Справа № 761/7195/22
Провадження № 2/761/3840/2023
18 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Пономаренко Н.В
за участю секретаря: Бражніченко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальності «Глобал Кредит» про зобов'язання вчинити дії, суд, -
в квітні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ «Глобал Кредит» про зобов'язання вчинити дії: зобов'язати відповідача здійснити перерахунок нарахованої заборгованості з урахуванням усіх сплачених ним коштів та наявної у нього на момент спірних відносин пільги (звільнення від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов'язань за кредитним договором за період проходження військової служби); повернути надмірно сплачені ним відповідачу кошти впродовж 2019-2020 років на його рахунок.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що, починаючи з 04.07.2013 року по теперішній час, він є військовослужбовцем, а з 05.03.2015 року має статус учасника бойових дій. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Упродовж 2017-2020 років він мав взаємовідносини з ТОВ «Глобал Кредит», яке надає фінансові послуги в межах, визначених Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Як зазначив у позові ОСОБА_1 , не зважаючи на регулярну сплату ним коштів по кредитним зобов'язанням, відповідач у порушення вимог ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зараховував сплачені кошти як суми сплачених чергових платежів за процентами. Усні та письмові звернення (на електронну адресу) до відповідача з клопотанням про отримання інформації з відображеною помісячною заборгованістю за кредитними зобов'язаннями та всіма обов'язковими відрахуваннями (відсотки за користування кредитом, пеня, комісії), що нараховувались та знімалися відповідачем за період користування кредитними коштами упродовж 2019-2020 року, залишилися без відповіді.
Позивач вважає, що впродовж 2019-2020 року ним було надмірно сплачено 22 837,20 грн. по відсоткам за користування кредиту і в позові навів відповідні розрахунки.
Крім того, позивач у позові зазначив, що між ним та відповідачем договори укладалися в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному на веб-сайті відповідача. Відправляючи через сайт онлайн-заяву про надання кредиту або підтверджуючи її оператору відповідача, позичальник таким чином підтверджував згоду на укладання договору. Позивач вважає, що за такого способу укладання кредитних договорів з відповідачем він фактично був позбавлений можливості погодити всі детальні кредитні умови з урахуванням наявних у нього пільг, гарантій та компенсацій, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Оскільки у відповідача були відсутні підстави зараховувати своєчасно сплачені позивачем грошові суми як суми сплачених чергових платежів за процентами чи за іншими призначеннями, окрім як для погашення кредитних коштів, позивач вважає, що відповідач має повернути йому надмірно сплачені кошти впродовж 2019-2020 років відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2022 відкрито провадження у даній справі,розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено процесуальний строк для подання заяв по суті справи.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2022 задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
В судове засідання сторони не з'явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися в установлений законом порядок, позивач у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, а відповідач причину неявки суду не повідомив.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні ним правопорушення.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 04.07.2013 року по 15.11.2018 року проходив службу в окремому загоні спеціального призначення Центрального територіального управління Національної гвардії України. 15.11.2018 року переміщений для подальшого проходження служби в розпорядження Голови Служби безпеки України, що підтверджується довідкою від 31.03.2020 року №94, виданої начальником відділу кадрів Центрального територіального управління Національної гвардії України.
Згідно довідки Управління Служби безпеки України в Миколаївській області від 19.07.2021 року № 164 ОСОБА_1 проходить військову службу в Службі безпеки України з 16.11.2018 року по теперішній час.
Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 30.03.2021 року) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Статтею 3 даного Закону визначено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей.
Згідно ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України» Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період діє в Україні з 17.03.2014 року, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» і триває по теперішній час.
Таким чином, на позивача поширюються пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з початку запровадження особливого періоду, тобто з 17.03.2014 року.
Також, судом встановлено, що 15.10.2019 року, 18.10.2019 року, 22.10.2019 року, 21.11.2019 року, 21.12.2019 року, 19.01.2020 року, 20.04.2020 року, 20.05.2020 року, 03.06.2020 року, 17.06.2020 року між ТОВ «Глобал Кредит» та ОСОБА_1 були укладені відповідні договори займу.
Відповідно до наявних в матеріалах справи відомостей щодо кредитних історій позивача вбачається, що вказані грошові кошти по були отримані позивачем та кредити закриті (а.с.26-37).
