єдиний унікальний номер справи 531/1987/21
номер провадження 2/531/143/23
14 червня 2023 року м. Карлівка
Карлівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді Попова М.С.,
за участю секретаря - Клименко Т.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за послуги теплопостачання.02.03.2022 було винесено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги. За заявою ОСОБА_2 , ухвалою від 30.01.2023, заочне рішення Карлівського районного суду Полтавської області від 02 березня 2022 року по цивільній справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, скасовано. Ухвалою суду від 01.03.2023, було замінено неналежного відповідача ОСОБА_2 на належного - ОСОБА_1 .
Позовна заява обґрунтована тим, що послуги з теплопостачання надавалися за адресою: квартира АДРЕСА_1 . Взаємовідносини підприємства, з надання послуг з теплопостачання за вказаною адресою, врегульовано договором, який було укладено з попереднім власником квартири - ОСОБА_2 , який 07.06.2017 продав квартиру ОСОБА_3 . А відповідно до договору купівлі-продажу від 05.03.2018, ОСОБА_1 стала одноосібним власником зазначеної квартири АДРЕСА_1 та відповідно користувачем послуг, наданих позивачем по справі. Підприємством надавались послуги з теплопостачання, а відповідач такі послуги прийняла, від їх отримання не відмовлялася, але не оплачувала їх у період з березня 2018 по 01.06.2021 в результаті чого утворилась заборгованість, що склала 21227,01 грн. Разом з інфляційними витратами та 3% річних, загальна сума боргу склала 25678,38 грн. Про збільшення позовних вимог, позивачем було подано відповідну заяву.
З урахуванням зазначеного, позивач просить стягнути з ввідповідачки суму боргу та судовий збір.
Представник позивача в судове засідання не з'явився. У наданій суду письмовій заяві представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, позов підтримав, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явилася і не повідомила суд про причини неявки, заяви про розгляд справи без її участі чи відзиву на позов не надала. Про час, дату та місце розгляду справи відповідач була повідомлена у встановленому законом порядку, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
За вказаних обставин, відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 66-70 ЖК України, передбачено плату за користування житлом.
Згідно зі ст. 67 ЖК - плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Відповідно до ч. 1 ст. 68 ЖК, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між виробниками і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначено у Законі України «Про житлово-комунальні послуги».
Частинами 1-3 ст. 16 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства; перелік житлово-комунальних послуг, що надаються споживачу, залежить від рівня благоустрою відповідного будинку (споруди); комунальні послуги надаються споживачам безперебійно, крім встановлених Законом випадків. Безперебійний порядок надання послуги, встановлено також у п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених 21.07.2005 року.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Обов'язок укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, частиною 3 ст. 20 даного Закону, покладено на споживача.
Згідно з ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», на споживача також покладено обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є комунальним підприємством, яке надає у тому числі і послуги з теплопостачання (а.с.10).
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
З аналізу положень статей 11, 319, 322, 509, 526, 610 ЦК України, статей 1, 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» в їх системному взаємозв'язку вбачається, що кожен власник квартири (нежитлового приміщення) в будівлі несе обов'язок з утримання власного майна, приміщень загального користування та прибудинкової території.
Договір між сторонами по справі не укладався, тому правовідносини між ними регулюються ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Позивачем надавалися послуги з теплопостачання до квартири, належної відповідачу, а відповідач такі послуги прийняв та не відмовлявся від їх отримання.
Судом встановлено, що відповідачка з 05.03.2018 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Договором купівлі-продажу (а.с.60, 61-62), та є користувачем послуг, наданих позивачем.
Наданий позивачем, разом із заявою про збільшення позовних вимог, розрахунок заборгованості за послуги теплопостачання по квартирі АДРЕСА_1 , свідчить, що відповідач надані послуги не оплачувала (а.с.73), хоча має такий обов'язок виходячи із зазначеного. Сума боргу за період з березня 2018 по травень 2021 склала 21227,01 грн.
За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.
Крім того, застосування положень частини другої статті 625 ЦК України до спірних правовідносин також кореспондується із закріпленими в пункті 3 частини першої статті 96 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення (далі - ЦПК України 2004 року), нормами, відповідно до яких однією з вимог, за якими може бути видано судовий наказ, є вимога про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості.
Викладене узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13.
У зв'язку з наявністю заборгованості, позивачем розраховано інфляційні втрати за весь час прострочення у розмірі 3112,86 грн. та 3% річних у розмірі 1338,51 грн. (а.с. 75-76,77-78), що відповідає положенням статті 625 ЦК України.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить висновку, що оскільки в добровільному порядку відповідачка не здійснює оплату за спожиті послуги централізованого теплопостачання, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем, вона підлягає стягненню з неї.
Крім того, відповідачка прострочила виконання грошового зобов'язання, не сплативши вчасно платежі за надані комунальні послуги, виходячи із суми основного боргу, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат обґрунтованими та такими, що також підлягають задоволенню та стягненню.
Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги у стягненні всієї суми боргу, в порядку ст.141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509,526,625 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст.66-70 ЖК України, керуючись ст. ст. 247,259, 263-265,280-281 ЦПК України, суд,
Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», яке розташоване в м.Полтава Полтавської області по вул.Комарова, буд.2а, ЄДРПОУ 03338030, р/р № НОМЕР_2 в АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, заборгованість за послуги теплопостачання з урахуванням інфляційних витрат та 3% річних у загальному розмірі 25678,38 грн. (двадцять п'ять тисяч шістсот сімдесят вісім гривень тридцять вісім копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 , на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго», яке розташоване в м.Полтава Полтавської області по вул.Комарова, буд.2а, ЄДРПОУ 03338030, р/р № НОМЕР_2 в АТ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478, суму сплаченого судового збору у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень нуль копійок).
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги або через Карлівський районний суд Полтавської області. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Суддя М. С. Попов