Справа № 524/3884/23
Провадження № 2/524/1807/23
20.06.2023 року Суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області Предоляк О.С., розглянувши матеріали позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-
До Автозаводського районного суду м Кременчука надійшла позовна заява АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , у якій просять стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 40738,46 грн. за кредитним договором № б/н від 07.10.2014, як спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальника ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину до якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого.
До позовної заяви долучено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Разом з тим, вказане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ч.4 ст.19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин.
Відповідно до ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
З правового аналізу вище наведених норм закону вбачається, що представництво особи в суді може здійснюватись іншою особою, аніж адвокатом (особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу) лише в тих справах, які відповідно до закону можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (спори, що виникають з трудових відносин, а також малозначні справи).
Відповідно до п.2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо спадкування.
З урахуванням вимог вищевказаної статті ЦПК України, зважаючи на предмет спору - стягнення боргу кредитором спадкодавця, вказана справа не може бути визнана малозначною та розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно зі ст.131-2 Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Відповідно до п.18 п.1 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11, пункту 16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України.
В свою чергу, положеннями пп.11, п.16-1 розділу ХV Перехідні положення Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131 -1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Відповідно до вимог ч.1 та 2 ст. 60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
З правового аналізу вище наведених норм закону вбачається, що представництво особи в суді може здійснюватись іншою особою, аніж адвокатом (особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу) лише в тих справах, які відповідно до закону можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (спори, що виникають з трудових відносин, а також малозначні справи).
Разом з тим, вказана справа відповідно до п.2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України підлягає розгляду в порядку загального провадження.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, остання від імені АТ КБ «Приватбанк» підписана Алєксєєвим А.В. на підставі довіреності № 5435-К-О від 06.07.2021 року, виданої головою правління банку.
Згідно інформації з єдиного реєстру адвокатів відомості про ОСОБА_3 відсутні.
Матеріали позовної заяви не містять належним чином засвідчених документів на підтвердження права ОСОБА_3 на зайняття адвокатською діяльністю (посвідчення адвоката, свідоцтва на зайняття адвокатською діяльністю), а також ордеру на ведення справи в суді, тобто відсутні докази наявності у ОСОБА_3 права на представництво прав у суді, яке з 01 січня 2019 року здійснюється виключно адвокатами.
Таким чином, копія довіреності на право бути представником в судових установах не підтверджує право на зайняття адвокатською діяльністю, не підтверджує правовий статус адвоката, та не надає ОСОБА_3 безумовного права підпису позовної заяви та звернення із позовною заявою до суду в інтересах та від імені позивача.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 року у справі № 303/4297/20, провадження № 14-105цс21.
Відповідно до п. 1, ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України, заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або посадове становище якої не вказано.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави ( рішення у справі «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року, рішення у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року).
З огляду на вищевикладене, вивчивши матеріали заяви, судом встановлено, що заяву подано та підписано особою, яка не надала суду належні документи наявності повноважень на підпис позовної заяви та звернення із позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача, - що є підставою для повернення заяви заявникові відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі № 811/1507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі № 9901/736/18.
З урахуванням наведеного, даний позов підлягає поверненню позивачу.
При цьому, відповідно до ч.7 ст. 185 ЦПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 185, 259-261, 353, 354 ЦПК України, суддя
Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - повернути позивачу, у зв'язку з тим, що заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцятиднів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: О.С.Предоляк