За умовами цих договорів позичальник зобов'язаний у строк, передбачений договором, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, а у разі порушення умов договору в частині своєчасної виплати тіла та відсотків кредиту, сплатити на користь кредитора штрафні санкції (пеня, штраф).
Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України ( ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Як зазначив у позові позивач, відповідач у порушення вимог ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зараховував сплачені кошти як суми сплачених чергових платежів за процентами. На підтвердження даного факту позивачем до позовної заяви долучені виписки по особовому рахунку позивача за вищевказаними кредитними договорами.
За підрахунками позивача, ним впродовж 2019-2020 рокі було надмірно сплачено на рахунок відповідача у вигляді відсотків за користування кредитними коштами всього на суму 22 837,20 грн.
Разом із тим, у листі від 08.06.2021 року, адресованого ОСОБА_1 , Національний Банк України зазначив, зокрема, що у відповідь на запит ТОВ «Глобал Кредит» повідомило, що будь-яких листів та/або документів від ОСОБА_1 щодо підтвердження його статусу військовослужбовця - не отримувало. Також ТОВ «Глобал Кредит» зауважило, що на його сайті, виключно для військовослужбовців, зазначена електронна адреса, за якою вони можуть направити копії документів з метою реалізації свого права на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак, стороною позивача не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, ОСОБА_1 , як військовослужбовець, направив кредитору (відповідачу) на електронну адресу ТОВ «Глобал Кредит» копії документів з метою реалізації свого права на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
При цьому, судом критично оцінюються наявні в матеріалах справи (а.с.20) копії квитанції про відправку позивачем поштової кореспонденції від 06.08.2020 та 22.10.2020 на адресу відповідача, оскільки такі звернення позивача мали місце вже після припинення дії кредитних договорів та закриття кредитів.
Водночас, вищевказаний нормативно-правовий акт не встановлює обов'язку кредитора про повернення вже раніше сплачених відсотків та пені.
У постанові від 18.01.2023 року у справі № 642/548/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду прийшов до висновку, що задовольняючи позов та зобов'язуючи банк здійснити перерахунок і зарахувати позивачу раніше сплачені та стягнуті кошти за користування кредитом в суму заборгованості за тілом кредиту з урахуванням положень ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився апеляційний суд, виходив з того, що починаючи з 17.03.2014 року (введення особливого періоду в Україні) позивачу як військовослужбовцю Збройних Сил України не повинні були нараховуватися штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, а також проценти за користування кредитом, тому нарахування банком будь-яких процентів та їх погашення за рахунок плати за користування кредитним лімітом, є протиправним.
Однак, як зазначив Верховний Суд, вказаний висновок судів попередніх інстанцій ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права з огляду на таке.
В постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15та в постанові Верховного Суду від 05.08.2020 року у справі № 712/9613/15 вказано, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми, які підлягають стягненню. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача.
Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України. Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
Тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги. Нарахування позивачу пені (штрафу тощо) є лише попередньою фіксацією факту порушення цивільно-правових зобов'язань, яка безпосередньо не впливає на права позивача. Відповідний розрахунок може бути письмовим доказом, який у разі виникнення спору між сторонами повинен оцінюватися судом відповідно до вимог процесуального законодавства.
Суд враховує вказані вище правові позиції Верховного Суду і приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок нарахованої ним заборгованості з урахуванням усіх сплачених ним коштів та наявної у нього на момент спірних відносин пільги (звільнення від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов'язань за кредитним договором за період проходження військової служби) не підлягає задоволенню.
У зв'язку із відмовою судом в задоволенні позову про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок нарахованої ним заборгованості з урахуванням усіх сплачених ним коштів та наявної у нього на момент спірних відносин пільги, похідні позовні вимоги про повернення надмірно сплачених відповідачу коштів впродовж 2019-2020 років також не підлягають задоволенню.
Крім того, суд звертає увагу, що позовні вимоги щодо повернення надмірно сплачених коштів неконкретизовані, оскільки позивачем не зазначено саме в якій сумі відповідач має повернути відповідні грошов і кошти.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 509, 526, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», ст. 1 Закону України «Про Службу безпеки України», ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 95, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -
в задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Кредит» (ЄДРПОУ 38266014, місцезнаходження: 04050, м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 81) про зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складений 19.06.2023.
Суддя: