02 червня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/9796/19
І. Історія справи
Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача
1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "Енергоатом", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Енергоринок" (далі - ДП "Енергоринок", відповідач), в якому (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) просило стягнути з відповідача 18 973 423 431,47 грн, з яких: 9 783 914 981,85 грн основного боргу та 9 189 508 449,62 грн інфляційних втрат.
2. Позов ДП "Енергоатом" мотивований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо оплати отриманої електричної енергії від 18.05.2001 № 698/05-НАЕК/640/01 (далі - Договір).
3. ДП "Енергоринок" у своєму відзиві щодо позову заперечило, зазначивши, зокрема, що заявлена до стягнення заборгованість за 2001 - 2005 роки вже була предметом спору в межах інших господарських справах, а тому провадження в цій частині підлягають закриттю. Крім того, відповідач просив суд застосувати наслідки пропуску позовної давності до заявлених позивачем вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
4. 18.05.2001 ДП "Енергоатом" та ДП "Енергоринок" укладено договір, відповідно до умов якого:
- ДП "Енергоатом" зобов'язується продавати, а ДП "Енергоринок" зобов'язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (пункт 1.1);
- розрахунок за отриману ДП "Енергоринок" у ДП "Енергоатом" електроенергію здійснюється грошовими коштами та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені законодавством України (пункт 4.1);
- кошти за отриману ДП "Енергоринок" у ДП "Енергоатом" електроенергію перераховуються на п'ятий день після поставки електроенергії на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або на підставі листа ДП "Енергоатом" за підписом керівника та головного бухгалтера, на інші рахунки ДП "Енергоатом". Остаточний розрахунок за поставлену електроенергію ДП "Енергоринок" здійснює не пізніше 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки, електроенергії (пункт 4.2);
- платежі за отриману електроенергію здійснюються кожного банківського дня з розподільчого рахунку ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму, який затверджується НКРЕ (пункт 4.3);
- ДП "Енергоатом" має право вимагати від ДП "Енергоринок" оплати за продану електроенергію відповідно до статті 4 договору (пункт 5.1);
- ДП "Енергоринок" зобов'язане купувати у ДП "Енергоатом" електроенергію відповідно до умов статті 3 договору та здійснювати за неї своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 4 договору (пункт 5.5.3).
5. Згідно з додатковою угодою від 29.09.2006 № 3629/02 до договору:
- пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, які перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" (для розрахунків за куплену електроенергію) та на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання (для розрахунків з податку на додану вартість). За згодою сторін оплата може також здійснюватися іншими формами, що передбачені чинним законодавством. Платіж на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання є невід'ємною частиною оплати вартості електричної енергії;
- пункт 4.2 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок" відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджуються НКРЕ;
- пункт 4.3 викладено у новій редакції, яка передбачає, що остаточна оплата вартості електричної енергії здійснюється ДП "Енергоринок" до 15-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим.
6. Згідно з додатковою угодою від 29.02.2012 № 8209/04 до договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
7. Згідно з додатковими угодами від 23.06.2014 № 10580/01 та від 18.03.2016 № 12095/03/25 до договору пункт 4.1 викладено у новій редакції, яка передбачає, що оплата вартості електричної енергії здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок ДП "Енергоатом" або за зверненням ДП "Енергоатом", підписаним керівником та головним бухгалтером, на поточний рахунок відокремленого підрозділу ДП "Енергоатом", з урахуванням ПДВ, та, за згодою Сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством.
8. Станом на день звернення із позовом до суду ДП "Енергоатом" виконало свій обов'язок з продажу електроенергії у повному обсязі, що підтверджуються підписаними між сторонами актами купівлі-продажу електроенергії, однак, у свою чергу ДП "Енергоринок" не повністю розрахувалося за куплену електроенергію, що також підтверджується актом звірки розрахунків станом на 31.05.2019 та сторонами не заперечується.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
9. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 позов задоволено повністю; стягнуто з ДП "Енергоринок" на користь ДП "Енергоатом" 9 783 914 981,85 грн основного боргу, 9 189 508 449,62 грн інфляційних втрат та судовий збір.
10. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що сума основної заборгованості за договором відповідача перед позивачем у розмірі 9 783 914 981,85 грн належним чином доведена, документально підтверджена, доказів оплати суми основного боргу відповідачем суду не надано, доказів існування обставин, які звільняли б відповідача від обов'язку виконати наявне грошове зобов'язання, відповідачем не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню; матеріали справи не містять відомостей про те, що заборгованість відповідача перед позивачем урегульована у порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а тому наявні підстави для стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України); відтак заборгованість та нараховані на неї інфляційні втрати підлягають стягненню з боржника. При цьому суди зазначили, що, оскільки відповідач визнавав борг, мало місце переривання позовної давності, а 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електроенергію у зв'язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди), тому позовна давність позивачем не пропущена.
11. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з такого:
11.1. Особливістю розрахунків за договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП у межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов'язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами.
11.2. Отже, до 01.07.2019 ДП "Енергоринок" у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами Договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок Підприємства відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.
11.3. Проте з 01.07.2019 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії", яким запроваджено нову модель функціонування ринку електричної енергії, тобто балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед", внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори.
11.4. У свою чергу, пунктом 23 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що з дати початку дії нового ринку електричної енергії визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику", відповідно до якого НКРЕКП встановлювала алгоритми Оптового ринку електричної енергії.
11.5. З огляду на викладене вище, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання Енергоринок та не надано НКРЕКП повноважень встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків ДП "Енергоринок" з виробниками електричної енергії.
11.6. Пунктом 15 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оптовий постачальник електричної енергії провадить свою діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію.
11.7. Отже, починаючи з 01.07.2019 ДП "Енергоринок" провадить свою діяльність у межах договірних відносин, що виникли на ОРЕ (договори купівлі-продажу, договори реструктуризації заборгованості рішення суду та мирові угоди), з учасниками ринку електричної енергії.
11.8. Приписи Закону України "Про ринок електричної енергії" не містять заборони проводити розрахунки з ДП "Енергоринок із виробниками електричної енергії".
11.9. Статтею 75 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі відповідно до укладених договорів.
11.10. Отже, посилання відповідача у відзиві на механізм здійснення розрахунків за спірними правовідносинами сторін на Оптовому ринку електричної енергії України, які були врегульовані Законом України "Про електроенергетику" є безпідставним, оскільки Закон України "Про електроенергетику" втратив чинність, а Законом України "Про ринок електричної енергії" не надано повноважень НКРЕКП встановлювати з 01.07.2019 алгоритми розподілу коштів, зокрема щодо розрахунків відповідача з виробниками електричної енергії.
11.11. 16.07.2020 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.07.2021.
11.12. У вищезазначеному Законі містяться статті щодо заходів погашення заборгованості на оптовому ринку електричної енергії України та механізми проведення взаєморозрахунків.
11.13. Однак матеріали справи не містять відомостей про те, що заборгованість відповідача перед позивачем урегульована у порядку, передбаченому Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", а тому наявні підстави для стягнення такої заборгованості у порядку, визначеному нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
11.14. З огляду на викладене відхиляються доводи відповідача про те, що він позбавлений можливості виконати зобов'язання іншим чином, ніж з використанням рахунків зі спеціальним режимом використання.
