Справа № 202/7631/23
№ 1-кп/202/745/2023
Іменем України
20 червня 2023 року року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження № 22023050000000923 від 09 березня 2023 року за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Краматорськ Донецької області, громадянина України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 114-2КК України, -
Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави.
Клопотання мотивоване тим, що під час досудового розслідування та судового розгляду до обвинуваченого був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується 02.07.2023 року, за час перебування обвинуваченого під вартою ризики не зменшились, тому, на думку прокурора, застосування до обвинуваченого жодного із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Захисник обвинуваченого - ОСОБА_4 зазначив, що прокурором у своєму клопотанні не було доведено ризиків на які він посилається як на підставу застосування найсуворішого запобіжного заходу, а перелічені ризики мають характер припущень, тому просив застосувати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав захисника.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, наголошує на тому, що під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, суд враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, передбачає покарання до 12 років позбавлення волі, обвинувачений зареєстрований у м. Краматорську, тому у зв'язку з веденням воєнного стану на території України і активними бойовими діями на Сході країни, в тому числі у місцевості, наближеній до місця проживання обвинуваченого, ризик переховування останнього та неявки до суду у разі перебування на волі є обґрунтованим..
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Обговорюючи питання про можливість усунення вказаних ризиків у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, суд, вважає, що встановлені ризики є виключно вагомими та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання його під вартою.
Доводи захисника та обвинуваченого щодо необхідності зміни запобіжного заходу є необґрунтованими з огляду на те, що вони не спростовують вищенаведених обставин, а також не свідчать ані про відсутність, ані про недостатню вагомість встановлених щодо цього обвинуваченого ризиків, у зв'язку із чим суд не знаходить підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
На підставі наведеного суд приходить до висновку щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки останній довів обставини, які виправдовують обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відтак, суд приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Суд визначаючи розмір застави враховує в норми закону, які дають підстави для обрання застави в розмірі, поза межами п.3 ч.5 ст. 182 КПК України, врахувавши обставини кримінального правопорушення, наявність обґрунтованої підозри, ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, тому вважає обґрунтованим розмір раніше визначеної застави у розмірі 200 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що узгоджується з вимогами зазначених положень КПК України, якими передбачено обов'язок суду визначити розмір застави достатньої для виконання обов'язків, передбачених цим Кодексом, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Керуючись ст.ст. 314, 350 КПК України, суд, -
Постановив :
Клопотання прокурора - задовольнити.
ОСОБА_5 , обвинуваченому за ч. 3 ст. 114-2 КК України продовжити дію запобіжного захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 18.08.2023 року, включно, із залишенням раніше визначенної застави у розмірі, в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 536 800 грн., яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в будь-який момент протягом дії ухвали .
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Головуючий: ОСОБА_6