Справа №155/816/23
Провадження №3/155/393/23
20 червня 2023 року місто Горохів
Суддя Горохівського районного суду Волинської області Яремчук С.М., в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №2 (місто Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , приватного підприємця,
за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, -
З протоколу про адміністративне правопопорушення серії ВАВ №756518 від 12 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 09 червня 2023 року близько 13 години 50 хвилини в селі Довгів по вулиці Прибережній, 24, в приміщенні магазину «Продукти» проводив господарську діяльність, а саме: здійснював продаж тютюнових виробів без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, який відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів діяльності» підлягає ліцензуванню та без державної реєстрації як суб'єкта господарювання, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вини не визнав. Зазначив, що господарську діяльність з продажу тютюнових виробів не здійснював, оскільки придбав їх для власних потреб.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, приходжу до наступного висновку.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративна відповідальність настає за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Відповідно до положень ст. 3 ГК України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
За положеннями п. 14.1.36. ст. 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, дорученням та агентськими договорами.
Окрім того, статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до правової позиції, визначеної у постанові Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Таким чином, однією з обов'язкових ознак підприємницької діяльності, як виду господарської діяльності, є систематичність її здійснення та отримання прибутку від такої діяльності.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами і пальним, зберігання пального, яка ліцензується відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково, невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, порушення ліцензіатом строку повідомлення про всі зміни даних, зазначених у заяві та документах, а також за наявності контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції», резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України «Про оборону України», суб'єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 1 ст. 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, як документ, що засвідчує факти неправомірних дій і є основним джерелом доказів, складається по встановленій формі і повинен містити дані, необхідні для розгляду справи по суті; особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Слід також зазначити, що відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути зазначено суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАВ №756518 від 12 червня 2023 року зазначено про провадження особою господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення відсутні визнавальні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності про провадження господарської діяльності з реалізації тютюнових виробів. Відповідно її винуватість має бути доведена у встановленому законом порядку.
У той же час у даному протоколі при викладі обставин вчинення правопорушення не відображено період часу, протягом якого ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність, тоді як в протоколі про адміністративне правопорушення мають бути зазначені всі істотні обставини справи, які мають відображати всі елементи складу правопорушення. Зокрема, не зазначено протягом якого часу особа здійснювала відповідну діяльність (проміжок часу, а не конкретна дата й час); всі задокументовані окремі факти такої діяльності, які в своїй сукупності підтверджують самостійний, ініціативний і систематичний характер діяльності, яку здійснює особа, адже ці ознаки є обов'язковими для господарської діяльності.
За змістом письмового пояснення ОСОБА_1 від 12 червня 2023 року, останній не заперечував про відсутність ліцензії на продаж тютюнових виробів та зазначив, що має намір отримати таку ліцензію. Окрім цього, повідомив про купівлю 40 пачок тютюнових виробів та намір їх реалізовувати.
Таким чином, ідеться про намір продажу тютюнових виробів, а не провадження особою господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження даного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Будь-якими доказами винуватість останнього у вчиненні вказаного вище правопорушення у повному обсязі не доведена. До протоколу про адміністративне правопорушення долучений лише два додатки: пояснення на 1-му аркуші та квитанція про прийом предметів (речових доказів) в камеру схову ВП №2 (місто Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області (37 пачок сигарет різних марок).
Суддя звертає увагу на те, що особа, яка складала протокол про адміністративне правопорушення, формально підійшла до з'ясування всіх істотних обставин справи. В матеріалах справи, окрім протоколу про адміністративне правопорушення, відсутні будь-які докази, що підтверджують факт зайняття ОСОБА_1 систематичною господарською діяльністю та отримання останнім прибутку від цієї діяльності.
Крім того, свідків правопорушення, які б могли надати пояснення щодо реалізації ОСОБА_1 тютюнових виробів, в підтвердження систематичності такої реалізації, а також отримання прибутку не зазначено.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП).
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
На підставі викладеного вище вважаю, що твердження про вчинення особою інкримінованого йому правопорушення не доведено належними та допустимими доказами з огляду на принцип доведеності «поза розумним сумнівом».
Отже, аналіз наведених вище обставин та доказів в їх сукупності не дає достатніх і переконливих підстав дійти висновку про наявність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, та про доведеність його винуватості у вчиненні цього правопорушення.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З урахування встановлених у судовому засіданні обставин, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому провадження в справі відносно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП України.
Відповідно до ст. 265 КУпАП, речі і документи, що є знаряддям або безпосереднім об'єктом правопорушення, виявлені під час затримання, особистого огляду або огляду речей, вилучаються посадовими особами органів, зазначених у статтях 234-1, 234-2, 244-4, 262 і 264 цього Кодексу. Вилучені речі і документи зберігаються до розгляду справи про адміністративне правопорушення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням із Державною судовою адміністрацією України, а після розгляду справи, залежно від результатів її розгляду, їх у встановленому порядку конфіскують, або повертають володільцеві, або знищують, а при оплатному вилученні речей - реалізують.
Разом із тим, відповідно до положень Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», Закону України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції», постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1251 «Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів» у разі виявлення фактів ввезення на територію України, зберігання, транспортування та продажу на території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка (України) такі товари підлягають обов'язковому вилученню з вільного обігу в дохід держави (конфіскації).
З огляду на наведені норми закону, виходячи із проголошених Конституцією України основних засад судочинства і завдань правосуддя та з метою недопущення обігу тютюнових виробів з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання, суддя вважає, що вилучені відповідно до квитанції №23 від 10 червня 2023 року тютюнові вироби: сигарети в кількості 37 пачок, які знаходяться на зберіганні в камері схову речових доказів ВП №2 (місто Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, слід конфіскувати.
Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536,80 гривень.
В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ст. 247, 284 КУпАП, суддя не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .
Керуючись п. 1 ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Тютюнові вироби 37 (тридцять сім) пачок сигарет, які знаходяться на зберіганні камері схову речових доказів ВП №2 (місто Горохів) Луцького РУП ГУНП у Волинській області, конфіскувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Горохівський районний суд Волинської області.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області Яремчук С.М.