Є.у.н.с.512/353/23
Провадження № 2/512/147/23
"19" червня 2023 р. смт Саврань
Савранський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Брюховецького О.Ю.,
за участю секретаря - Пустовіт С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
17.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з цивільним позовом, в якому просить розірвати шлюб між ним та ОСОБА_2 , зареєстрований 16 листопада 1985 року виконавчим комітетом Дубинівської сільської ради Савранського районну Одеської області, актовий запис № 25.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спільне життя з відповідачкою не склалось, що у них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного, кожен із них живе власним життя. Таким чином, подружні відносини між ними припинилися та з червня 2021 року вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.
Подальше спільне життя суперечить інтересам позивача.
Крім того, позивач зазначив, що у нього з відповідачкою є спільна повнолітня дитина яка проживає окремо.
В судове засідання 19.06.2023 позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте 16.06.2023 подав заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив справу розглянути без його участі (а.с.15).
В судове засідання відповідачка ОСОБА_2 не з'явилась, повідомлена належним чином про дату, час та місце розгляду справи своєчасно, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.16)
Також, інформація про час та місце розгляду справи була розміщена на веб-сайті «Судова влада» в розділі «Найближчі слухання».
Отже, судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд ухвалив - розглядати справу в заочному порядку відповідно до статті 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Перешкод для здійснення розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та вирішення справи і ухвалення судового рішення за наявними матеріалами судом не встановлено.
Відповідно до вимог частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 , 16 листопада 1985 року виконавчим комітетом Дубинівської сільської ради Савранського районну Одеської області, актовий запис № 25, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке 17 травня 2023 повторно видане Савранським відділом реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) (а.с.6).
Як зазначено в позовній заяві та не спростовано відповідачем, у позивача ОСОБА_1 відсутні спільні інтереси з відповідачем ОСОБА_2 , що спільне житя не склалося що у них відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Вони втратили почуття любові та поваги один до одного, кожен із них живе власним життя. Таким чином, подружні відносини між ними припинилися та з червня 2021 року вони проживають окремо, спільне господарство не ведуть.
На думку позивача, подальше сумісне життя і збереження сім'ї не можливе та суперечить його інтересам та інтересам відповідача.
Відповідно до положень статті 51 Конституції України та статті 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки й чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Згідно з частиною 3 та частиною 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
За змістом частини 3 статті 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до вимог статті 110 цього Кодексу, якою закріплено право одного з подружжя на подання позову про розірвання шлюбу.
Згідно з частиною 1 статті 110 сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Обмеження права на подання позову, визначені частиною 2 статті 110 СК України, судом не встановлені.
Відповідно до частини 2 статті 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно частини 3 статті 109 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно з частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 5 "Рівноправність подружжя" Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
У пункті 126 рішення у справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
За таких обставин, суд, позовних вимог, приходить до висновку, що позовна заява позивачки про розірвання шлюбу є виваженою та свідомою, відповідає її дійсній волі, причини, з яких вона наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, сімейні стосунки подружжя є формальними, поновити шлюбно-сімейні стосунки сторони наміру не мають, у зв'язку з чим подальше спільне життя як подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивачки та порушувало принцип добровільності шлюбу, визначений статтею 24 Сімейного кодексу України, що має істотне значення, а отже перешкод для розірвання шлюбу суд не вбачає.
За змістом статті 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Поряд з цим, суд враховує, що відповідачка не заявила вимогу про відновлення свого дошлюбного прізвища після розірвання шлюбу.
Суд встановив, що при подачі позову, позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. (а.с. 1).
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у позовній заяві позивач не ставить вимоги про стягнення судового збору з відповідачки
Відтак, ухвалюючи рішення, витрати по сплаті судового збору суд залишає за позивачем.
Відповідно до положень частини 2 статті 115 Сімейного кодексу України, рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Керуючись статтями 4, 6-10, 12, 13, 16, 19, 76, 81, 200, 259, 263-265, 280-289, 354, 355 ЦПК України, статтями 110, 112, 115 СК України, суд, -
Цивільний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 16.11.1985 виконавчим комітетом Дубинівської сільської ради Савранського району Одеської області, актовий запис № 25 - розірвати.
Шлюб вважати розірваним з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Судові витрати у справі залишити за позивачем ОСОБА_1 .
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Копію цього рішення після набрання ним законної сили надіслати Савранському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення є заочним і може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідач, якому рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, воно може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: О.Ю. Брюховецький