465/1523/23
1-кп/465/923/23
Вирок
Іменем України
19.06.2023 року Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження №12023141370000051 від 10.01.2023 року про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Львова, одруженої, із середньою освітою, працюючої продавцем магазину “ ІНФОРМАЦІЯ_2 », не судимої, зареєстрованої і проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , т.м. НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ (із подальшими змінами), в Україні введено воєнний стан, 14.12.2022 року близько 17.15 год., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, усвідомлюючи, що за її діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , таємно викрала із торгового стелажа майно ФОП ОСОБА_5 , а саме ліхтарик «Panther 3001» вартістю 344 гривні, який помістила собі у рюкзак, котрий мала із собою, та в подальшому вийшла з приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_3 », не оплативши за товар.
Таким чином, ОСОБА_4 скоїла таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.
У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, визнала повністю, підтвердила усі обставини його вчинення. Зокрема, пояснила, що в грудні 2022 року, точної дати не пригадує, разом із своїм чоловіком та дитиною зайшла в магазин «Є таке» по вул. Наукова у м. Львові, щоб придбати гель для прання. Даний магазин торгує продовольчими товарами, а також побутовою хімією і технікою. У торговому залі на нижній полиці стелажу помітила ліхтарик та в неї раптово виник умисел заволодіти таким, тому взяла його із стелажу та поклала у свій рюкзак. Після цього на касі розрахувалася за той товар, який вона взяла, окрім ліхтарика, який був схований у рюкзаку. В подальшому із викраденим ліхтариком вийшла з магазину та пішла додому, де користувалася ним у зв'язку з частими відключеннями світла. Розуміє, що вчинила неправильно, обіцяє більше не вчиняти подібних дій, заподіяну магазину шкоду відшкодувала в повному обсязі, а тому, просила її суворо не карати.
Представник потерпілого ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, у прийнятті рішення покладається на думку суду, вказав, що претензій матеріального характеру ФОП ОСОБА_5 до обвинуваченої не має, оскільки остання заподіяну шкоду відшкодувала, відповідно, цивільний позов у кримінальному провадженні потерпілим не заявлявся.
З урахуванням поданої представником потерпілого ФОП заяви, положень ст.325 КПК України, думки учасників провадження, які вважають за можливе розгляд справи здійснювати за відсутності такого представника, який до суду не з'явився та у поданій заяві висловив свою позицію у кримінальному провадженні, суд ухвалив розгляд справи проводити без участі представника потерпілого ФОП ОСОБА_5 - ОСОБА_6 , оскільки це не перешкоджає встановленню обставин під час судового розгляду.
Суд з'ясував, що обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються і кожен з них правильно розуміє зміст цих обставин. Суд також впевнився у добровільності їх позиції та роз'яснив їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені ч.2 ст.394 КПК України. З урахуванням думки всіх учасників процесу та на підставі ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і судовий розгляд було обмежено допитом обвинуваченої та дослідженням документів, що характеризують її особу, а також стосуються речових доказів у справі.
Отже, суд вважає доведеним факт скоєння ОСОБА_4 таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
З огляду на викладене, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд враховує тяжкість вчиненого нею кримінального правопорушення, яке з урахуванням положень ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, мету вчинення суспільно небезпечних дій, зокрема бажання протиправно обернути чуже майно на свою користь, відсутність обтяжуючих покарання обставин, наявність пом'якшуючих обставини, якими суд визнає щире каяття обвинуваченої, активне сприяння нею у розкритті кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданого збитку, особу ОСОБА_4 , яка раніше до кримінальної відповідальності не притягалася, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря нарколога не перебуває.
Тому, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеру і ступеня його суспільної небезпеки, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання у межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі. Водночас наявність пом'якшуючих відповідальність обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, добровільне відшкодування обвинуваченою заподіяних збитків, наявність у неї на утриманні двох малолітніх дітей ( ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ), дають підстави суду визначити таке покарання на рівні мінімальної межі, передбаченої санкцією ч.4 ст.185 КК України, за якою ОСОБА_4 обвинувачується. Наведене узгоджується з вимогами ст.69-1 КК України, відповідно до яких за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Також відповідно до ч.1 ст.75 КК України, якщо суд, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
У даному випадку, на переконання суду, до ОСОБА_4 можуть бути застосовані положення ст.75 КК України, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини, зокрема, усвідомлення обвинуваченою своєї провини, щире каяття останньої, сприяння нею проведенню досудового розслідування, готовність відповідати за скоєне, відшкодування збитків потерпілій особі, відсутність в потерпілого ФОП будь-яких претензій до обвинуваченої, наявність в останньої двох малолітніх дітей, офіційного місця праці, а також думка прокурора про доцільність застосування до обвинуваченої положень ст.75 КК України, є достатніми для висновку про можливість виправлення обвинуваченої без відбування покарання. Разом з тим, на ОСОБА_4 слід покласти обов'язки, визначені ст.76 КК України, які відповідатимуть завданням контролю за поведінкою засудженої з метою встановлення факту її виправлення.
З огляду на вимоги ч.2 ст.65 КК України визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових кримінальних проступків та злочинів.
Запобіжний захід відносно обвинуваченої ОСОБА_4 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.
Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.
Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.349, 368-371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного їй покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Речовий доказ у справі: ліхтарик марки «Panther 3001», який згідно квитанції 00661 передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, - повернути власнику ФОП ОСОБА_5 (код НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ).
Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
Суддя ОСОБА_1