Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
13.06.2023м. ХарківСправа № 922/980/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
при секретарі судового засідання Федоровій К.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Сніжко Світлани Іванівни, м. Харків
про стягнення коштів
за участю представників учасників справи:
позивача - не з'явився
відповідача - Шевченко О.С.,
Позивач, Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ФОП Сніжко Світлани Іванівни, відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №2674312722-КД-1 від 29.12.2021 у розмірі 482 070,79 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 225 439,13 грн., заборгованість по процентам у розмірі 31 192,52 грн., заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 439,14 грн. Також позивач просить суд вирішити питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою суду від 21.03.2023 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.
Представник позивача у судове засідання 13.06.2023 не з'явився. Поро дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст.ст. 120, 121 ГПК України.
Присутній у судовому засіданні 13.06.2023 представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні. У судовому засіданні представник відповідача надав суду письмові пояснення, в яких вказав, що відповідач погашає кредит та станом на 31.05.2023 відповідачем вже сплачено 330 000,00 грн. Відповідач не заперечує проти обов'язку сплачувати тіло кредиту, проте, в частині стягнення заборгованості по процентам, заборгованості в порядку регресу за сплату за гарантією відповідач позовні вимоги не визнає. На переконання відповідача, він повинен бути звільнений від відповідальності, оскільки позивач нарахував штрафні санкції за несвоєчасну оплату позики за договором, не заважаючи на обставини форс-мажору, що викладені у договорі, а підтвердженням виникнення такої непереборної сили є Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", якій діє до сьогодні.
Також, у судовому засіданні 13.06.2023 представником відповідача суду були надані: копія заяви ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про реструктуризацію боргу, копія дублікату квитанції до платіжної інструкції 0.0.2876197764.1 від 24.02.2023 на суму 84000,00 грн.; копія платіжної інструкції №0.0.2969362096.1 від 26.04.2023 на суму 82000,00 грн.; копія платіжної інструкції №0.0.3013418086.1 від 23.05.2023 на суму 82000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи сплив процесуального строку, встановленого для розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив наступне.
29 грудня 2021 року між позивачем, як банком, та відповідачем, як позичальником, укладено Кредитний договір №2674312722-КД-1 (надалі - Договір).
Пунктом А.1., А.2. Договору передбачено вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Ліміт договору складає 500 000,00грн., у тому числі на наступні цілі: у розмірі 500000,00грн. на поповнення обігових коштів; у розмірі 0 грн. на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5., 2.2.12 договору.
Відповідно до пункту А.3. Договору термін повернення кредиту - 01.12.2024.
Відповідно до пункту А.6. Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 14,36% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Пунктом А. 6.1. Договору погоджено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.13 договору, банк за користування кредитом встановлює позичальнику проценти у розмірі 17,36% річних. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору та дати початку нарахування підвищених процентів, без внесення змін до договору. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених пунктом 2.2.13 договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі, зазначеному в пункті А.6. договору та дати початку її нарахування.
Згідно з пунктом А.7. Договору у випадку порушення позичальником грошового зобов'язання по сплаті кредиту позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 28,72% річних від суми простроченої заборгованості за кредитом.
Умовами пункту А.8. Договору передбачено, що проценти, встановлені п.п. А.6., А.6.1. договору, нараховуються та сплачуються щомісячно, датою сплати процентів є 1-е число кожного поточного місяця, починаючи з дати підписання договору, якщо інше не передбачене пунктом 7.3. договору. У випадку несплати процентів вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 2.3.2. договору). Платежі по кредиту сплачуються відповідно до графіку, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.1. Договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати позичальнику у вигляді згідно з п. А.1. договору з лімітом та на цілі, зазначені у п. А.2. договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у другому абзаці п. 2.1.2. договору, в терміни на зобов'язання позичальника щодо повернення кредиту, сплати процентів, винагороди, в обумовлені договором терміни.
Підпунктом 2.2.6. пункту 2 Договору передбачено, що позичальник доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків у валюті кредиту, зокрема з рахунків, для виконання зобов'язання з погашення кредиту, а також процентів за його користування: №26001052173776, №26007052316441 у гривні, а також з усіх своїх поточних рахунків у гривні, зокрема з наступних рахунків, для виконання зобов'язань з погашення неустойки та платежів, що підлягають сплаті відповідно до п.п. 2.2.15, 5.6. договору; №26001052173776, №26007052316441 у гривні, у межах сум, що підлягають сплаті банку за договором, при настанні термінів платежів (здійснювати договірне списання). Списання грошових сум здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку, при цьому оформляється меморіальний ордер реквізити "Призначення платежу" якого зазначаються номер, дата та посилання на пункт 2.2.6. договору.
Пунктами 6.1., 6.2 Договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису усіма його сторонами, набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань.
04 січня 2022 року позивачем було перераховано кредитні кошти у розмірі 500000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №DN194В013U.
