Провадження № 11-кп/821/461/23 Справа № 712/3912/23 Категорія: ст.331 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
14 червня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання за участі: прокурора обвинуваченого захисникаОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси виділені матеріали кримінального провадження №12022250000000060 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 на ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2023 року, якою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто по 30.07.2023, з визначенням розміру застави та покладенням, у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України ,-
У провадженні Соснівського районного суду м.Черкаси перебувають матеріали кримінального провадження №12022250000000060 за обвинуваченням ОСОБА_9 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України та кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
У судовому засіданні 30 травня 2023 року ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси продовжено, зокрема, відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто по 30.07.2023, з визначенням розміру застави та покладенням, у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Продовжуючи, зокрема, ОСОБА_7 даний запобіжний захід, місцевий суд виходив з того, що враховуючи обставини справи, особу обвинуваченого, оцінивши в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченими кримінальних правопорушень, тяжкість покарань, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вони обвинувачуються; вік та стан здоров'я обвинувачених, суд вважав, що наданий час існують ризики передбачені ст.177КПК України, а саме: що обвинувачені можуть переховуватися від суду, впливати на свідків та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
При цьому місцевий суд прийшов до висновку про те, що відповідно до вимог ч.3 ст.183 КПК України при обранні альтернативного запобіжного заходу у виді застави, необхідно визначити обвинуваченому заставу, яка буде достатньою для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а тому суд вважав за необхідне визначити, зокрема, ОСОБА_7 заставу у розмірі 80-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних громадян, що становить 214720 грн. і в разі сплати поклавши на останнього відповідно обов'язки, передбачені ст.182 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2023 року скасувати та постановити нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту або заставу у значно меншому розмірі.
Обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що до нього цілком можливим було б застосувати домашній арешт або особисте зобов'язання, не порушуючи норми КПК України. Тоді як обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою із заставою з максимальним розміром передбаченим щодо особи підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, відповідно до п.5 ст.182 КПК України є занадто суворим, розходиться з практикою ЄСПЛ і практикою України та є непомірно великою сумою для нього.
Зазначає, що дії органів досудового розслідування та прокуратури під час його затримання, суперечать КПК України, з процесуальних документів не зрозуміло обґрунтованість підозри у вчиненні злочину, передбаченого ст.307 КК України.
Вказує, що судом не взято до уваги те, що матеріальна шкода відсутня, він вважається в силу ст.89 КК України несудимим, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, злочин не пов'язаний проти життя та здоров'я людини, позитивно характеризується за місцем проживання.
Також вважає, що жоден ризик, передбачений ст.177 КПК України прокурором не доведений.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 просить ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2023 року змінити в частині задоволення клопотання прокурора і відмову в задоволенні клопотання сторони захисту та винести в цій частині нову ухвалу про внесення змін, а саме, про відмову в задоволенні клопотання прокурора та задоволення клопотання сторони захисту з обранням міри запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту. При неможливості зміни запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт зменшити розмір призначеної застави до 20-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але аж ніяк не більше 50-ти таких розмірів.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 посилається на те, що підозра, повідомлена ОСОБА_7 не являється в повній мірі обґрунтованою.
Вважає, що жоден ризик у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, передбачений ст.177 КПК України, прокурором не доведений.
Вважає, що місцевим судом не в достатній мірі надано оцінку обставинам справи, а саме, наявність у обвинуваченого ОСОБА_7 стійких соціальних зв'язків: наявність сім'ї, двох неповнолітніх дітей, постійного місця проживання та який, на даний час в силу ст.89 КК України, є несудимим, позитивно характеризується за місцем проживання, має неналежний стан здоров'я, в тому числі хворіє на гепатит С.
Зазначає, що визначений місцевим судом розмір застави для обвинуваченого ОСОБА_7 є непід'ємним.
14.06.2023 ОСОБА_7 прийняв участь у проведенні процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження, однак залишив судове засідання в приміщенні СІЗО, оскільки не бажав брати у ньому участь в режимі відеоконференції.
