Справа № 761/19411/20
Провадження № 1-кп/761/1272/2022
03 лютого 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі - головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 120 201 001 000 045 72 від 05.06.2020, у якому
гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
та
гр. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,
обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України,
Шевченківського районним судом м. Києва здійснюється судовий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України.
До обвинувачених застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого спливає 12.02.2022, що у силу ч. 3 ст. 331 КПК України покладає на суд обов'язок поставити на обговорення сторін судового провадження питання доцільності продовження застосованого до обвинувачених запобіжного заходу.
Прокурор клопотала про продовження строку застосованого до обвинувачених запобіжного заходу, оскільки ризики непроцесуальної поведінки останніх, зокрема, переховування від суду та вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення, не втратили своєї актуальності.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник заперечували проти задоволення ініційованого державним обвинуваченим клопотання, наполягаючи на відсутності перелічених прокурором ризиків, тому просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_9 та його захисник також просили у задоволенні клопотання прокурора відмовити та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у особистого зобов'язання.
Суд, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, дійшов висновку про таке.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватись вимог КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та керуватись у своїй діяльності рішеннями Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Наведене положення закріплене у статті 8 КПК, а також у практиці Європейський Суд з прав людини, який неодноразово наголошував, що стаття 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканість, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції.
Так, у справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» ЄСПЛ зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.
З наведеного витікає, що рішення суду про тримання особи під вартою має бути обґрунтованим, а саме у силу позиції ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини» має відповідати не лише вимогам внутрішнього національного законодавства, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
У рішенні «Вікс проти Сполученого королівства» ЄСПЛ зазначив, що особа може бути позбавлена права на свободу та недоторканість лише при дотриманні пункту 1 статті 5 Конвенції, а саме відповідно до процедури, встановленої законом, та якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення (п.п. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції).
Європейський Суд з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» зазначив, що продовжуване утримання особи під вартою може бути виправдане у тій чи іншій справи лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи.
З наведеного витікає, що при позбавленні особи волі та продовженні такого заходу забезпечення, суд повинен враховувати особливості конкретної справи, у якій необхідне тривале утримання особи під вартою у зв'язку з привалюванням суспільного інтересу та безпеки суспільства над правилом поваги до особистої свободи особи.
У зв'язку з цим, Європейський суд у справі «Ладент проти Польщі» звернув увагу, що тримання під вартою у відповідності до підпункту (с) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольнити вимогу пропорційності.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 19.10.2009 № 26-рп/2009 принцип пропорційності передбачає встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина за умови, що таке обмеження є суспільно необхідним.
З наведеного витікає, що принцип пропорційності, діючи у сфері застосування дії запобіжного заходу, вимагає, щоб застосований до особи захід забезпечував збалансованість приватних інтересів особи та публічних інтересів, тобто за конкретних обставин справи був необхідним важелем забезпечення належної процесуальної поведінки особи та суспільної безпеки.
Отже, суд, розглядаючи питання щодо доцільності подальшого утримання особи під вартою, має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки цієї особи, а також, чи виправдовує подальше обмеження прав особи справжній інтерес суспільства.
З наведеного витікає, що вирішуючи питання щодо реальності зазначених стороною обвинувачення ризиків непроцесуальної поведінки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,суд має визначити, зокрема, ймовірність не прибуття обвинувачених до суду, тобто прийняття останніми заходів, спрямованих на переховування від суду з метою уникнення покарання, що загрожує їм у разі визнання їх винуватими у вчиненні інкримінованих дій.
Статтею 178 КПК передбачено, що суворість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі доведення їх винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, є обов'язковою для оцінки судом під час вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу.
Таким чином, оцінюючи реальність існування ризику переховування обвинувачених, суд має врахувати суворості покарання, що загрожує обвинуваченим, однак, крім цього суд має взяти до уваги складність обставин справи, оскільки інкриміновані обвинуваченим дії пов'язані, зокрема, з діяннями, яке кваліфіковане, як тяжкий злочин, вчинений шляхом застосування до потерпілого фізичного насильства, що спричинило нанесення потерпілому легких тілесних ушкоджень.
Отже, з огляду на викладене, врахуванню підлягають характер обвинувачених, їх моральні принципи та наявність інших чинників, що зможуть стримати останніх від позапроцесуальної поведінки: наявність місця мешкання, роботи, сімейних зв'язків та будь-яких інших зв'язків з країною, у якій ведеться їх переслідування.
З огляду на суспільну небезпечність та характер наслідків інкримінованих обвинуваченим дій, суд вважає не безпідставним висновок про високу ймовірність вчинення останніми позапроцесуальних дій з метою переховування від суду.
Наявність у обвинувачених постійного місця реєстрації на території України не зменшує вищевикладений ризик до такого ступеню, щоб повністю виключити його.
Суд також не може залишити поза увагою ризик вчинення обвинуваченими іншого злочину, оскільки інкриміновані їм дії мають корисливу спрямованість, що у сукупністю з відсутністю у обвинувачених офіційного та стабільного джерела доходу свідчить, що злочинна діяльність може бути єдиним джерелом доходу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
З наведеного витікає, що на теперішній час будь-які обставини, які б спростували попередні висновки суду під час обрання та продовження строку тримання під вартою обвинувачених, не встановлені.
При цьому відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України суд вважає за можливе при постановленні ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у злочині, що вчинений шляхом застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я особи.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 177, 178, 180, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою по 03 квітня 2022 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою по 03 квітня 2022 року включно.
Продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_9 під вартою по 03 квітня 2022 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду упродовж п'яти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1