Крім того, 29.12.2021 між позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду №1 до договору №2674312722-КД-1 від 29.12.2021 відповідно до підпункту "а" пункту 1 якої сторони погодили, що протягом строку кредиту, зазначеного в п. А.3. кредитного договору, за умови належного виконання позичальником положень Порядку програми фінансової державної підтримки суб'єктів малого та середнього підприємства та умов додаткової угоди, позичальник має право на отримання фінансової державної підтримки.
Пунктом 2.1. Додаткової угоди передбачено, що за користування кредитом на умовах та в порядку визначених додатковою угодою, позичальник сплачує банку базову процентну ставку, яка становить 14,36% річних. Розмір базової процентної ставки визначений за формулою: Індекс UIRD +7,00%, але не більше UIRD (12 міс) +6% (обмеження встановлюються на дату укладення цієї Додаткової угоди). Подальший перегляд базової процентної ставки здійснюється відповідно до п. 2.1. цієї Додаткової угоди за визначеною вище формулою без обмежень. Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяці. На дату укладання додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного банку України.
Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, що є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.
Умовами пункту 2.2. Додаткової угоди передбачено, що у випадку прострочення понад 15 днів позичальником своїх зобов'язань по погашенню кредиту і/або процентів в розмірі, зазначеному в пунктах 2.3., 2.7. додаткової угоди, позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом в порядку та розмірі:
- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;
- в період з 15 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п. 2.1. додаткової угоди +5% річних;
- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.
Відповідно до пункту 2.7. Додаткової угоди погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною додаткової угоди.
Умовами пункту 2.10. Додаткової угоди передбачено, що у випадку порушення позичальником строку повернення кредиту, зазначеного в пункті А.3. Договору позичальник зобов'язується сплатити банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної стави з урахуванням її зміни згідно пункту 2.1. Додаткової угоди + 5% річних.
Окрім того, підпунктом "в" пункту 1 Додаткової угоди передбачено, що позичальник обізнаний про те, що його грошові зобов'язання перед банком зі сплати основної суми кредиту частково забезпечені гарантією відповідно до Порядку надання державних гарантій на портфельній основі у 2020 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2020 №1151.
31 грудня 2020 року між Міністром фінансів України (надалі - гарантом) та позивачем було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269 (надалі - Договір гарантії), відповідно до умов пункту 2.1. якого, гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Умовами пункту 5.1. Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Відповідно до пункту 5.5. Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Пунктом 6.1. Договору гарантії передбачено, що у разі здійснення гарантом виплати суми сплати за гарантією за будь-яким проблемним кредитом бенефіціар зобов'язується відобразити в обліку виникнення заборгованості принципала перед бюджетом на суму здійсненої гарантом виплати суми сплати за гарантією та застосувати інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації предмета забезпечення) за таким проблемним кредитом. Таке звернення стягнення має бути здійснено бенефіціаром у найкоротші строки.
Відповідно до пункту 6.2. Договору гарантії з метою реалізації зворотньої вимоги (регресу) гаранта до принципала та на виконання статті 6-1 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" та вимог, передбачених пунктами 6.1, 6.3. договору, бенефіціар зобов'язується, зокрема, здійснювати заходи щодо стягнення суми, сплаченої гарантом, з усіма процесуальними правами, що надаються позивачу.
Відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором у зв'язку із припиненням здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2.3.2. Договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно з статтею 651 ЦК України та статті 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
02.09.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання договору №2674312722-КД-1 з 30.09.2022 в односторонньому порядку з вимогою до 30.09.2022 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі.
01.11.2022 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та AT "Укрексімбанк" (Агента) вимога № 14.14 на сплату за гарантією на суму 242 857,15грн.
06.12.2022 Міністерством фінансів України була перерахована сума сплати за гарантією у розмірі 235 439,14 грн.
З урахуванням гарантійних виплат гаранта та частковим погашенням заборгованості відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором станом на 06.01.2023 становить 256 631,65грн., з яких: 225 439,13 грн. заборгованості за тілом кредиту та 31 192,52 грн. заборгованості за процентами.
Заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 225 439,14 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 225 439,13 грн. заборгованості за тілом кредиту, 31 192,52 грн. заборгованості за процентами, 225 439,14 грн. заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
За змістом частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня. коли речі мали бути повернуті, до дня іх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов Договору №2674312722-КД-1 від 29.12.2021 позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 500 000,00 грн.
Пунктом 2.7. Додаткової угоди передбачено, що погашення кредиту (тіла) позичальник здійснює рівними частинами в строки і в розмірах, що зазначені в Додатку 1 (графік погашення кредиту), що є невід'ємною частиною додаткової угоди.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2.3.2. Договору при настанні будь-якої з подій, зокрема, порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами договору, банк має право згідно з статтею 651 ЦК України та статті 188 ГК України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов'язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов'язання за договором. Одностороння відмова від договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Матеріали справи свідчать, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання за кредитним договором та припинив здійснювати щомісячні платежі, які передбачені графіком платежів.
