Справа №760/34823/21
2-а/760/457/23
19 червня 2023 року Солом'янський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Калініченко О.Б.
при секретарі Соколовській А.А.,
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор роти № 7 батальйону № 4 патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Скоба Володимир Петрович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
29.12.2021 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ДПП, третя особа інспектор роти № 7 батальйону № 4 патрульної поліції УПП у м. Києві Скоба В.П., про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, матеріали якої після скасування ухвалою Шостого апеляційного суду від 14.11.2022 року ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 07.02.2022 року про повернення позову заявнику повернулися з суду апеляційної інстанції 12.12.2022 року.
З позову вбачається, що позивач оскаржує постанову, складену інспектором Скобою В.П., серії ЕАВ № 1255921 від 22.06.2019 року, якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. за порушення п. 2.1 ПДР України, з якою позивач не погоджується та вважає незаконною.
Представник пояснює, що інспектор зупинив позивача 22.06.2019 року о 18 год. 36 хв. за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 45/2, та звинуватив його в тому, що він, нібито, при виконанні маневру здійснив перестроювання в суміжну смугу, не вимкнувши сигнал повороту, та виніс оскаржувану постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Однак, не надав будь-яких доказів правопорушення.
Посилається на рішення КСУ від 26.05.2015 року № 5-рп/2015, за яким словосполучення «на місці вчинення правопорушення» та «за місцем його вчинення» не є тотожними та мають різне цільове спрямування, а тому, враховуючи положення ст.ст. 258, 276 КУпАП, розгляд справи мав відбуватися за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення, тобто за адресою: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9, де розташоване УПП в м. Києві.
Інспектор не дотримався положень закону та розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу, а не за місцезнаходженням органу, який уповноважений розглядати такі справи, чим порушив права позивача.
Крім того, розгляд справи на місці зупинки транспортного засобу унеможливило виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
Посилається також на порушення порядку розгляду справи, встановленого ст.ст. 278, 279 КУпАП.
Враховуючи викладене, просить задовольнити позов.
Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 21.12.2022 року позовну заяву залишено без руху. 13.01.2023 року на виконання вимог ухвали до суду надійшла заява.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та визначено учасникам справи строк на подання відзиву та пояснень.
13.02.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник ДПП просить у задоволенні позову відмовити, вважаючи твердження позивача хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Посилається на правомірність винесення постанови та притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Інспектор поліції оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказує також щодо правомірності перевірки поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Пояснює, що 22.06.2019 року під час виконання службових обов'язків, перебуваючи на патрулюванні, інспектором було помічено автомобіль HONDA ACCORD, н.з. НОМЕР_1 , який рухався з порушенням ПДР України. Після зупинення транспортного засобу, підійшовши до водія, інспектор назвав своє прізвище та ім'я, посаду та спеціальне звання, проінформував водія про причину зупинення транспортного засобу. Висунув законну вимогу пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР. Водій не пред'явив чинний поліс страхування.
За базою МТСБУ було встановлено, що авто не застраховане. Також у водія було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, від проходження огляду позивач відмовився, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (справа № 761/25596/19). Тобто, перевірка полісу ОСЦПВ була правомірною.
Також зазначає, що відповідно до розділу VІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018 року, строк зберігання відеозаписів становить 30 діб, а тому відсутні фото- та відеоматеріали на підставі яких була винесена оскаржувана постанова. Разом з тим, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення був досліджений та встановлений інспектором під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Розглядаючи дану адміністративну справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 22.06.2019 року інспектором Скобою В.П. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 1255921, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн., за порушення п. 2.1 ПДР України.
Згідно з п.п. 3, 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень та припиняє їх; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням ПДР України його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
У відповідності до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, правил дорожнього руху (ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв. Тож, постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 126 КУпАП, на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, інспектор діяв в межах наданих йому повноважень та відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Згідно зі ст. 16 Закону водій зобов'язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в них.
Зі змісту постанови вбачається, що водій при оформленні адмінматеріалів не надав поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Так, згідно з п. 2.1 ґ) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, у виді накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Позивач заперечує свою вину щодо порушення правил дорожнього руху, а оскаржувану постанову вважає такою, що підлягає скасуванню, зазначаючи, що він не вчиняв інкримінованого йому правопорушення.
З аналізу положення ст. 247 КУпАП випливає, що обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сторона відповідача у відзиві вказує, що за базою МТСБУ було встановлено, що автомобіль не застрахований.
Також з відзиву слідує, що 22.06.2019 року відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, матеріали якого розглянуто суддею Шевченківського районного суду м. Києва та постановою від 08.11.2019 року визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Кодекс адміністративного судочинства України передбачає не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч. 2 ст. 77), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77).
Доказів наявності у позивача чинного страхового полісу про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів для доведення своїх позовних вимог сторона позивача не була позбавлена можливості надати.
Разом з тим, в загальнодоступному доступі на веб-сайті МТСБУ наявна можливість перевірки чинності полісу внутрішнього страхування, за відомостями якої вбачається, що поліс на ТЗ № НОМЕР_1 станом на 22.06.2019 року не знайдено. Отже, факт адміністративного порушення наявний.
Положеннями ст. 53 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» чітко передбачено право посадових осіб відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряти документи водія транспортного засобу, в тому числі, наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
За п 21.4. ст. 21 цього Закону, у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom», будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов'язки.
Отже, водій при керуванні автомобілем зобов'язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог ПДР України.
Слід звернути увагу, що порушення процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем не впливає на суть вчиненого правопорушення та не є підставою для задоволення позовних вимог. Аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.10.2017 року (справа № 761/4692/17).
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, суд вважає, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення доведена та у інспектора були наявні правомірні підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову та залишення рішення суб'єкта владних повноважень без змін.
Керуючись ст.ст. 126, 245, 246, 251, 256, 268, 276, 287-289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 9, 21, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 250, 251, 269, 286 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3, код ЄДРПОУ 40108646), третя особа інспектор роти № 7 батальйону № 4 патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві Скоба Володимир Петрович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: