Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"20" червня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1269/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Енерго" (64250, Харківська обл., Балаклійський р-н., смт. Донець, вул. Центральна, буд. 11-Б, оф. 16)
про стягнення 310282,50 грн.
без виклику учасників справи
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Акціонерного товариства "Укргазвидобування" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Енерго" про стягнення 310282,50 грн., з яких: пеня у розмірі 223403,40 грн. та штраф у розмірі 86879,10 грн.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається із витрат зі сплати судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 4654,23 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за договором поставки №21-382 від 05.01.2022 в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.04.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.
Відповідач строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом. При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 20.04.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отримано відповідачем, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.
Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
05.01.2022 між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Енерго" (далі - відповідач, постачальник) було укладено договір поставки №21-382 (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві товар, зазначений в специфікації/-ях, що додається/ються до договору і є його невід'ємною/-ими частиною/-ами, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації/-ях (далі - специфікація/її), яка є Додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 3.1. договору ціна договору вказується в специфікації/-ях в гривнях з урахуванням ПДВ (застосовується якщо постачальник є резидентом України, платником ПДВ) або в іноземній валюті без урахування ПДВ (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України).
Умовами пункту 3.2. договору передбачено та погоджено, що загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації/-ях до договору. У вартість товару включаються: митні витрати, понесені постачальником при митному оформленні товару у пункті відправки (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України); витрати на пакування та навантаження; транспортні витрати відповідно до умов поставки, що зазначені у Специфікації/-ях до договору; витрати на отримання дозвільної документації (у випадку, якщо така вимагається); витрати пов'язані з отриманням сертифікату походження товару (застосовується, якщо постачальник не є резидентом України).
Пунктом 5.1. договору погоджено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в специфікації/-ях до договору.
Згідно з пунктом 5.2. договору обсяг товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі XIV договору.
Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Пунктом 10.1 договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. договору і діє до 31.12.2022.
Розділом XIII. договору "Додатки до договору" передбачено, що додатками до договору є: Додаток №1: Специфікація/-ї №1; Додаток №2: Форма - "Інформація про власників контрагента, включаючи кінцевого бенефіціарного власника (контролера)".; Додаток №3: "Технічні характеристики товару"; Додаток №4: "Типова форма банківської гарантії/стендбай акредитування виконання зобов'язань постачальником за контрактом/договором".
Так, додатком №1 до договору є специфікація №1 від 05.01.2022 р., в якій сторони погодили та визначили, що загальна вартість товару, що поставляється по цій специфікації складає 1345410,00 грн., у т. ч. ПДВ 224235,00 грн. (п. 1); умови поставки товару: DDP - станція (склад) призначення (п. 2); строк поставки товару: до 31.05.2022 з можливістю дострокової поставки товару (п. 3).; умови та строк оплати: по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати поставки (п. 4); реквізити вантажовідправника: 64250, Харківська обл., Балаклійський р-н., смт. Донець, вул. Центральна, буд. 11Б, оф. 16, ТОВ "Транс Енерго" (п. 9); реквізити вантажоотримувача: Україна, Харківська обл., Балаклійський р-н., смт. Донець, вул. Стадіоннна, 9, ГПУ "Шебелинкагазвидобування".
14.01.2022 позивачем на електронну адресу відповідача, що вказана в Розділі XIV договору за вих. №ШГВ150/003.1-14 була направлена рознарядка №1 від 13.01.2022 про відвантаження товарно-матеріальних цінностей відповідно до позицій 6-7 Специфікації до договору, а саме: електрична газонокосарка STIHL RME 545 у кількості 11 шт. та акумуляторна мотокоса STIHL FSA 90+акумулятор STIHL AP300 (2 in/) + зарядний пристрій STIHL AL300+система фіксації у кількості 6 шт.
Відповідно до видаткової накладної №2 від 24.01.2022 постачальник передав, а покупець прийняв електричну газонокосарку STIHL RME 545 у кількості 11 шт., вартістю 104280,00 грн. з ПДВ.
