(додаткове)
"15" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3731/22
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
при секретарі судового засідання Дюльгер С.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-442/23 від 03.04.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" про розподіл судових витрат у справі № 916/3731/22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Січових Стрільців, буд. 41/1; код ЄДРПОУ 00292818)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Мечетного Євгена Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 688 803,85 грн;
представники сторін:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
У провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/3731/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Січових Стрільців, буд. 41/1; код ЄДРПОУ 00292818) до Фізичної особи-підприємця Мечетного Євгена Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 688 803,85 грн.
Рішенням від 21.03.2023 позов було задоволено.
У судовому засіданні, яке відбулося 21.03.2023, представник позивача заявив, що докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу будуть надані до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В межах передбаченого абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України строку, представником позивача було подано до суду заяву (вх. № 2-442/23 від 03.04.2023) про розподіл судових витрат.
04.04.2023 представника позивача було повідомлено про надходження до суду запиту Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 на матеріали справи № 916/3731/22, а також про те, що заява (вх. № 2-442/23 від 03.04.2023) про розподіл судових витрат буде розглянута після повернення матеріалів справи до Господарського суду Одеської області.
01.06.2023 матеріали справи надійшли до Господарського суду Одеської області.
Ухвалою від 02.06.2023 призначено судове засідання для розгляду заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (вх. № 2-442/23 від 03.04.2023р.) про розподіл судових витрат на 15.06.2023.
09.06.2023 до суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд заяви про розподіл судових витрат без його участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, заяв, клопотань або заперечень щодо заяви про розподіл судових витрат не надав, про дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином.
15.06.2023 складено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши заяву представника позивача про розподіл судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Положення ч. 1 ст. 19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачають, що видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно ч.1 ст.26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04).
Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
На підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до суду надано Договір про надання юридичних послуг (правової допомоги) № б/н від 08.12.2022 (далі - Договір), Розрахунок від 22.03.2023 розміру винагороди за Договором, Акт приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2023 до Договору, Рахунок-фактуру № б/н від 22.03.2023,
У відповідності з п. 1.1. Договору, укладеного між позивачем як клієнтом та адвокатом Гінінгером А.З., клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (юридичні послуги), у тому числі за окремими дорученнями клієнта, з питань, що виникають у клієнта в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Пунктом 1.2. Договору сторони узгодили вартість послуг адвоката.
Оплата послуг адвоката здійснюється на підставі актів надання послуг (актів прийому-передачі наданих послуг), оформлених у двосторонньому порядку за наслідками надання послуг. Клієнт оплачує надані послуги протягом 10 днів з дня підписання акту надання послуг (акту прийому передачі наданих послуг). Оплата послуг адвоката може здійснюватися клієнтом шляхом попередньої оплати (п. 1.4. Договору).
Згідно з Розрахунком розміру винагороди (а.с. 148) адвокатом було надано позивачу наступні послуги:
1) 08.12.2022 - усна консультація клієнта, узгодження правової позиції у правовідносинах із ФОП Мечетним Є.А. (витрачений час - 2 год.; вартість послуги - 2000,00 грн);
2) 12-13.12.2022 - збір та аналіз доказів (підготовка письмових документів, пошук судової практики тощо) у правовідносинах з ФОП Мечетним Є.А. (витрачений час - 2 год.; вартість послуги - 2 000,00 грн);
3) 18-19.12.2022 - підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Мечетного Є.А. (витрачений час - 7 год.; вартість послуги - 7 000,00 грн);
4) 27.02.2023 - участь у судовому засіданні (вартість послуги 1 000,00 грн);
5) 21.03.2023 - участь у судовому засіданні (вартість послуги 1 000,00 грн).
За Актом приймання-передачі наданих послуг від 22.03.2023 (а.с. 149) адвокат передав, а позивач прийняв послуги з надання правничої допомоги на суму 13 000,00 грн, а саме:
- усна консультація клієнта, узгодження правової позиції - 2 000,00 грн;
- збір та аналіз доказів, пошук судової практики тощо - 2 000,00 грн;
- підготовка та перевірка позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП Мечетного Є.А. - 7 000,00 грн;
- участь у двох судових засіданнях - 2 000,00 грн.
Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” можуть бути використані судом в якості джерела права.
Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), з урахуванням наданих позивачем доказів на підтвердження таких витрат, суд дійшов висновку, що заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" про розподіл судових витрат підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн.
Керуючись зазначеним вище, відповідно до ст.ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-442/23 від 03.04.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" про розподіл судових витрат у справі № 916/3731/22 - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мечетного Євгена Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство "Чернівецький завод теплоізоляційних матеріалів" (78200, Івано-Франківська обл., м. Коломия, вул. Січових Стрільців, буд. 41/1; код ЄДРПОУ 00292818) 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Вступну та резолютивну частини додаткового рішення складено 15 червня 2023 р. Повний текст додаткового рішення складено та підписано 20 червня 2023 р.
Суддя Р.В. Волков