11.15. Факт наявності основної заборгованості за Договором відповідача перед позивачем у сумі 9 783 914 981,85 грн належним чином доведений, документально підтверджений, доказів оплати суми основного боргу відповідачем не надано, доказів існування обставин які б звільняли відповідача від обов'язку виконати наявне грошове зобов'язання відповідачем, також не надано, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
11.16. Судові рішення у справах № 35/612, № 6/229 та № 910/8135/13, якими в задоволенні позову було відмовлено було не прийнято до уваги з посиланням на те, що суди у зазначених справах застосовували Закон України "Про електроенергетику" як підставу для відмови в позові у той час як станом на день вирішення спору відсутні судові рішення щодо спірної заборгованості, прийняті на підставі Закону України "Про ринок електричної енергії", що вказує на відсутність судових рішень з тих самих підстав, а позов у даній справі не просто "ґрунтується на інших нормах права", як зазначає відповідач, а є позовом, поданим з нових підстав, оскільки правовідносини між сторонами змінилися, і позивач фактично набув права на захист свого права тільки з моменту прийняття названого Закону.
11.17. Заява відповідача про застосування позовної давності судами відхилена з мотивів того, що вона не пропущена позивачем з огляду на запровадження з 01.07.2019 нового ринку електричної енергії, який діє відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", а відповідно до листа відповідача від 05.07.2019 № 01/26-13761 його рахунок втратив статус поточного рахунка зі спеціальним режимом використання та діє як поточний рахунок на який не поширюється встановлений НКРЕКП алгоритм розподілу коштів.
11.18. Крім того, відповідач визнав, що його статус як оптового постачальника втрачено 01.07.2019, що призводить до неможливості повного виконання відповідачем своїх фінансових зобов'язань перед виробниками електричної енергії і таким чином, саме з 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електроенергію у зв'язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди).
11.19. Між сторонами укладено договори про збільшення позовної давності від 23.02.2017 № 133/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткових угод від 01.02.2018 № 214/01-51-4.ПД, від 28.12.2018 № 290/01-51-4.ПД), від 01.02.2018 № 215/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 291/01-51-4.ПД), від 01.03.2018 № 244/01-51-4.ПД (з урахуванням додаткової угоди від 28.12.2018 № 292/01-51- 4.ПД), від 28.12.2018 № 293/01-51-4.ПД відповідно до яких збільшено до 31.12.2019 позовну давність щодо зобов'язань відповідача по оплаті за куповану електроенергію у грудні 2014 року, січні, березні, квітні, серпні, грудні 2015 року, січні, квітні, травні 2016 року.
11.20. До того ж підписанням актів звірок розрахунків за період з квітня 2003 року по серпень 2016 року повноважними представниками сторін перервався перебіг позовної давності.
11.21. Також позивач просив стягнути з відповідача 9 189 508 449,62 грн інфляційних втрат за період з 16.06.2001 по 16.07.2019 відносно яких з огляду на відсутність підстав для застосування позовної давності до основної заборгованості підстави для застосування позовної давності до інфляційних втрат також відсутні.
11.22. За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційної складової боргу, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 9 189 508 449,62 грн за період з 16.06.2001 по 16.07.2019.
Короткий зміст вимог та підстав касаційної скарги
12. Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДП "Енергоринок" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі 910/9796/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю; покласти на ДП "Енергоатом" судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 1 344 700 грн.
12.1. Згідно з доводами касаційної скарги:
- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 30.01.2019 у справі № 905/2324/17, від 30.01.2019 у справі № 922/175/18 щодо статті 625 ЦК України, стосовно того, що до вимог про стягнення "інфляційних втрат" застосовується загальна позовна давність у три роки;
- судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26.11.2019 та від 26.01.2021 (скаржником зазначено від 26.01.2022) у справі № 922/643/19, від 19.12.2019 у справі № 520/11429/17, від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18 щодо застосування статті 75 ГПК України;
- необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного Верховним Судом у постанові від 17.02.2022 у справі № 910/4216/20, стосовно застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії";
- оскаржувані судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема пункту 5 частини першої статті 92 Конституції України, статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику" (чинний, на момент виникнення спірних правовідносин), статті 75, пунктів 15 та 16 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", статей 3, 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", статті 257 ЦК України;
- оскаржувані судові рішення прийняті: з порушенням норм процесуального права, зокрема статей 2, 76, 86, 210, 231, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи; за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; необґрунтованістю судового рішення в розумінні статті 236 ГПК України.
