Справа № 513/834/23
Провадження № 3/513/671/23
Саратський районний суд Одеської області
20 червня 2023 року Cуддя Саратського районного суду Одеської області Бучацька А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця смт. Мирне Каланчацького району Херсонської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, інспектора прикордонної служби 2 категорії - інструктора кінологічного відділення Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В), солдата, паспорт № НОМЕР_1 , виданий 06 березня 2023 року органом 5144, РНОКПП НОМЕР_2 ,
за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП,
як зазначено в протоколі ПдРУ № 273095 від 20 червня 2023 року, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.172-18 КУпАП, а саме: за висновком службового розслідування по факту виявлення ознак порушення державного кордону України, а саме виявлення на контрольно-слідовій смузі представниками Прикордонної поліції Руспубліки Молдова слідів однієї особи, яка незаконно перетнула державний кордон України в районі прикордонного знаку № 0648/01 на напрямку Волінтірь (Республіка Молдова) - Петропавлівка (Україна) на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) о 10:15 23.05.2023 року.
Інспектором прикордонної служби 2 - категорії інструктором кінологічного відділення відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " солдатом ОСОБА_2 не було належним чином організовано службу прикордонного наряду та не було вжито вичерпних заходів щодо затримання порушника Державного кордону, чим порушено вимоги абзацу 7, 9 підпункту 7 пункту 2 розділу ІІ "Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України", затвердженої Наказом МВС України 19.10.2015 №1261, зареєстрованої в Мінюсті України 06.11.2015 №1391/27836, статті 12,16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ. .
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про розгляд справи, до суду не прибув. Надав до суду заяву, де зазначив, що вину не визнає, справу просив розглядати за його відсутності.
Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов до наступних висновків.
Диспозиція частини 2 ст. 178-18 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
З об'єктивної сторони порушення несення служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону, настає при умові, що ця особа порушила дією або бездіяльністю конкретні нормативні накази (розпорядження), що регламентують діяльність наряду з охорони державного кордону.
Частина 3 статті 2 Конституції України визначає, що територія України в межах кордону є цілісною та недоторканою.
Відповідно до ст.27 Закону України "Про державний кордон України" охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах покладається на Державну прикордонну службу України, а в повітряному та підводному просторі в межах територіального моря - на Збройні Сили України. Державна прикордонна служба України і Збройні Сили України під час виконання завдань з охорони державного кордону України керуються цим Законом, законами України "Про Державну прикордонну службу України", "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", іншими нормативно-правовими актами та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" (далі Закон) на Державну прикордонну службу України покладаються завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону та охорони суверенних прав України в її прилеглій зоні та виключній (морській) економічній зоні.
Статтею 19 Закону визначено, що на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладається протидія і запобігання кримінальним та іншим правопорушенням особового складу Державної прикордонної служби України.
Відповідно до п.11 розділу 2 частини ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів ДПС України, затвердженої наказом МВСУ від 19 жовтня 2015 року №1261, забороняється залишати ділянку, що охороняється (місце несення служби), або переміщуватись на іншу до зміни чи закінчення терміну несення служби, а також змінювати маршрут руху, крім випадків, передбачених пунктом 10 глави 2 цього розділу.
Відповідно до абз.7, 9, 13 п.7 розділу 2 частини ІІ вказаної Інструкції одержавши наказ на охорону державного кордону, старший наряду повинен з'ясувати і знати: імовірні маршрути руху та можливі місця укриття правопорушників; можливий характер дій правопорушників; виявляти та припиняти кримінальні та адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України.
У відповідності п.2 Інструкції про порядок проведення службового розслідування у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 14 лютого 2005 року №111, службове розслідування в обов'язковому порядку проводиться у разі порушення порядку та правил несення служби в прикордонному наряді.
На підтвердження вини ОСОБА_1 вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП надано: протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ №273095 від 20 червня 2023 року; пояснення ОСОБА_1 , в яких він вину не визнав, та повідомив, що під час несення служби ознак порушень державного кордону не виявлено, а також копії матеріалів службового розслідування.
В протоколі про адміністративне правопорушення ПдРУ №273095 від 20 червня 2023 року не зазначено, за якою кваліфікуючою ознакою дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною 2 ст. 172-18 КУпАП.
З матеріалів службового розслідування за вказаним фактом вбачається, що складено висновок службового розслідування по факту виявлення о 10.15 години 23.05.2023 представниками прикордонної поліції Республіки Молдова ознак порушення державного кордону на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В). Однак, з витягу з книги прикордонної служби Розділ 2в. Результати виконання плану охорони державного кордону/здійснення прикордонного контролю з 20:00 22.05.2023 до 20:00 23.05.2023 року впс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип В) вбачається, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 (особисті номери АДРЕСА_2 ) виконували обов'язки з охорони державного кордону (ПП 0648-0648/03) в період з 00:00 години по 07:00 годину 23.03.2023 року.
Тобто на момент виявлення о 10:15 годин 23.05.2023 року представниками Прикордонної поліції Республіки Молдова ознак порушення державного кордону (доріжки слідів 1 особи) на вихід з України, ОСОБА_1 не виконував обов'язки з охорони державного кордону.
Наведене у своїй сукупності дає підстави стверджувати те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, а сумніви, які виникли у ході розгляду даної справи судом тлумачаться на користь ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ст.252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 62 Конституції України регламентовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.2 ст. 6 Конвенції кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Так, у справі "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 51 КУпАП стосовно заявниці ЄСПЛ визначив як кримінальне для цілей застосування Конвенції "з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням".
Судовий розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах обвинувачення, яке міститься в протоколі про адміністративне правопорушення. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд не наділений правом встановлювати нові обставини правопорушення, які не викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, або самостійно змінювати на шкоду особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, суть правопорушення, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд також не має повноважень самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачення, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 , провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП.
Керуючись ст.7, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.283, 284, 285 КУпАП, суддя
провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУпАП, щодо ОСОБА_1 - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя А. І. Бучацька