Заслухавши доповідь судді, думки захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про задоволення апеляційних скарг з наведених в них підстав, прокурора ОСОБА_6 про залишення апеляційних скарг без задоволення, вивчивши виділені матеріали кримінального провадження, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.
Враховуючи те, що ухвала місцевого суду оскаржена лише обвинуваченим ОСОБА_7 та його захисником ОСОБА_8 , тому апеляційний суд перевіряє доводи апелянта лише в частині продовження останньому строку тримання під вартою.
Згідно ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Нормами ч.2 цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 3 ст.331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання наявним ризикам.
Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст.199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції при вирішенні питання щодо доцільності продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , в порядку ст.331 КПК України, було врахував норми КПК України та в повній мірі обґрунтовано своє рішення щодо необхідності продовження даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Із виділених матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.307 КК України, які, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжкого та тяжкого злочину, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією майна.
Крім того, у обвинуваченого ОСОБА_7 відсутні у сукупності міцні соціальні зв'язки, зокрема, підтвердження інформації про утримання дітей чи інших осіб.
Вищезазначене свідчить про ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_7 від суду, враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує в разі доведення винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину; ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, з метою зміни їх показів у суді, для уникнення від відповідальності за вчинене; ризик вчинення інших кримінальних правопорушень, враховуючи характеризуючі дані обвинуваченого.
На думку колегії суддів, обрання обвинуваченому ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою є необґрунтованим та невиправданим.
В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 посилаються на те, що у клопотанні про продовження строку тримання під вартою прокурором не доведено жодного ризику, передбаченого ст.177 КПК України.
На думку колегії суддів зазначені доводи є неприйнятними, оскільки відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
З врахуванням сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особи обвинуваченого, колегія суддів вважає, що обрання останньому менш суворого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, є необґрунтованим та невиправданим.
Неспроможними є доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 щодо необґрунтованої підозри, позаяк зазначені доводи не можуть бути предметом розгляду апеляційного суду в межах вирішення питання щодо продовження запобіжного заходу та які мають бути перевірені судом першої інстанції в ході судового розгляду безпосередньо кримінального провадження.
З врахуванням фактичних обставин кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , колегія суддів вважає неспроможними доводи сторони захисту та обвинуваченого про відсутність у кримінальному провадженні матеріальної шкоди, наявність позитивної характеристики останнього за місцем проживання, який, в силу ст.89 КК України, є несудимим, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей та його неналежний стан здоров'я, зокрема, хворіє на гепатит С, а вчинений ним злочин не пов'язаний проти життя та здоров'я людини.
Як під час розгляду справи місцевим судом, так і під час апеляційного розгляду, не здобуто даних, які б безумовно свідчили про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважили ризики, передбачені ст.177 КПК України.
Крім цього, районним судом при продовженні обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовано визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави в розмірі 214720 грн., в разі внесення якої обвинуваченого буде звільнено з-під варти, а також на думку колегії суддів, внесення застави в цій сумі може гарантувати виконання покладених на нього обов'язків.
Не підлягають до задоволення доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 щодо визначеного судом першої інстанції розміру застави, який на їх думку є непомірно великий, так як зазначений розмір застави судом визначено з врахуванням вимог п.3 ч.5 ст.182 КПК України, позаяк ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні одного особливо тяжкого злочину. Крім того, визначаючи даний розмір застави, місцевим судом визначеного його мінімальну межу, оскільки зазначена норма визначає розмір застави від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на наведене, підстави для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та сторони захисту з мотивів, наведених в них, та скасування чи зміни ухвали суду із застосуванням до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, на думку апеляційного суду, відсутні.
Керуючись ст.ст.183, 199, 331, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Ухвалу Соснівського районного суду м.Черкаси від 30 травня 2023 року, якою щодо ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 2 місяці, тобто по 30.07.2023, з визначенням розміру застави та покладенням, у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді