Справа № 951/349/23
Провадження №1-кп/951/42/2023
20 червня 2023 року смт Козова
Козівський районний суд Тернопільської області
у складі головуючої судді ОСОБА_1
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
потерпілої ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду смт Козова кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 9 квітня 2023 року за №12023216050000066 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована у встановленому законом порядку за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , громадянки України, з середньою-спеціальною освітою, яка працює молодшою медичною сестрою (санітарка-прибиральниця) у Тернопільській комунальній міській лікарні №2, розлучена, раніше не судима,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
установив:
08 квітня 2023 року близько 10 годин 30 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її матір'ю ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , які в цей час перебували у приміщенні ґанку житлового будинку, за місцем їх спільного проживання, що за адресою: АДРЕСА_2 виник словесний конфлікт, у ході якого у ОСОБА_4 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник кримінально-протиправний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_5 .
Реалізовуючи свій кримінально-протиправний намір, 8 квітня 2023 року близько 10 години 30 хвилин, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 перебуваючи у приміщенні ґанку житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, взяла у праву руку металеве оцинковане відро, яким умисно нанесла один удар в область лівої скроневої ділянки голови ОСОБА_5 , яка в цей час нагнулася, щоб підняти віник, чим спричинила останній тілесні ушкодження.
В результаті умисних, протиправних дій ОСОБА_4 спричинила ОСОБА_5 тілесні ушкодження, у вигляді: садна лівої брови та поверхневої рани і садна лівої виличної ділянки, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.
Таким чином, своїми діями, що виразились в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Допитана у судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, визнала повністю, визнала всі фактичні обставини, як вони пред'явлені в обвинуваченні, та дала показання, що вона дійсно вчинила кримінальний проступок при обставинах, які вказані в обвинувальному акті. У вчиненому щиро розкаюється.
Потерпіла ОСОБА_5 в дебатах зазначила, що не може більше жити з своєю дочкою в одній хаті у звязку із зловчиванням такою алкогольних напоїв.
За згодою сторін, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів, зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів в добровільності їх позицій, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. Судом сторонам було роз'яснено, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Тому суд обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої.
Оцінивши показання обвинуваченої, які вона надала вільно, без примусу та тиску, будучи ознайомленою із правилами ст.ст. 349, 394 КПК України, і які узгоджуються між собою та не суперечать обвинувальному акту, суд дойшов висновку, що ОСОБА_4 вчинила кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання, суд враховує вимоги п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, вчинення кримінального проступку щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах та щодо особи похилого віку.
Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченої, суд бере до уваги, те що вона згідно з статтею 89 КК України раніше не судима, працює, на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебуває у комунальному некомерційному підприємстві «Козівська центральна районна лікарня Козівської селищної ради».
Тож, за сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд дійшов до висновку про те, що покарання обвинуваченій ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України необхідно призначити у межах, установлених у санкції ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Крім того, судом враховано позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо можливого призначення обвинуваченій покарання у виді штрафу.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлений.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватоюу вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України й призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 /вісімсот п'ятдесят/ гривень 00 копійок.
Речовий доказ: довідку огляду лікаря травматолога КНП "Козівська ЦРЛ Козівської селищної ради" - залишити при матеріалах справи; металеве відро - повернути потерпілій.
Вирок може бути оскаржено сторонами до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Козівський районний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 6 ст. 376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Суддя ОСОБА_1