Позиція Верховного Суду
13. Ухвалою Верховного Суду від 16.11.2022 (суддя Бакуліна С. В. - головуючий, судді Кібенко О. Р., Стратієнко Л. В.) справу № 910/9796/19 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
14. 02.06.2023 у цій справі більшістю голосів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийнята постанова, якою касаційну скаргу ДП "Енергоринок" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 зі справи №910/9796/19 залишено без змін.
15. Верховний Суд за результатами розгляду касаційної скарги залишаючи без змін рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 зі справи №910/9796/19 дійшов, зокрема, таких висновків:
- проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України в період дії Договору та Закону України "Про електроенергетику" здійснювалося лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов'язковим для виконання як позивачем так і відповідачем, особливістю яких було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП у межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов'язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами;
- до 01.07.2019 ДП "Енергоринок" у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами Договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок з ДП "Енергоатом" відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.
- 01.07.2019 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії" за змістом пунктів 2, 15, 23 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" якого почав діяти балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг, ринок "на добу наперед" та внутрішньодобовий ринок, двосторонні договори, оптовий постачальник електричної енергії (тобто ДП "Енергоринок") провадить діяльність до повного погашення своєї кредиторської та дебіторської заборгованості за електричну енергію, визнається таким, що втратив чинність, зокрема Закон України "Про електроенергетику".
- частиною шістнадцятою Розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії" зобов'язано Кабінет Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом розробити та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо особливостей погашення заборгованості за електричну енергію, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії, яким є ухвалений Верховною Радою України 17.06.2020 Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", яким передбачено перелік механізмів погашення заборгованості, що утворилась на оптовому ринку електричної енергії;
- за приписами Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом, який на момент прийняття рішення у цій справі Кабінетом Міністрів України не розроблений;
- заборгованість відповідача перед позивачем, що утворилася за договором, підлягає погашенню у спеціальному порядку, визначеному державою, однак за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, застосування до спірних правовідносин Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" буде можливе за умови підтвердження такої заборгованості відповідним рішенням суду;
- станом на день звернення із позовом до суду ДП "Енергоатом" виконало свій обов'язок з продажу електроенергії у повному обсязі, однак, у свою чергу, ДП "Енергоринок" не повністю розрахувалося за куплену електроенергію, а факт наявності основної заборгованості за Договором відповідача перед позивачем у сумі 9 783 914 981,85 грн належним чином доведений, документально підтверджений, доказів оплати суми основного боргу відповідачем не надано;
- відповідно до наявного у матеріалах справи акта звірки розрахунків станом на 30.06.2019 заборгованість відповідача за травень 2001 року становить 725 162 565,46 грн, однак, як підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 27.12.2001 у межах справи № 10/404, предметом стягнення була сума 486 899 268,10 грн. Тобто заборгованість у розмірі 238 263 297,36 грн. (725 162 565,46 грн. - 486 899 268,10 грн.) не була предметом розгляду у справі № 10/404. У зв'язку з цим рішення суду щодо стягнення цієї заборгованості відсутнє, що виключає можливість закриття провадження у справі в цій частині;
- крім того, відмовляючи у задоволенні позовів у справах № 35/612, № 6/229 та 910/8135/13, суди застосовували Закон України "Про електроенергетику" як підставу для відмови в позові;
- Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" не передбачено будь-яких обмежень або заборони для позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та "інфляційних витрат", тому суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог;
- оскільки судами обох інстанцій у справі № 910/9796/19 встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено відкриття поточного рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заявленого розміру заборгованості, та як результат, - нарахованих на підставі статті 625 ЦК України сум "інфляційних втрат". При цьому, відповідач у своїй касаційній скарзі не оскаржує правильність розрахунку стягнутих судами з нього сум "інфляційних втрат";
