Справа № 296/3381/23
2/296/1751/23
Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)
"20" червня 2023 р. м.Житомир
Корольовський районний суж м. Житомира в складі:
головуючого судді Шкирі В.М.,
за участю секретаря судового засідання Бабич А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
11.04.2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позову зазначила, що 17.12.2012 року Корольовським районним судом м.Житомира між нею та відповідачем розірвано шлюб, дитину народжену у шлюбі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживання з нею.
29.01.2016 Корольовським районним судом м.Житомира видано виконавчий лист №296/12077/15-ц про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу)щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.11.2015 і до досягнення повноліття.
Відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, внаслідок чого за період з листопада 2015 по 001.03.2023 утворилась заборгованість по виплаті аліментів в сумі 199008,00 грн., розмір нарахованої пені 99504,00 грн., а разом 298512,00 грн., який позивач просить стягнути.
12.04.2023 ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження за її позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам в сумі 199008,00 гривень.
27.04.2023 ухвалою суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Остапенко С.О. надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовільнити, разом з заявою надав детальний розрахунок пен та вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судові засідання призначені на 01.06.2023 та 20.06.2023 не з'явився, був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи
Так, ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та її додатками направлено відповідачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, 16.05.2023 та 10.06.2023 до суду повернулися конверти з відправленням, згідно довідки Укрпошти причина невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, встановив наступні обставини та визначив відповідно до них правовідносини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_3 (а.с.10) рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 17.12.2012 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 малолітньго ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено проживати з матір'ю (а.с. 23).
Згідно довідки-розрахунку Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі від 21.03.2023 № 23453 заборгованість по виконавчому провадженню №50055066 з примусового виконання виконавчого листа №296/12077/15-ц виданого 29.01.2016 Корольовським районним судом м. Житомира, станом на 01.03.2023 по аліментам становить 199008,00 грн.(а.с.15-16)
Згідно довідки-розрахунку Богунського відділу державної виконавчої служби у місті Житомирі від 23.03.2023 № 24296 заборгованість по виконавчому провадженню №50055066 з примусового виконання виконавчого листа №296/12077/15-ц виданого 29.01.2016 Корольовським районним судом м. Житомира, станом на 01.03.2023 по аліментам становить 199008,00 грн. та 99504,00 грн. штрафу (а.с. 13-14).
Згідно розрахунку пені за прострочення сплати аліментів представника позивача - адвоката Остапенка С.О., сума пені за період з листопада 2015 по березень 2023 становить 2109281,50 грн. тобто більше ніж 100% заборованості по аліментах.
Таким чином суд встановив, що між сторонами існує спір з приводу своєчасності сплати аліментів, що регулюється нормами СК України, оскільки відповідач - як платників аліментів, допустив несплату аліментів за період з листопала 2015 по 01.03.2023 року, а отримувач аліментів вимагає стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Згідно з ч.1 ст.196 СК України, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак, таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку, неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів
Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов'язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).
Тлумачення ст. 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.
Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.
Відповідно до ч.1 ст.9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Тлумачення ст. 8 СК України та ч.1 ст. 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої аб. 1 ч.1 ст.196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти.
У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з ч.1 ст. 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач, звертаючись до суду з позовною вимогою до ОСОБА_2 про стягнення з платника аліментів неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, обґрунтовувала свої позовні вимоги тим, що з вини відповідача, який зобов'язаний сплачувати аліменти за рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 16 березня 2015 року (справа № 296/12077/15-ц), виникла заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина з листопада 2015 року по 01.03.2023 року у розмірі 199008,00 гривень.
На підтвердження позовних вимог надала розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений Богунським відділом державної виконавчої служби у місті Житомирі від 21.03.2023 № 23453 згідно якого заборгованість по виконавчому провадженню №50055066 з примусового виконання виконавчого листа №296/12077/15-ц виданого 29.01.2016 Корольовським районним судом м. Житомира, станом на 01.03.2023 по аліментам становить 199008,00 грн.(а.с.15-16) крім того за несплату аліментів нараховано штраф в сумі 99504,00 грн (а.с.13-14)
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19) вказано, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Тобто відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Відповідач до суду не з'явився та не спростував своєї вини щодо несплати аліментів на утримання сина в період з листопада 2015 по 01.03.2023 року
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Оскільки відповідач жодного разу не сплачував аліменти позинаючи з листопада 2015 року , наданий суду розрахунок є правильним, таким, що розрахований за формулою вказаній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Разом з цим а.2 ч.1 ст.196 СК України передбачено, що у разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Отже, оскільки вказана сума пені перевищує заборгованість відповідача по сплаті аліментів, яка становить 199008,00 грн. у відповідності до ч. 1 ст. 196 СК України стягненню з нього підлягає пеня в сумі 99504,00 грн., що становить 100% розміру заборгованості ( 199008,00 грн - 99504,00 грн= 99504,00 грн) .
Згідно з п. 6 ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено в повному обсязі з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір в сумі 1073,60 грн , від сплати якого позивач був звільнений про подачі позову.
Керуючисьст.ст. 10-13, 77, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 7, 141, 185, 194, 196 СК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з листопада 2015 по березень 2023 в сумі 99504 (дев'яносто дев'ять тисяч п'ятсот чотири) гривні 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Cуддя В. М. Шкиря