30.09.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про розірвання Договору з вимогою до 30.09.2022 здійснити погашення заборгованості у повному обсязі.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Разом з тим, як зазначено судом вище, 31.12.2020 між Міністром фінансів України, як гарантом та позивачем було укладено договір про надання державної гарантії на портфельній основі №13010-05/269, відповідно до умов пункту 2.1. якого, гарант на умовах договору та в межах ліміту гарантії надає на користь бенефіціара безвідкличну гарантію з метою гарантування виконання принципалами своїх грошових зобов'язань перед бенефіціаром за кредитними договорами, включеними до портфеля.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.
За приписами статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами; за погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу; до відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Частиною 1 статті 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Пунктом 5.1. Договору гарантії передбачено, що у разі настання гарантійного випадку бенефіціар направляє гаранту вимогу, а агенту - копію вимоги разом з інформацією щодо сум, що належать до сплати гарантом, та підтверджувальними документами (лист із зазначенням переліку кредитів, за якими виникла прострочена заборгованість), не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем, в якому виник гарантійний випадок.
Відповідно до пункту 5.5. Договору гарантії на підставі вимог, отриманих від бенефіціара, з урахуванням інформації агента щодо перевірки вимог сплачує на рахунок бенефіціара суму сплати за гарантією згідно з вимогою раз на місяць (але не пізніше 30 календарних днів після отримання відповідної вимоги) за умови, що гарант отримав вимогу, яка подана відповідно до умов договору та на момент отримання вимоги не закінчився строк дії гарантії.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2022 позивачем була направлена до Міністерства фінансів України (Гаранта) та AT "Укрексімбанк" (Агента) вимога № 14.14 на сплату за гарантією на суму 242 857,15 грн. З матеріалів справи також слідує, що гарантом було перераховано на рахунок позивача суми сплати за гарантією у розмірі 235 439,14 грн.
Таким чином, враховуючи, що зобов'язання відповідача було забезпечено гарантією Міністерства фінансів України, позивач звернувся із відповідною вимогою до гаранта, який здійснив виплату в розмірі, передбаченому гарантією.
Згідно з частиною 1 статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Пунктом 2.13. Додаткової угоди передбачено, що позичальник визнає та підтверджує, що банк має всі повноваження стягувати з нього прострочену перед державою заборгованість та застосовувати інші інструменти врегулювання заборгованості (в тому числі, але не виключно, за рахунок реалізації простроченої заборгованості перед бюджетом та зобов'язань позичальника зі сплати пені, нарахованої відповідно до пункту 2.11. додаткової угоди.
Відповідно до пункту 2.14. Додаткової угоди грошові кошти, отримані від звернення стягнення щодо забезпечення або в результаті інших заходів щодо стягнення з позичальника простроченої заборгованості, направляються, в тому числі в рахунок відшкодування (в порядку регресу) сплачених гарантом та нарахованої пені (відповідно до п. 2.11. додаткової угоди), до моменту повного повернення (відшкодування) гаранту сплачених сум сплати за гарантією та нарахованої пені.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 3 статті 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, позивачем доведено та належним чином обґрунтовано правомірність заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 439,14 грн. та 225 439,13 грн. заборгованості за тілом кредиту.
Положеннями частини 1 статті 1048 ЦК України унормовано, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, згідно з частиною 2 якої боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною 2 статті 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача 31 192,52 грн. процентів є правомірною та обґрунтованою.
Як зазначалося вище по тексту рішення, у судовому засіданні 13.06.2023 представник відповідача надав суду копію дублікату квитанції до платіжної інструкції 0.0.2876197764.1 від 24.02.2023 на суму 84000,00 грн.; копію платіжної інструкції №0.0.2969362096.1 від 26.04.2023 на суму 82000,00 грн.; копію платіжної інструкції №0.0.3013418086.1 від 23.05.2023 на суму 82000,00 грн.
Отже, представником відповідача надано суду докази оплати заборгованості відповідача у розмірі 248 000,00 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи часткову оплату відповідачем суми боргу у розмірі 248 000,00 грн., суд дійшов висновку про закриття провадження у справі у цій частині, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог (з урахуванням часткової оплати відповідачем суми боргу), як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.
При цьому, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, виходячи з наступного.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України “Про торгово-промислові палати України” шляхом видачі сертифіката. Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Водночас, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні. Неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства.
Матеріали справи не містять сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на реальну можливість виконання зобов'язань відповідача саме за договором №2674312722-КД-1 від 29.12.2021.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Отже, судовий збір у цій справі у розмірі 3 511,06 грн. покладається на відповідача; судовий збір у розмірі 3 720,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутись до суду з відповідним клопотанням, після набрання рішенням законної сили.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Сніжно Світлани Іванівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість, яка виникла за кредитним договором №2674312722-КД-1 від 29.12.2021, а саме: заборгованість по процентам у розмірі 8631,65 грн., заборгованість в порядку регресу за сплаченою гарантією у розмірі 225 439,14 грн. та 3511,06 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Закрити провадження у справі в частині стягнення 248 000,00 грн. заборгованості.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).
Відповідач - фізична особа-підприємець Сніжно Світлана Іванівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення підписано 20 червня 2023 року.
Суддя О.В. Погорелова