Справа № 1018/2262/2012
Провадження 4-с-16/23
ухвала
Іменем України
20 червня 2023 року Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Тиханського О.Б.
за участю секретаря Бойко В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу скаргою ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанов, зацікавлена особа Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ),
23.05.2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із даною скаргою, у якій просила скасувати розшук та арешт транспортного засобу OPEL MERIVA з державним номерним знаком НОМЕР_1 накладений постановами відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції від 14.07.2016 року по ВП №51468185; - скасувати розшук транспортного засобу OPEL MERIVA з державним номерним знаком НОМЕР_1 оголошений постановою відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції від 14 липня 2016 року по ВП №51468185.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що 31.08.2017 року постановою державного виконавця повернуто виконавчий документ стягувану. Будь яких дій стосовно виконання такої постанови не вчинено, та на даний час не може бути вчинено, оскільки виконавче провадження знищено у зв'язку із закінченням термінів зберігання. Вказане стало підставою для звернення до суду зі скаргою.
В судове засідання скаржниця не з'явилась, подала заяву про вирішення скарги без її участі.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань, відзиву до суду не направив, причини неявки суд не повідомив.
Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 ЦПК України та на належність повідомлення заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 червня 2016 року Обухівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у рамках винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №2-352/12 виданого Обухівським районним судом Київської області від 10.01.2013 року. (а.с 45).
14 липня 2016 року Обухівським міськрайонним відділом державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) у рамках виконавчого провадження ВП №51468185 винесено постанову про розшук майна боржника, а саме оголошено в розшук автомобіль OPEL Мeriva, 2007 р.в. р.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується копією постанови (а.с 46).
31 серпня 2017 року Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) своєю постановою повернув виконавчий документ стягувачу.
На підставі отриманої інформації скаржниця ОСОБА_1 звернулась до зацікавленої особи з заявою про зняття арешту та заборон, однак останній було повідомлення працівниками Обухівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ), що задоволення заяви не можливе, так як виконавчі провадження знищене, а тому було роз'яснено право звернення до суду для зняття арешту.
Отже, як встановлено судом, арешт на автомобіль знятий на підставі ухвали Обухівського районного суду від 29 листопада 2022 року в межах виконавчого провадження ВП№ 38124602, але при зверненні ОСОБА_1 до зацікавленої особи, їй стало відомо що відносно неї існує ще одне виконавче провадження ВП № 51468185, але обтяження по даному провадженню не скасовано, що порушує права скаржниці володіти, розпоряджатися та користуватися її майном.
Відповідно до ст. 50 ч.1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час винесення постанови) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться. При цьому, згідно ст. 56 ч.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час розгляду справи) арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до пункту 3.17 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу, державний виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону, результати виконання, а також наслідки завершення відповідного виконавчого провадження (зняття арешту тощо).
Отже згідно з приписами пункту 3.17 Інструкції № 512/5, статті 50 Закону № 606-XIV, державний виконавець при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу проводить всі необхідні дії у зв'язку із завершенням виконавчого провадження, в тому числі й знімає арешт, накладений на майно боржника.
Відповідно до ч.1,2 ст. 56 ЗУ "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
П.7 ч.4 ст. 59 ЗУ "Про виконавче провадження" визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника, що відповідає фактичним обставинам, але ігнорується відповідачем.
Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у ц/с. №201/10329/16-ц та діючої Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року №6, визначений порядок оскарження дій державного виконавця та порядок звернення із скаргою до суду.
Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи ( крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За частиною 2 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації обтяження є в тому числі й рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дії або бездіяльність державного реєстратора можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
У відповідності до вимог п.18 постанови пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 травня 2012 року N 5 «Про внесення змін до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року N 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Прецендента практика ЄСПЛ містить принцип «належного урядування». Цей принцип,як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskalv. Poland), п. 73).
Стаття 1 Першого протоколу до конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 9 жовтня 1979 року в справі Ейрі (пункт 24), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України (пункт 32). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (пункт 32). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia).
З огляду на викладені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що фактичним не зняттям суб'єктом оскарження арешту з майна боржника у виконавчому провадженні порушується право заявника, яке підлягає захисту.
Щодо вимог заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягають виконанню слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю або частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Виконавче провадження закінчується після сплати боржником основної заборгованості за виконавчим документом, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
Оскільки, суду не надано доказів щодо відсутності у боржника заборгованості щодо сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, в задоволенні заяви в частині визнання виконавчого листа таким, що не підлягає задоволенню слід відмовити
Керуючись ст.ст.2, 4, 18, 76-82, 259, 260, 268, 447, 448 ,450, 451 ЦПК України,
Скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця неправомірними, скасування постанов, зацікавлена особа Обухівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) - задовольнити частково.
Скасувати розшук та арешт транспортного засобу OPEL MERIVA з державним номерним знаком НОМЕР_1 оголошений постановою відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції від 14 липня 2016 року по ВП №51468185.
В задоволенні інших вимог заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягають виконанню - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-ти денний строк з дня її складення.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Б. Тиханський