Справа №:755/3003/23
"15" червня 2023 р. м. Київ
Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Савлук Т. В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», звернулося до суду з позовом, в якому просить суд: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , заборгованість за послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання в розмірі 84 766,39 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 16 447,41 грн., 3% річних у розмірі 6 663,22 грн., за отриману інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 35,00 гривень та судовий збір в розмірі 2 684,00 гривень.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідачі з жовтня 2014 року не вносять плату за отримані послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії та з серпня 2017 року за отримані послуги з гарячого водопостачання, в результаті чого утворилася заборгованість станом на 23 лютого 2022 року в розмірі 84 766,39 гривень, з яких заборгованість з централізованого опалення становить 32 209,71 гривень, та заборгованість із сплати послуг за гаряче водопостачання в розмірі 52 556,68 гривень, що є предметом спору.
20 березня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
10 квітня 2023 року ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов з викладенням своїх міркувань по суті предмета позову з посиланням на норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що 17 вересня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, від шлюбу мають спільну дитину - доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З січня 2009 року ОСОБА_3 разом з донькою та чоловіком ОСОБА_2 почали проживати за адресою: АДРЕСА_1 , а з січня 2009 року була зареєстрована за вказаною адресою. Однак починаючи з вересня 2014 року відповідач ОСОБА_3 разом з дочкою не проживає за місцем реєстрації, в зв'язку з погіршенням сімейних стосунків, тому змушена була орендувати квартиру, за адресою: АДРЕСА_3 . 12 лютого 2016 року Дніпровським районним судом міста Києва ухвалено рішення, яких шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розірвано. В лютому 2016 року ОСОБА_3 переїхала на постійне місце проживання разом з донькою, до своєї матері, та по сьогоднішній день проживають разом за адресою: АДРЕСА_4 , та несе оплату за спожиті житлово-комунальні послуги. Оскільки починаючи з 2014 року відповідач ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , хоч зареєстрована, однак не проживає за вказаною адресою та не є споживачем комунальних послуг, тому відсутні підстави для солідарного стягнення заборгованості з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , правом подати відзив на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористалися.
Таким чином, розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони грунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро-Рекострукція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року за № 198, що підтверджується переліком житлових будинків, затвердженим Головою Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.
На виконання вимог ч.4 ст.165 Цивільного процесуального кодексу України, суддею в порядку досудової підготовки справи здійснено запит до Електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», відповідно до наданої інформації, з якої вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , з 20 червня 1991 року по теперішній час, а відповідач ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 16 січня 2009 року по теперішній час.
У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»
Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (Постанова Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц)
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України).
Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 Цивільного кодексу України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року у справі № 6-59цс13.
Відповідно до положення статті 322 Цивільного кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Правила користування приміщеннями житлових будинків, затвердженні Постановою КМУ України від 08 жовтня 1992 року № 572, п.18 зобов'язують наймача, власника й орендаря житлового приміщення оплачувати житлово-комунальні послуги, тому враховуючи положення ст. 541 Цивільного кодексу України зобов'язання з оплати комунальних послуг мають солідарний характер, а тому особи, що є співвласниками квартири несуть солідарні зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, відповідно до ст. 544 Цивільного кодексу України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Заявляючи вимоги про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 заборгованості за послуги постачання централізованого опалення (з жовтня 2014 року по 23 лютого 2022 року) та постачання гарячої води (з серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року), Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» просило стягнути заборгованість в загальному розмірі - 84 766,39 грн., з яких: заборгованість за послуги централізованого опалення - 32 209,71 грн. заборгованість за послуги з постачання гарячої води в розмірі 52 556,68 гривень.
На спростування заявлених вимог, відповідач ОСОБА_3 посилається на наступне, що вона з 16 січня 2009 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак не є власником нерухомого майна та з 2014 року не проживає за місцем реєстрації та не користується послугами, які надає Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», тому відсутнє зобов'язання здійснювати оплату житлово-комунальних послуг, які надаються до кв. АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Наведене визначення є місцем проживання в приватноправовому розумінні.
Натомість відносини щодо місця проживання фізичної особи в публічно-правовому розумінні регулюються Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV (надалі - Закон № 1382-ІV).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», надано визначення, зокрема, таких термінів:
місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини;
документами, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи є - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні;
реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку;
Згідно з ч. 1, 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором.
