Справа № 761/19411/20
Провадження № 1-кп/761/1272/2022
26 жовтня 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120 201 001 000 045 72 від 05.06.2020, у якому
гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
та
гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
Шевченківського районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
До обвинувачених застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 10.11.2022, однак, у зв'язку з тим, що завершити судовий розгляд цього кримінального провадження до зазначеної дати не виявилось можливим суд, керуючись ч. 3 ст. 331 КПК України, поставив на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження цього запобіжного заходу.
Як вважав прокурор, на теперішній час ризики непроцесуальної поведінки обвинувачених своєї актуальності не втратили, оскільки з огляду на тяжкість висунутого обвинувачення, суворість покарання, що загрожує обвинуваченим, останні можуть переховуватись від суду, також не виключений ризик вчинення ними іншого кримінально-карного діяння, тому державний обвинувач просив продовжити строк застосованого до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу.
Обвинувачений ОСОБА_7 просив змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, вважаючи зазначені прокурором ризики необґрунтованими.
Захисник ОСОБА_4 підтримала думку свого підзахисного ОСОБА_7 та просила суд врахувати, що останній має на утриманні неповнолітніх дітей та хвору матір, тому переховуватись чи іншим чином перешкоджати розгляду наміру не має. У зв'язку з викладеним захисник просила змінити ОСОБА_7 запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт
Обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також заперечували проти продовження строку тримання їх під вартою, наполягаючи на відсутності зазначених державним обвинуваченим ризиків, тому просили застосувати до них більш м'який запобіжний захід.
Захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 наполягали, що їх підзахисні переховуватись чи іншим чином перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження наміру не мають, просили змінити ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжний захід на більш м'який.
Суд, заслухавши доводи сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши наявні матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
У силу ч. 3 ст. 331 КПК незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою до спливу продовженого двомісячного строку дії цього запобіжного заходу. За наслідками розгляду цього питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Глава 18 КПК, визначаючи порядок вирішення наведеного вище питання, передбачає, що на стадії досудового розслідування встановленню підлягає низка чинників: чи є підозра обґрунтованою; чи є достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК ризиків, на які вказує прокурор; чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Водночас, Главою 28 КПК визначено, що судовий розгляд кримінального провадження здійснюється з метою встановлення, чи доведена вина особи поза розумним сумнівом. Тобто, оцінка обґрунтованості підозри на цій стадії судового провадження виключається.
Таким чином, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого тримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
У своїй практиці ЄСПЛ, досліджуючи строк, протягом якого обвинувачений обмежується у свободі у зв'язку з його триманням під вартою, зазначає, що тримання під вартою особи має відповідати меті п. 1 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), тобто продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до свободи особистості.
У рішенні «Сергій Волосюк проти України» ЄСПЛ визначив, що тривалість попереднього ув'язнення особи у відповідній справі не має перевищувати розумного строку, для визначення якого необхідно дослідити факти на користь та проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи особи.
З викладеного витікає, що досліджуючи такі факти, суд, має дослідити обставини відповідної справи, виходячи з наданих сторонами кримінального провадженнями матеріалів щодо обставин вчинення інкримінованих особі дій, оцінки її моральних якостей, а також наявності чинників, які можуться стримати обвинуваченого від вчинення дій з метою перешкоджання судового розгляду кримінального провадження.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Ладент проти Польщі» тримання під вартою у відповідності до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.
Тобто суд, для обґрунтованості рішення щодо подальшого тримання особи під вартою, має зіставити аргументи «за» та «проти» звільнення такої особи з-під варити.
Досліджуючи наявність реального суспільного інтересу у подальшій ізоляції обвинувачених від суспільства, суд звертає увагу на високу суспільну небезпечність інкримінованих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дій.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , діючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою групою осіб, здійснили напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням до потерпілого насильства, яке є небезпечним для його життя та здоров'я.
На підставі викладеного, суд, не відходячи від засади презумпції невинуватості, зобов'язаний також брати до уваги суспільну небезпечність та характер наслідків інкримінованих обвинуваченим дій, зокрема, нанесення потерпілому тілесних ушкоджень та подальшого його залякування шляхом погрози застосування предмету, схожого на ніж, суд вважає допустимим висновок щодо критичної оцінки моральних якостей обвинувачених та наявність високої ймовірності вчинення останніми позапроцесуальних дій з метою створення перешкод судовому розгляду або ж загрози суспільству.
Наявність у обвинувачених певних сімейних зв'язків, постійного місця реєстрації не зменшує ймовірність вчинення ними дій з метою переховування від суду.
Також, суд не виключає, що обвинувачені можуть вчинити інший злочин, що відповідно до позицій ЄСПЛ також є однією з підстав утримання особи під вартою.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин, з урахуванням доводів сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про наявність факторів, які передбачені ч.1 ст. 194 КПК та дають підстави для визнання доцільним продовження строку тримання обвинувачених під вартою.
При цьому відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у злочині, вчиненому шляхом застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою по 24 грудня 2022 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою по 24 грудня 2022 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою по 24 грудня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1