24.05.2022 позивачем на електронну адресу відповідача, що вказана в Розділі XIV договору за вих. №ШГВ1510/003.1.1.-05 була направлена чергова рознарядка №2 від 24.05.2022 про відвантаження товарно-матеріальних цінностей відповідно до позицій 1-5, 7,8 Специфікації до договору, а саме: мотокоса STILL FS 250 у кількості 51 шт., мотокоса STIHL FS 55 у кількості 4 шт., мотокоса STIHL FS 120 у кількості 13 шт., бензинова газонокосарка STIHL RM 443 з насадкою для мульчування STIHL AMK 043.0 у кількості 25 шт., електрокоса STIHL FSE 81 у кількості 1 шт., акумуляторна мотокоса STIHL FSA 90+акумулятор STIHL AP300 (2 in/) + зарядний пристрій STIHL AL300+система фіксації у кількості 6 шт., багатофункціональний інструмент HECHT 1331 (4-в-1) у кількості 1 шт. з проханням поставити зазначений товар у строк до 31.05.2022 за адресою: Харківська обл., Ізюмський (колишній Балаклійський) р-н., смт. Андріївка, в'їзд Першотравневий №4 склад №2 ГПУ "Шебелинкагазвидобування".
В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано про належне виконання взятих на себе зобов'язань за договором поставки №21-382 від 05.01.2022. Однак, за твердженням позивача, відповідачем порушено умови договору поставки №21-382 від 05.01.2022 в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару у розмірі 1241130,00 грн.
З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, 06.07.2022 позивачем направлено на адресу відповідача вимогу за вих. №ШГВ1938/003.1.1-05 про поставку товару у повному обсязі на суму 1241130,00 грн. з ПДВ.
Окрім того, 28.12.2022 позивачем направлено на адресу відповідача претензію за вих. №ШГВ4539/003.1.1-05, в якій позивач у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань з поставки товару в повному обсязі з посиланням на пункт 7.10 договору вимагав сплатити нараховану пеню та штраф.
Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як зазначено в статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Укладений між сторонами договір №21-382 від 05.01.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 ЦК України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Аналіз наведених норм права свідчить, що договір поставки за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. У таких правовідносинах обов'язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов'язок покупця з прийняття та оплати цього товару. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 910/8612/19.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 06.11.2019 у справі № 909/51/19 вказав, що ключовою рисою цивільного права є автономія волі сторін, яка знаходить своє втілення у принципі свободи договору.
Свобода договору, закріплена у якості однієї із засад цивільного законодавства, сформульована у статтях 6 та 627 ЦК України, у відповідності до яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. Зміст договору становлять умови як ті, що погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові на підставі чинного законодавства.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, укладаючи та підписуючи договір №21-382 від 05.01.2022 та додатки до нього, сторони чітко визначили та погодили всі істотні умови договору, взаємні права та обов'язки кожної із сторін, а також відповідальність сторін у разі порушення умов договору.
За приписами статті 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із частиною 1, 4 статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до частини 2 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Згідно із статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Отже, однією із основних умов виконання зобов'язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Як зазначено судом вище, пунктом 5.1. договору між сторонами погоджено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоодержувачів вказується в Специфікації/-ях до договору.
Пунктом 3 специфікації №1 від 05.01.2022 до договору погоджено строк поставки товару: до 31.05.2022 з можливістю дострокової поставки товару.
Згідно з пунктом 5.2. договору обсяг товару (кожної партії товару) визначається в рознарядках покупця. Відвантаження товару проводиться тільки після отримання постачальником рознарядки. Відвантаження товару без рознарядки забороняється. Рознарядка постачальнику може направлятися покупцем в електронному вигляді на електронну адресу постачальника, вказану в Розділі XIV договору.
Матеріали справи свідчать, що 14.01.2022 позивачем на електронну адресу відповідача, що вказана в Розділі XIV договору за вих. №ШГВ150/003.1-14 була направлена рознарядка №1 від 13.01.2022 про відвантаження товарно-матеріальних цінностей відповідно до позицій 6-7 Специфікації до договору, а саме: електрична газонокосарка STIHL RME 545 у кількості 11 шт. та акумуляторна мотокоса STIHL FSA 90+акумулятор STIHL AP300 (2 in/) + зарядний пристрій STIHL AL300+система фіксації у кількості 6 шт. Місце поставки: Харківська обл., Балаклійський р-н., смт. Андріївка, в'їзд Першотравневий №4 склад №2 ГПУ "Шебелинкагазвидобування".
Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання-передачі товару або видаткової накладної (при наявності двох дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).
Натомість відповідно до видаткової накладної №2 від 24.01.2022 вбачається, що постачальник передав, а покупець прийняв електричну газонокосарку STIHL RME 545 у кількості 11 шт., вартістю 104280,00 грн. з ПДВ, яка підписана постачальником та покупцем, підписи яких скріплено печатками.
Таким чином, поставка відповідачем на адресу позивача товарно-матеріальних цінностей відповідно до рознарядки №1 від 13.01.2022 була здійснена лише частково в частині поставки електричної газонокосарки STIHL RME 545 у кількості 11 шт., вартістю 104280,00 грн. з ПДВ.
Водночас з матеріалів справи слідує, що 24.05.2022 позивачем на електронну адресу відповідача, що вказана в Розділі XIV договору за вих. №ШГВ1510/003.1.1.-05 була направлена чергова рознарядка №2 від 24.05.2022 про відвантаження товарно-матеріальних цінностей відповідно до позицій 1-5,7,8 Специфікації до договору, а саме: мотокоса STILL FS 250 у кількості 51 шт., мотокоса STIHL FS 55 у кількості 4 шт., мотокоса STIHL FS 120 у кількості 13 шт., бензинова газонокосарка STIHL RM 443 з насадкою для мульчування STIHL AMK 043.0 у кількості 25 шт., електрокоса STIHL FSE 81 у кількості 1 шт., акумуляторна мотокоса STIHL FSA 90+акумулятор STIHL AP300 (2 in/) + зарядний пристрій STIHL AL300+система фіксації у кількості 6 шт., багатофункціональний інструмент HECHT 1331 (4-в-1) у кількості 1 шт. з проханням поставити зазначений товар у строк до 31.05.2022 за адресою: Харківська обл., Ізюмський (колишній Балаклійський) р-н., смт. Андріївка, в'їзд Першотравневий №4 склад №2 ГПУ "Шебелинкагазвидобування".
Пунктом 5.11. договору передбачено, що відповідальність за правильність та повноту оформлення товаросупровідних документів і наслідки, пов'язані із затримками при постачанні товару, приймає на себе постачальник.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що покупець має право контролювати поставку у строки, встановлені договором (п.п. 6.2.2.).
Пунктом 6.3. договору визначено, що постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором (п.п. 6.3.1.)
Натомість матеріали справи не містять доказів, що свідчать про належне виконання відповідачем погоджених з позивачем умов договору в частині повної та своєчасної поставки товару. Такі докази також не було надано відповідачем до суду.
З огляду на вище вказане, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем порушено умови пункту 6.3. договору в частині виконання обов'язку з повної та своєчасної поставки товару згідно умов специфікації до договору, рознарядки №1 від 13.01.2022 та №2 від 24.05.2022 у розмірі 1241130,00 грн.
З-поміж іншого, слід зазначити, що неможливість суб'єктом господарювання своєчасно та в повному обсязі виконати взяті на себе договірні зобов'язання в контексті обставин даної справи не корелюється із положеннями статті 42 ГК України, відповідно до якої підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
У разі здійснення підприємницької діяльності її суб'єкт має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від вчинення таких дій.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач і відповідач є самостійними суб'єктами господарювання, які несуть однакову економічну (матеріальну) відповідальність за свої дії та однакові ризики. Відтак, невиконання або неналежне виконання однією із сторін договірних зобов'язань може завдати істотної шкоди іншій та суперечитиме як законним правам та інтересам відповідної сторони господарських правовідносин, так і вимогам процесуального закону, оскільки не враховує матеріальні інтереси такої сторони.
Між тим, суд наголошує, що за укладеним між сторонами договором поставки відповідач свідомо узяв на себе договірні зобов'язання, всі істотні умови договору між сторонами погоджено, договір та специфікація до нього містять підписи позивача та відповідача, які скріплено відтисками печаток сторін.
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Системний аналіз положень чинного законодавства вказує, що забезпечення виконання зобов'язання має своєю правовою метою надання контрагентам можливості передбачити у відповідному правочині правові наслідки неналежного виконання обов'язків за відповідним правочином.
При цьому, право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України.
Так, умовами пункту 7.10 договору було погоджено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені у договорі, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правову позицію, що чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України та не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши правомірність та правильність здійсненого позивачем розрахунку пені у розмірі 223403,40 грн. та штрафу у розмірі 86879,10 грн. суд зазначає, що здійснені нарахування у повній мірі відповідають обставинам справи, вимогам законодавства, погодженим між сторонами умовам договору, розрахунки виконано арифметично вірно, з урахуванням чого, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 223403,40 грн. та штрафу у розмірі 86879,10 грн., визнається судом обґрунтованою, не спростованою відповідачем та підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Однак, всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних доказів на спростування встановлених обставин справи та обґрунтованості заявлених позовних вимог відповідачем суду не надано. При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, а тому враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Енерго" (64250, Харківська обл., Балаклійський р-н., смт. Донець, вул. Центральна, буд. 11-Б, оф. 16, код ЄДРПОУ 38750092) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) пеню у розмірі 223403,40 грн., штраф у розмірі 86879,10 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4654,23 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "20" червня 2023 р.
Суддя Г.І. Сальнікова