою КМУ від 22.09.2010 №889, зазначивши, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою №889, не входить до структури і складу місячного грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога.
Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Особливості правового регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Так, частиною 4 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачено, що порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно - правовими актами.
Статтею 40 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
При цьому, частиною 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настання особливого періоду на небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відтак, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що не заперечується відповідачем.
Водночас, при звільненні з військової служби щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 60% місячного грошового забезпечення до складу грошового забезпечення позивача не включено, оскільки, на думку відповідача, згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом міністра оборони України від 11.06.2008 №260, до місячного грошового забезпечення військовослужбовців винагороди не включаються.
Визначаючись з приводу обґрунтованості посилань відповідача на положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом міністра оборони України від 11.06.2008 №260 (підлягає застосуванню, оскільки була чинною на момент звільнення позивача з військової служби), колегія суддів звертає увагу на те, що за змістом абзацу 2 пункту 9.1 розділу ІХ згаданої Інструкції грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Такі ж приписи щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містила й Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 №825) (підлягає застосуванню, оскільки була чинною на момент звільнення позивача з військової служби).
Однак, суд критично оцінює такі посилання, адже в даному випадку відповідачем не враховано пріоритетності законів над підзаконними нормативно-правовими актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Так, абзацом 2 пункту 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Проте, відповідачем не враховано, що Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Відтак, на переконання суду, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а не підзаконні нормативні акти, які звужують поняття грошового забезпечення військовослужбовців та не узгоджуються із приписами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16.05.2019 у справі №826/11679/17, від 24.10.2018 у справі №820/3211/17, від 31.07.2019 у справі №826/3398/17 та ряду інших.
Окрім того, слід зазначити, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.
Так, ухвалюючи постанову від 06.02.2019 у згаданій справі Велика Палата дійшла наступних висновків. Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
Відтак, за наведених підстав позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60% грошового забезпечення.
З метою ефективного захисту прав та інтересів позивача необхідно також задовольнити вимогу щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60%, яку позивач отримував під час проходження військової служби, врахувавши при цьому раніше виплачені суми одноразової грошової допомоги.
Окрім того, задовольняючи позовну вимогу щодо зобов'язання відповідача вчинити конкретну дію, суд зважає на те, що така вимога є похідною, що залежить від задоволення основної вимоги.
За нормами частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 60 % грошового забезпечення.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% суми грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - 07902935)
Головуючий суддя /підпис/ І.І. Тарновецький
"Згідно з оригіналом"
Суддя І.І. Тарновецький