2/754/18/23
Справа № 754/16207/19
Іменем України
20 червня 2023 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Сенюти В.О.,
при секретарі: Омельченко К.О.,
за участю:
представника заявника: Івасина О.Р.
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивачів: Заєць О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву адвоката Івасина Олександра Романовича про стягнення судових витрат у справі №754/16207/19, -
Адвокат Івасин О.Р. звернувся до Деснянського районного суду м. Києва із заявою про стягнення витрат у зв'язку із відмовою позивачів від позову в частині вимог до відповідача в порядку ст. 142 ЦПК України.
Подану заяву обґрунтовано тим, що у провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , АТ КБ «ПриватБанк», ДП «Сетам», Деснянського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Легкий В.В. про витребування майна, визнання недійсними електронні торги з реалізації частки квартири АДРЕСА_1 , скасування свідоцтва про право власності, скасування реєстрації в реєстрі нерухомого майна. В подальшому позивачі змінили підстави позову. 15.05.2023 року позивачі подали заяву про відмову від частини позовних вимог. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 15.05.2023 року заяву задоволено. Позивачі подали до суду у листопаді 2019 року, в подальшому змінили підставу позову у жовтні 2020 року, потім подавали позовну заяву у новій редакції у липні 2022 року. Справа перебувала у підготовчому засіданні з листопада 2019 року по 31.10.2022 року. Позивачі та їх представник неодноразово заявляли клопотання про відкладення розгляду справи, про оголошення перерви у судовому засіданні у зв'язку з неявкою представника позивачів, зокрема 25.11.2020 року, 24.01.2022 року, 23.05.2022 року, 14.09.202 року, 26.04.2023 року. Наведена поведінка позивачів та представника явно вказує на вчинення дій, що призводять до затягування розгляду справи. На підставі викладеного - просить стягнути з позивачів на користь ОСОБА_4 судові витрати на правову допомогу у сумі 43000 грн.
В судовому засіданні адвокат Івасин О.Р. подану заяву підтримав, просив задовольнити з викладених підстав.
Представник позивачів заперечував щодо задоволення заяви з тих підстав, що провадження по справі у повному обсязі не закрито, розгляд справи триває, а заявником не надано доказів щодо понесених ним судових витрат.
Інші учасники розгляду заяви в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду - повідомлені належним чином.
Вислухавши доводи адвоката Івасина О.Р., представника позивачів - адвоката Заєць О.В., дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
З письмових матеріалів справи вбачається, що 15.05.2023 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва провадження щодо частини позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та АТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними свідоцтва про право власності від 29.03.2019 року № ННВ 475279 на 25/300 частки квартири АДРЕСА_1 , що належали на праві власності ОСОБА_1 , яке зареєстровано в реєстрі за № 635 та № HHB 475278 на 25/300 частки квартири АДРЕСА_1 , що належали на праві власності ОСОБА_3 , яке зареєстровано в реєстрі за № 634, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В.; скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 25/300 частки квартири АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. за номером про запис про право власності від 28.03.2018 року № 25475985 та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на 25/300 частки квартири АДРЕСА_1 , проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В., за номером про запис про право власності від 28.03.2018 року № 25475978; витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 25/300 частки квартири АДРЕСА_1 ; витребування від ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 25/300 частки квартири АДРЕСА_1 - закрито.
За ч. 9 ст. 141 ЦПК, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, виходячи з означених норм цивільно-процесуального законодавства, підставою для стягнення компенсації судових витрат при постановленні ухвали суду про закриття провадження, є встановлення судом необґрунтованих дій позивача (ч.5 ст. 142 ЦПК України), а також у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони (ч.6 ст. 142 ЦПК України, ч. 9 ст. 141 цього Кодексу).
Зловживання правами характеризуються умислом порушити порядок цивільного судочинства.
Відповідно до ч.2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:
1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;
3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;
4) необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;
5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Письмові матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності обставин передбачених ч. 9 ст. 141 ЦПК України.
За таких обставин, заява адвоката Івасина О.Р. про стягнення витрат у зв'язку із відмовою позивачів від позову в частині вимог до відповідача у справі №754/16207/19 не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 142, 270 ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви адвоката Івасина Олександра Романовича - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги. В разі оголошення вступної та резолютивної частини ухвали або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи строк оскарження ухвали обчислюється з дня складання її повного тексту.
Повний текст ухвали суду складено: 20.06.2023 року
Суддя: В.О. Сенюта