- право позивача вимагати судового захисту щодо стягнення заборгованості, яка утворилася до 01.07.2019, та "інфляційних втрат" не може бути обмежене після набуття чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", адже запроваджені ним процедури можуть бути застосовані й щодо погашення заборгованості, встановленої судовим рішенням, про що прямо зазначено у пункті 3 частини першої статті 1 цього Закону і що кореспондується з пунктом 10 статті 2 даного Закону, відповідно до якого на період дії цього Закону підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо оптового постачальника електричної енергії;
- доводи касаційної скарги стосовно того, що до вимог про стягнення "інфляційних втрат" застосовується загальна позовна давність у три роки, відхиляються Верховним Судом, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій у цій справі та зазначено у пунктах 21.17 - 21.19 відповідачем вчинено дії про визнання боргу за Договором, що свідчить про переривання позовної давності, а з огляду на відсутність підстав для застосування позовної давності до основної заборгованості підстави для застосування позовної давності до "інфляційних втрат" також відсутні;
- доводи касаційної скарги стосовно того, що судами попередніх інстанцій у прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування статті 75 ГПК України відхиляються Верховним Судом, оскільки вказані справи є неподібними до спірних правовідносин, адже різняться предметами, підставами позову та фактично-доказовою базою; рішення у справах ухвалені за іншого правового регулювання та за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) і прийнято судове рішення, що виключає їх подібність як за правовим регулюванням так і за змістовним критерієм;
- об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17.02.2022 у справі №910/4216/20, від 25.07.2022 у справі №910/16185/19 та від 15.06.2022 у справі №910/9947/19 стосовно того, що: "Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" не передбачено будь-яких обмежень або заборони для позивача щодо звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості і 3% річних та інфляційних, тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в позові з підстав врегулювання порядку погашення заборгованості ДП "Енергоринок" Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".
ІІ. Підстави для висловлення окремої думки та мотиви, якими вона обґрунтована
16. При прийнятті зазначеної постанови від 02.06.2023 з наведеними у ній висновками щодо заявлених позивачем вимог в частині стягнення інфляційних втрат не погоджуюсь та відповідно до частини третьої статті 34 ГПК України висловлюю окрему думку щодо ухваленої постанови з огляду на таке.
17. У справі, що переглядається, ключовим питанням, яке потребувало юридичної оцінки та яке необхідно було вирішити Верховному Суду з урахуванням змісту оскаржуваних судових рішень і доводів касаційної скарги, на моє переконання, є питання правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статтею 625 ЦК України.
18. Грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Таке визначення грошового зобов'язання випливає зі змісту статей 524, 533- 535, 625 ЦКУ.
19. Специфіка грошового зобов'язання обумовлена особливим предметом його виконання - грошима. Грошове зобов'язання виражається в грошових одиницях України або в грошовому еквіваленті в іноземній валюті.
20. Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15?ц).
21. За приписами частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
22. Тлумачення зазначеної норми приводить до висновку, що порушення грошового зобов'язання полягає у простроченні його виконання, тобто несвоєчасній передачі (сплаті) грошових коштів. Боржник не звільняється від цивільно-правової відповідальності за порушення грошового зобов'язання навіть за відсутності його вини. Грошове зобов'язання не може бути припинено з підстав неможливості його виконання, оскільки така неможливість має суб'єктивний характер.
23. Грошове зобов'язання характеризується не тільки особливим предметом його виконання грошима, а й спеціальними правовими наслідками його порушення. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
24. На відміну від процентів, які зазвичай сплачуються за користування чужими грошима (стаття 536 ЦК України), проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, є негативним для божника правовим наслідком порушення грошового зобов'язання. Отже, проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
25. Інфляційні втрати та 3 % річних, нараховані на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові ВП ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16?ц).
26. Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами за час прострочення їх сплати кредиторові. Отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. Враховуючи, що саме національна валюта схильна до девальвації, індексації підлягає лише грошова одиниця України - гривня (аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 29.04.2021 р. у справі № 910/11077/20).