У відповідності до ст. 15 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», особи, винні у порушенні вимог цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 "Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру".
Так, відповідно до п. 3, 4 Правил реєстрації місця проживання реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.
Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.
Пунктом 9 Правил визначено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.
Як вбачається з Інформації Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованою з 16 січня 2009 року по теперішній час, за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Отже, нести витрати по оплаті наданих житлово-комунальних послуг зобов'язані особи місце проживання яких, у цій квартирі, зареєстровано у встановленому порядку.
Позивач виконував свій обов'язок по наданню послуг, а відповідачі ними користувалися, а тому зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2019 року у справі №335/479/17 (провадження №61-22435св18), у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №756/10344/14
З огляду на вищевикладені положення, посилання відповідача ОСОБА_3 на той факт, що вона хоча й зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 , однак з 2014 року по день подання позову не проживає за місцем реєстрації, а тому не є споживачем послуг, які надає Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», суд не приймає до уваги, оскільки дані твердження не мають правового значення для вирішення даного спору, наявність реєстрації місця проживання осіб в житловому приміщенні зобов'язує, зокрема, по його утриманню та нести відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг незалежно від місця фактичного проживання.
Судом встановлено, що відповідачі своєчасно не вносили плату за послуги постачання централізованого опалення та постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість, у розмірі - 84 766,39 грн., з яких: заборгованість за послуги централізованого опалення за період з 01 жовтня 2014 року по 23 лютого 2022 року - 32 209,71 грн. заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 01 серпня 2017 року по 23 лютого 2022 року в розмірі 52 556,68 грн., ці обставини підтверджуються долученими до справи доказами, які надано позивачем, в свою чергу відповідачі не скористалися правом подати докази на спростування заявлених вимог та належного виконання зобов'язання по сплаті за спожиті комунальні послуги.
У статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 Цивільного кодексу України)
За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).
З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов'язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц
Разом з тим, згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)" (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року було запроваджено карантин, на період дії якого Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17 березня 2020 року) заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, нарахування та стягнення судом 3% річних та інфляційних втрат за період з 12 березня 2020 по дату завершення нарахування зобов'язань згідно розрахунку заборгованості - 23 лютого 2022 року на суму боргу за надані послуги, є помилковим та порушує норми матеріального права.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення розміру 3% річних та інфляційна складова підлягає зміні шляхом перерахування розмірів цих сум з виключенням з періоду обрахунку періоду з 12 березня 2020 по 23 лютого 2022 року, протягом якого штрафні санкції не нараховуються в силу імперативної вказівки закону.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги наявну заборгованість у відповідачів, позивачем правомірно заявлено вимоги про нарахування сум передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, тому суд присуджує стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , інфляційні втрати в розмірі 6 310,73 гривень та 3 % річних 2 648,21 гривень, за період по 01 березня 2020 року.
Вимога про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрат, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 35,00 гривень не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів, що такі витрати понесені підприємством з вини відповідачів та підлягають стягненню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного - процесуального кодексу України Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно до ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, підлягає частковому задоволенню, та присуджує до стягнення солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії та за послуги з гарячого водопостачаннярозмірі 84 766,39 грн., інфляційну складову боргу в розмірі 6 310,73 грн., та 3% річних у розмірі 2648,21 грн.
Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684 грн. 00 коп., тобто по 894,66 грн. з кожного, які сплачено позивачем за подання позову до суду.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 322, 509, 526, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, статтями 1, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 2, 10, 49, 76-81, 89, 141, 264 - 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості,- задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії та за послуги з гарячого водопостачанняв розмірі 84 766 (вісімдесят чотири тисячі сімсот шістдесят шість) грн. 39 коп.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» інфляційну складову боргу в розмірі 6 310,73 грн., та 3% річних у розмірі 2 648,21 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» судові витрати по сплаті судового збору в рівних частках в розмірі 894 (вісімсот дев'яносто чотири) грн. 66 коп., з кожного відповідача.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ», Код ЄДРПОУ 37739041, міжнародний номер банківського рахунку НОМЕР_1 в АТ «Сенс Банк» у м. Києві, юридична адреса: м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20.
Боржник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Боржник: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: