Справа №519/1037/23
1-кс/519/361/23
20.06.2023 року м. Южне
Слідчий суддя Южного міського суду Одеської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 в порядку ч.4 ст.107 КПК України, розглянувши клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12023161200000302 від 19.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України
установив:
Прокурор звернувся до слідчого судді Южного міського суду Одеської області з зазначеним клопотанням.
Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання в повному обсязі.
Розглянувши дане клопотання, долучені до нього матеріали, слідчий суддя доходить наступного висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням ВП №4 Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023161200000302 від 19.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Відповідно до матеріалів клопотання досудовим розслідуванням встановлено, що 18.06.2023 до чергової частини СПД №1 ВП №4 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оператора 102 про те, що 18.06.2023 приблизно о 11.00 годині на стаціонарному посту (Центроліт), який розташований на 21 км автодороги сполученням Одеса-Мелітополь-Новоазовськ, в ході перевірки документів у водія ОСОБА_4 , останній не виконавши законні вимоги співробітника поліції, перебуваючи за кермом автомобіля марки «Рендж Ровер» д/з « НОМЕР_1 », який на праві власності належить останньому, умисно здійснив наїзд на стопу поліцейського УПП в Одеській області сержанта поліції ОСОБА_5 . Згідно довідки за номером 3254 КНП КДЦ 29 ОМР (травмпункт) останньому поставлено діагноз забій м?яких тканин лівої стопи.
18.06.2023, під час огляду місця події на блок-посту «Центроліт», що в межах Фонтанської ОТГ на автодорозі «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», вилучено автомобіль марки «LAND ROVER - RANGE ROVER SPORT», номери державної реєстрації « НОМЕР_1 », ідентифікаційний номер транспортного засобу « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить йому на підставі приватної власності.
19.06.2023 слідчим СВ ВП №4 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області винесено постанову про визнання вищевказаних предметів речовими доказами по кримінальному провадженню.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що враховуючи те, що вилучений транспортний засіб містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні на нього арешту з тимчасовим позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та користування цим майном.
При цьому з протоколу огляду місця події від 18.06.2023, на підставі якого був вилучений автомобіль «Рендж Ровер» д/з « НОМЕР_1 », вбачається, що будь - які сліди вчинення кримінального правопорушення, відповідно до обставин зазначених у витягу з ЄРДР №12023161200000302 від 19.06.2023 відсутні.
У клопотанні взагалі не обґрунтована прокурором необхідність такого арешту, а саме його відповідність критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, зокрема, які саме сліди або інші відомості кримінального правопорушення може зберегти/збереглися на вилученому майні, яким чином воно може бути використано як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Зазначені обставини підлягають обов'язковому доказуванню прокурором при судовому розгляді та мають бути перевірені та досліджені слідчим суддею при вирішенні клопотання про арешт майна.
При вирішенні питання про арешт майна транспортного засобу для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно з вимогами ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22.09.1994 та "Кушоглу проти Болгарії" від 10.05.2007).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23.09.1982 у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21.02.1986 у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").
У клопотанні прокурора не наведено існування сукупності підстав чи підозр, які дають підстави вважати, що тимчасово вилучений автомобіль є знаряддям злочину, передбаченого ч.2 ст.345 КК України.
Сама по собі наявність у матеріалах провадження постанова слідчого про визнання речовим доказом транспортний засіб не може бути врахована, як мета для накладення арешту у розумінні п.1 ч.2 ст.170 КПК України.
У даному кримінальному провадженні потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи володільця майна як арешт належного йому транспортного засобу, і прокурором поза розумним сумнівом не доведено законності такого арешту.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає, що клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.170-173 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні клопотання прокурора Доброславської окружної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні про арешт майна у кримінальному провадженні №12023161200000302 від 19.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України - відмовити.
Автомобіль марки «Рендж Ровер» д/з « НОМЕР_1 » повернути ОСОБА_4 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя Южного міського суду
Одеської області ОСОБА_1