27. Враховуючи, що прострочення виконання будь-якого зобов'язання, у тому числі й грошового, є триваючим правопорушенням, право на стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі позову.
28. Такий підхід до правозастосування частини другої статті 625 ЦК України є усталеним як в доктрині, так і в судовій практиці (подібні висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 27.04.2018 у справі № 908/1394/17, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 14.12.2021 у справі № 910/65/14 (910/21118/20).
29. Приймаючи до уваги викладене вище до предмету доказування під час розгляду позовних вимог, які обґрунтовані приписами частини другої статті 625 ЦК України входить встановлення моменту порушення грошового зобов'язання боржником та наявності факту його прострочення як такого.
30. Так, для застосування наведених в частині другій статті 625 ЦК України правових наслідків порушення грошового зобов'язання, а саме, нарахування інфляційних та 3% річних від простроченої суми необхідно встановити не тільки факт прострочення та розмір простроченого боргу, але і чіткі дату початку та дату закінчення прострочення відповідної конкретної суми боргу, оскільки лише саме за цей період прострочення у кредитора є право на нарахування боржнику вищевказаних інфляційних та річних на цю суму боргу (аналогічна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 31.01.2019 у справі № 903/1023/16).
31. Цілком очевидно, що за відсутності факту прострочення грошового зобов'язання наслідки його порушення визначені частиною другою статті 625 ЦК України не настають.
32. З аналізу доводів касаційної скарги вбачається, що скаржник заперечуючи проти оскаржуваних судових рішень в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат посилався зокрема:
- на відсутність доказів порушення з його сторони норм Закону України "Про електроенергетику";
- належне виконання Договору в частині проведення оплати шляхом імперативно визначеного порядку розрахунків через спеціальні рахунки зі спеціальним режимом використання на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП і на який боржник не міг впливати ні в частині обсягу перерахованих коштів, ні в частині встановлення алгоритму;
- на відсутність обов'язку у боржника сплачувати за куповану у позивача електричну енергію у спосіб, який не передбачено нормами спеціального законодавства у сфері енергетики;
- існування дискреційно-регуляторної політики держави у сфері енергетики, яка має переважну силу над можливістю сторін на власний розсуд формувати договірні відносини між собою, на підставі умов цивільного законодавства;
- у справах № 10/404, № 35/612, № 6/229, № 910/8135/13 за позовами ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Енергоринок" про стягнення заборгованості за Договором було відмовлено у повному обсязі в зв'язку з відсутністю порушень відповідача умов Договору та вимог спеціального законодавства щодо порядку проведення розрахунків на ОРЕ;
- стягнення інфляційних втрат нарахованих за період, коли діяв алгоритм розподілу коштів, затверджений НКРЕКП, який не було порушено відповідачем у зв'язку з чим відсутні порушення зобов'язань відповідача щодо проведення розрахунків за куповану електричну енергію є безпідставним;
- в оскаржуваних рішеннях зазначено про те, що саме з 01.07.2019 були порушені права позивача на отримання коштів за продану електричну енергію у зв'язку з відсутністю з цього часу спеціального порядку розрахунків на ринку електричної енергії (за спірні періоди), а тому теоретично інфляційні втрати могли бути нараховані починаючи з серпня 2019 року, а не з 16.06.2001 по 16.07.2019 тощо.
33. З моєї точки зору, зазначені вище доводи скаржника не є очевидно необґрунтованими і підлягали врахуванню під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
34. Так, у спірний період порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії було врегульовано у статті 151 Закону України "Про електроенергетику", відповідно до якої для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи, постачальники універсальних послуг, постачальники "останньої надії" та оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Для проведення розрахунків з погашення заборгованості за спожиту електричну енергію з використанням механізмів погашення заборгованості, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", енергопостачальники, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, і оптовий постачальник електричної енергії відкривають в установі уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання в уповноваженому банку для зарахування коштів за електричну енергію затверджується та доводиться до відома споживачів національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
35. У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 45 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про електроенергетику" (справа про електроенергетику) від 12.02.2002 №3-рп/2002 зазначено, що електроенергетика має стратегічне значення для стабільного функціонування економіки держави. Особливістю функціонування об'єднаної енергетичної системи є безперервність процесу виробництва, накопичення, розподілу і споживання електричної енергії, що вимагає збалансованих, синхронних дій, централізованого диспетчерського управління та єдиного системного обліку електроенергії на всіх стадіях виробничого процесу. З огляду на це Національна комісія регулювання електроенергетики України встановлює алгоритм, тобто порядок розподілу уповноваженим банком коштів, отриманих за електричну енергію, а Державне підприємство "Енергоринок" готує щодобові звіти про фінансові розрахунки для усіх членів оптового ринку. У разі виникнення стосовно платежів спірних питань їх можуть вирішувати такі внутрішні, функціонально адаптовані до специфіки енергетичної галузі структури, як постійно діюча відомча Арбітражна комісія, Рада оптового ринку, загальні щорічні або позачергові збори суб'єктів Договору, НКРЕ, що мають повноваження і юридичні ресурси. В разі необхідності будь-який суб'єкт таких відносин може захистити свої інтереси також у судовому порядку. Ці майнові відносини є, по суті, складовою частиною особливих виробничих відносин.
36. У постанові від 02.06.2023 у цій справі Верховний Суд на підставі аналізу норм Закону України "Про електроенергетику" зробив абсолютно правомірні та обґрунтовані висновки про те, що:
- проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії України в період дії Закону України "Про електроенергетику" здійснювалося лише через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання та виключно на підставі алгоритму розподілу коштів, який встановлювався НКРЕКП та був обов'язковим для виконання як позивачем так і відповідачем;
- особливістю розрахунків за Договором між сторонами спору було те, що розпорядження коштами, що накопичувалися на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок", здійснювалося НКРЕКП у межах наданих їй повноважень шляхом затвердження обов'язкових для виконання постанов, якими встановлювався алгоритм розподілу коштів. Відповідач самостійно не приймав рішень щодо розпорядження такими грошовими коштами;
- до 01.07.2019 ДП "Енергоринок" у відносинах з позивачем діяло згідно з умовами Договору та вимогами чинного на той час законодавства, здійснюючи розрахунок з ДП "Енергоатом" відповідно до затверджених НКРЕКП алгоритмів.
37. Виходячи з наведених вище висновків Верховного Суду цілком очевидним, логічним та послідовним є висновок про те, що проведення відповідачем розрахунків під час дії Договору згідно запровадженого Законом України "Про електроенергетику" алгоритму розподілу коштів, затвердженого НКРЕКП, у відповідності до якого проводились розрахунки і який не було порушено відповідачем доказів чого матеріали справи не містять, а сторонами не доведено свідчить про відсутність факту прострочення грошового зобов'язання зі сторони останнього і як наслідок неможливість застосування правових наслідків за таке порушення у вигляді нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
38. На мою думку, додатковим аргументом у підтвердження такого висновку слугують судові рішення прийняті у справах № 10/404, № 35/612, № 6/229, № 910/8135/13 про відмову в задоволенні позовів ДП "НАЕК "Енергоатом" до ДП "Енергоринок" про стягнення заборгованості за Договором у повному обсязі в зв'язку з відсутністю порушень відповідача умов Договору та вимог спеціального законодавства щодо порядку проведення розрахунків на ОРЕ.
ІІІ. Висновки
39. З мотивів викладених вище, з моєї точки, зору об'єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необхідно було оцінивши встановлені під час вирішення спору обставини, висновки судів попередніх інстанцій, доводи скаржника викладені в його касаційній скарзі необхідно було касаційну скаргу ДП "Енергоринок" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.09.2022 у справі № 910/9796/19 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 9 189 508 449,62 грн інфляційних втрат, у скасованій частині прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суддя Верховного Суду О. О. Банасько